СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-29/5485-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача - Спириденко Сергій Семенович, довіреність № 3037 від 17.06.10 - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" ;
відповідач - не з'явився - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
представник третьої особи - не з'явився - Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим;
прокурор - не з'явився - заступник прокурора Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 14 грудня 2009 року у справі № 2-29/5485-2009
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченко, 12, місто Київ 1, 01001)
в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" (вул. Спортивна, 12, Красноперекопськ, 96000)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
3-тя особа Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим ( вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь)
за участю заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
про стягнення 438037,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 438037,23 грн., з яких - 300000грн. заборгованість за кредитом, з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за період з 01.02.2009 по 30.06.2009 - 308667,32грн., 81716,05грн. - заборгованість за відсотками, 47653,86грн. - пеня, яка нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків за період з 06.10.2009 по 05.10.2009, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Каплуном Ю.В., зареєстрованим у Реєстрі під № 9404, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району Автономній Республіки Крим, кадастровий номер 0124384700050010069, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701500063.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача грошових зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 14 грудня 2009 року (суддя О.І.Башилашвілі) у справі № 2-29/5485-2009 позов задоволено у повному обсязі. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, заступник прокурора Автономної Республіки Крим 18 серпня 2010 року звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким в позові відмовити. Так, заявник апеляційної скарги вважає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, неповно з’ясував обставини справи й залишив поза увагою наявність заборони відчуження земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва, встановленої пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
Позивач, у свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не погодився та просив суд апеляційної інстанції залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Оскільки скарга подана прокурором в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, вказана особа залучена до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 01.09.2010 року.
В судове засідання, призначене на 27.09.2010, представники відповідача, третьої особи та прокурор не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правами, наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010, суддю Волкова К.В. у зв'язку з перебуванням у відпустці було замінено у складі колегії на суддю Гонтаря В.І.
Заслухавши пояснення представника позивача, який наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення –без змін, перевіривши обставини справи наявними у ній доказами в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія визнала їх достатніми для прийняття у справі рішення у відсутність учасників судового розгляду, які не з’явились.
Встановлено, що 20 грудня 2006 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" (далі за текстом –банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 06-628 к (а.с.11-13), згідно з пунктом 2.1 якого відповідачці було надано кредит у сумі 300 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з позичкового рахунку №20744561362143 (а.с.22).
У відповідності до пункту 2.2. кредитного договору відповідач зобов'язалася повернути кредитні кошті у повному обсязі не пізніше 18 грудня 2009 року за відповідним графіком (договір №06-628 к/1 про внесення змін до пункту 2.2 кредитного договору на а.с.14).
Підпунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом перед банком відповідно до пункту 2.2 кредитного договору.
Пунктами 3.2-3.4 кредитного договору плату за користування кредитом встановлено банком в розмірі 18 %, нарахування яких починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку відсотків використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній календарний день місяця та сплачуються позичальником в день нарахування.
Згідно підпункту 4.2.2 позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених кредитним договором, а також суми неустойки, передбаченої цим договором.
Також встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 06-628к від 20.12.2006 сторонами укладений договір іпотеки, який посвідчений 22.12.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований у Реєстрі за № 9404 (а.с.15-17).
На підставі вказаного договору відповідачем в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме 1/2 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2га, що розташована на території Молочненської сільської Ради Сакського району Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 0124384700050010069, яка належить відповідачці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №584039, виданого Сакським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010701500063 (а.с.21).
Предмет іпотеки зареєстровано 22.12.2006 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 4276133, контрольна сума - 7924ДВ81ЕД (а.с.18), а 08.02.2007 - в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 4468916 (а.с.19).
Встановивши, що відповідачкою зобов'язання з повернення кредиту відповідно графіку та сплати відсотків за користування кредитом у відповідності до вимог кредитного договору не виконано, у зв'язку з чим станом на 06.10.2009 за нею рахується заборгованість перед банком позивача з урахуванням індексу інфляції до тіла кредиту, пені, нарахованої відповідно до умов кредитного договору, господарський суд першої інстанції, на думку судової колегії, цілком обґрунтовано визнав наявність у банку права вимагати сплати відповідачем суми у розмірі 438037,23грн., з яких: 300000грн. - заборгованість за кредитом, а з урахуванням індексу інфляції до простроченої заборгованості за період з 01.02.2009 по 30.06.2009 - 308667,32грн.; 81716,05грн. - заборгованість за відсотками, 47653,86грн. - пеня, що нарахована за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті відсотків.
Разом з тим, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується із доводами прокурора стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вважає, що оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Так, судовою колегією встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №06-628к від 20.12.2006 банком був укладений з відповідачем іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме 1/2 частина земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2 га, що розташована на території Молочненської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі положень статті 1, частин 5, 6 статті 3 та частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог та можливість звернення стягнення на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Втім, пунктом 15 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх успадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Отже, вказаною правовою нормою передбачено виключний перелік підстав, за якими можливий перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення до вказаної дати. Втім, на правовідносини сторін у дійсній справі він не розповсюджується.
Погоджуючись із посиланням позивача на ті обставини, що у період укладення іпотечного договору 20 грудня 2006 року заборона на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не існувала, оскільки мораторій на їх відчуження було запроваджено лише з 31 грудня 2006 року, суд апеляційної інстанції, разом з тим, не може прийняти вказані доводи в якості доказу правомірності висновків господарського суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент прийняття рішення господарським судом вказаний мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення діяв.
Тобто, враховуючи, що предметом позовних вимог банку є саме стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, господарський суд позбавлений можливості самостійно змінювати предмет позову і розглядати заявлені вимоги окремо, адже, прийняття рішення лише про стягнення суми заборгованості не відповідатиме меті позивача при невиконанні боржником зобов’язання одержати задоволення за рахунок іпотечного майна.
Предметом позову є матеріальна-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. В процесі розгляду і вирішення справи по суті позивач мав право змінити предмет позову (стаття 22 ГПК України в редакції, що діяла під час судового розгляду в суді першої інстанції). Така зміна була можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 3.7. Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача.
З огляду на те, що в процесі звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, передбачається продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення в порушення пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, такий спосіб задоволення вимог кредитора, на думку судової колегії, не відповідає чинному законодавству і неправомірно впроваджений господарським судом першої інстанції.
При цьому, судова колегія зауважує, що позивач не позбавлений права звернення до суду з іншим предметом позовних вимог у встановленому законом порядку.
Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі колегія суддів визнає незаконним та необґрунтованим, отже, оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга, подана прокурором в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, підлягає задоволенню.
Щодо подання апеляційної скарги прокурором в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Ухвалою суду апеляційної інстанції прокурору поновлений строк на подання апеляційної скарги.
Разом з тим, стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту норма статті 91 Господарського процесуального кодексу України надає право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, що стосується їх прав і обов’язків.
Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній не залученій до участі у справі особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору в справі, до участі в якій ця особа обов’язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов’язки у спірних правовідносинах.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою або прокурором в її інтересах повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто судом мало бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Проте, при зверненні зі скаргою в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим прокурор не доводить обставин порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через незалучення цієї особи до участі у справі.
Спір щодо стягнення суми за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки стосується прав та обов’язків особи, яка надала кредит та є іпотекодержателем, права якої порушено з боку позичальника, що є іпотекодавцем. При цьому, прокурор не доводить, що досліджувані судом правовідносини будь-яким чином впливають на права та обов’язки Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим.
Крім того, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду зазначає, що за встановлених обставин відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, результат вирішення спору не впливає на права Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим у даній справі так само, як участь останнього не впливатиме на результат вирішення спору.
На підставі висловленого, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2009 року у справі № 2-29/5485-2009 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим" - відмовити.
Головуючий суддя
Судді