ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.08.2006 | Справа №2-25/286.1-2006 |
За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Канон» (м.Сімферополь, вул. Самохвалова,19)
До відповідача ДПІ в м.Сімферополь ( м.Сімферополь, вул. Мате Залкі 1\9).
Про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень.
Суддя М.В. Маргарітов
При секретарі І.К.Діланян
За участю представників:
Від позивача – Шорохов І.В., предст.,дов у справі, Дробязкіна О.М., предст., дов у справі.
Від відповідача – Шугалка Д.І., гол. держ. подат. інспектор, дов. від 17.05.2005р., Євсікова О.В., ст. держ. подат. інспектор, дов. у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0013142301/0 від 10.08.2004р. і № 0013132301/0 від 10.08.2004р., вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення не засновані на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає також, що державним податковим інспекціям не надано право встановлювати умови недійсності документів і визнавати недійсними які-небудь документи, зокрема податкову накладну № 358 від 12.12.2003р.
Відповідач проти позову заперечує і у відзиві на позов пояснив, що оскільки позивач - АТЗТ «Канон» не має пайової участі в Статутному фонді ТОВ «Промхолдінг», тобто не має корпоративних прав на передане в довірче управління майно, то він не має правового статусу для створення нематеріального активу. Отже, позивачем неправомірно виписана податкова накладна № 358 від 12.12.2003г., чим порушений п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.( том 1 л.спр. 60-61 та л.спр. 72)
03.12.04р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі за № 0013142301/0 від 10.08.04р., № 0013132301/0 від 10.08.04р. і першу податкову вимогу від 04.11.04р. № 1/2339.(том 1 л.спр. 69).
18.07.2006р. в порядку ст.. 150 КАС України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.08.2006р, потім до 14.08.2006р., потім до 22.08.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представники сторін- ті ж самі.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Акціонерне товариство закритого типу «Канон» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому Київської районної ради м. Сімферополя від 25.12.2000р.
10.08.2004р. ДПІ в м. Сімферополі проведена документальна перевірка АТЗТ «Канон» з питання правильності віднесення сум податку на додану вартість в податкове зобов'язання і в податковий кредит згідно декларації за жовтень 2003р., березень 2004р., в ході проведення якої встановлено порушення позивачем вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.
За результатами перевірки ДПІ в м. Сімферополі складений акт № 682/23-4 від 10.08.2004р.
Вказаний акт покладений в основу податкового повідомлення-рішення №0013142301/0 від 10.08.2004р., відповідно якому АТЗТ «Канон» зменшена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2003р. на суму 382грн. і за березень 2004р. на суму 1008882грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0013132301/0 від 10.08.2004р., згідно якому позивачеві донарахований ПДВ в сумі 22302грн., зокрема 14868грн. -основного платежу і 7434грн.- штрафних санкцій.
З матеріалів справи суд вбачає, що допущене позивачем порушення п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку ДПІ в м. Сімферополі, виразилося в неправомірній виписці податкової накладної № 358 від 12.12.2003р., що спричинило за собою завищення бюджетного відшкодування і заниження ПДВ.
Суд вважає дані висновки ДПІ в м. Сімферополі неспроможними і виходить при цьому з наступного.
03.01.2003р. між ТОВ «Промхолдінг» (Принципал) і АТЗТ «Канон» (Агент) був укладений агентський договір, предметом якого було виконання Агентом агентської роботи відносно того, що належить Принципалу майна.
В рамках даного договору 23.03.2003г. ТОВ «Промхолдінг» передало АТЗТ «Канон» в агентське управління наступне майно: складений корпус (инв. № 00641К) площею 3818,8 кв.м. вартістю 8420376,27грн., скляний корпус (000008) площею 19395,7 кв. м вартістю 42767123,72грн., розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутина/Чехова, 14/2.
Згідно з угодою купівлі-продажу від 08.01.2003г. і протоколу узгодження № 1 від 01.12.2003р. АТЗТ «Канон» в рамках вищезгаданого агентського договору, продало ТОВ «Торгові системи ВПК» актив - право господарського управління майном протягом 14 кварталів вартістю 14332500грн., зокрема ПДВ 2388750грн. Передача оформлена актом прийому-передачі від 12.12.2003р.
В силу положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.
Згідно п. 7 Протоколу узгодження № 1 від 01.12.2003р. до договору купівлі-продажу від 08.01.2003р. проданий Актив дає Покупцеві право розпорядження майном для покриття витрат і одержання прибутку, зокрема: здача в найм від свого імені без узгодження з Продавцем, проведення реконструкції з метою перепрофілювання, надання сервітутів від свого імені без узгодження з Продавцем.
Внаслідок того, що позивач здійснив продаж не самого майна, а права господарського управління відносно даного майна, переданого йому в рамках агентської угоди, порушень чинного законодавства суд не убачає.
Крім того, суд вважає, що виступаючи продавцем в даній операції, АТЗТ «Канон» правомірно виписало покупцеві – ТОВ «Торгові системи ВПК» податкову накладну № 358 від 12.12.2003р. на суму 14332500грн.
Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох екземплярах
Право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (п.п 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону).
Крім того, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 передбачено, що податкову накладну складає особа, зареєстрована як платник ПДВ в податковому органі і якому привласнений індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, чим вказано в п. 2 даному Порядку (п. 5).
З матеріалів справи суд вбачає, що АТЗТ «Канон» зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується виданим ДПІ в м. Сімферополі 19.01.2001р. свідоцтвом №00867901, ІНН платника ПДВ 222781801282.
У свою чергу, договір купівлі-продажу активу від 08.01.2003р. ніким не оскаржений і не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Крім того, податкова накладна № 358 від 12.12.2003р. містить всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» і була відображена в податковій декларації по ПДВ за грудень 2003р. відповідно до п. 7.3 Закону, що не оспорюється відповідачем по суті.
При таких обставинах, відсутні підстави для висновку про невідповідність даної податкової накладної нормам Закону України «Про податок на додану вартість».
З п. 2 протоколу узгодження № 3 від 31.03.2004р. до договору купівлі-продажу від 08.01.2003р. витікає, що сторони зменшили вартість проданого права господарського управління майном у зв'язку з скороченням терміну використання права господарського управління на 6 кварталів з 14332500грн. до 8190000грн. згідно акту повернення № 1 від 31.03.2004р., тобто на суму 6142500грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 1023750грн.).
У зв'язку з цим АТЗТ «Канон» виписало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №358 від 12.12.2003р. і скоректувало податкові зобов'язання в декларації по ПДВ за березень 2004р.
Дані дії позивача відповідають п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, згідно якому у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється яка-небудь зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у разі повернення проданих товарів або права власності на такі товари, продукцію. А також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним в порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму зайвого нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена суму компенсацій продавцеві. У зворотному порядку здійснюється перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцеві. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в двох екземплярах за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Враховуючи, що позивач не оспорює по суті правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 382 грн. за жовтень 2003р., суд не дає правової оцінки вказаним діям відповідача і вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, так як не доведена наявність порушень з боку ДПІ.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТЗТ «Канон» в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 10.08.2004р. №0013142301/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2004р. в сумі 1008882,00 грн., а також податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0013132301/0 від 10.08.2004р. є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визнання нечинною першої податкової вимоги № 1/2339 від 04.11.04р. також підлягають задоволенню в зв’язку з наступним.
У судовому засіданні судом було встановлено, що відповідач витребував у позивача сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 76524 грн. 89 коп., яка утворилася в результаті визначення податкових зобов'язань по ПДВ оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Проте, через вимоги п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з подальшими змінами і доповненнями податкові вимоги спрямовують у разі несплати у встановлені терміни узгодженої суми податкових зобов'язань.
Відповідно до вимог п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. у разі оскарження рішення контролюючого органу про донарахування податкових зобов'язань до господарського суду, податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
При таких обставинах, перша податкова вимога ДПІ в м. Сімферополі від 04.11.04г. № 1/2339 підлягає визнанню нечинною.
Крім вказаного суд звертає увагу на те, що 21.06.2006р. Севастопольський апеляційний господарський суд по справі № 2-27\1060.1-2006 ( том 2 л.спр. 47-58) виніс постанову про залишення в силі рішення суду першої інстанції ( том 2 л.спр. 8-13), яким встановлена правомірність угоди купівлі-продажу від 08.01.2003р. , виконаної між позивачем і ТОВ «Торгові системи ВПК» та відповідність її податковому законодавству в частині формування податкового кредиту та податкового зобов’язання по ПДВ.
Оскільки при розгляді вищевказаної справи судом були досліджені ті ж самі обставини, що розглядаються по даній справі і це рішення суду вступило в законну силу, суд керується ч. 1 ст. 72 КАС України, відповідно якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи викладене ці обставини не підлягають повторному доказуванню.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з… діяльності з управління активами.
Однак, як витікає з договору купівлі-продажу від 08.01.2003р. ( том 1 л.спр.47) та протоколу узгодження № 1 ( том 1 л.спр.48) предметом договору є купівля-продаж активів (право господарського управління) , що передбачає перехід права власності покупцю на активи на відповідних умовах та на відповідний строк, тоді як поняття управління активами не передбачає перехід права власності на активи на будь-яких умовах. Тобто операція, здійснена по договору не є операцією по управлінню активами.
Більш того, ДПІ, приймаючи оспорювані повідомлення та вимогу, в акті перевірки не зазначали ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» як підставу донарахування ПДВ.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн, зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п. 2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн.-державного мита із Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови..
Постанова складена у повному обсязі 28.08.2006 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 10.08.2004р. №0013142301/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2004р. в сумі 1008882,00 грн.
3. Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0013132301/0 від 10.08.2004р. і першу податкову вимогу ДПІ в м. Сімферополі від 04.11.04р. № 1/2339.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Канон» (м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19; банківські реквізити: р/р 260052045 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021) 3,4грн. державного мита.
5. В іншій частині позову відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.