Справа № 2- 1561 /2010

                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 10 листопада 2010 року                    Ленінський   районний суд міста Луганська в складі:  

   головуючого: судді – Кравченко  Н.О.

   при секретарі –  Гусєвій К.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»  про визнання договору кредитування  та договору застави рухомого майна  недійсним, -        

В С Т А Н О В И В   :

У липні 2009 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства  «Приватбанк» .

У позові позивачка зазначила, що 01.04.2007 року вона уклала з банком кредитний договір № LGH1AN02000630 терміном до 02.04.2014 року за яким отримала  11708,40 доларів США, взявши на себе зобов’язання  виплачувати банку кошти та проценти за користування кредитом.  

В цей же день позивач з метою забезпечення своїх зобов’язань  по кредитному договору уклав з банком договір застави рухомого майна  згідно до якого відповідач є заставодержателем майна,  а саме автомобілю DAEWOO Nexia, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1,  номер кузову НОМЕР_2.  

Позивачка вважає, що кредитний договір є недійсним, так як ПАТ КБ «Приватбанк» видав позивачці  кредит в іноземній валюті – доларах США не маючи ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій наявність якої є обов’язковою  у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України . За змістом кредитного договору виникли зобов’язання  між сторонами щодо надання  та виплати іноземної валюти за відсутності ліцензії  у сторін, що є підставою для визнання правочину – кредитного договору недійсним. Враховуючи те, що кредитний договір позивачка просить визнати недійсним, то і договір застави позивачка вважає слід визнати недійсним. Позивач просить визнати недійсними кредитний договір № LGH1AN02000630 від 01.04.2007р. та договір застави від 01.04.2007року, у зв’язку із порушенням відповідачем ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 41 Конституції України, статей  203,651, 634 Цивільного кодексу України.  

У судовому засіданні позивачка підтримала свої  вимоги  у повному обсязі, просить їх задовольнити, мотивуючи тим, що банк не мав право укладати з ним кредитний договір на видачу іноземної валюти через відсутності в нього ліцензії НБУ та зазначила, що при укладанні кредитного договору її позбавили права обрати самостійно страхову компанію, договір нею був підписаний, але його складено шрифтом дуже малого розміру тому прочитати його вона була не в змозі.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні позов не визнав, зауважив, що при укладанні кредитного договору та договору застави рухомого майна порушень з боку банку не було, позивачкою не було також запропоновано будь-яку іншу страхову компанію для укладення договору застави рухомого майна.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що правонаступником КБ «Приватбанк» є ПАТ КБ «Приватбанк».

Судом встановлено, що 01.04.2007 року Позивачка ОСОБА_1  уклала з відповідачем кредитний договір № LGH1AN02000630 терміном до 02.04.2014 року за яким отримала  11708,40 доларів США, взявши на себе зобов’язання  виплачувати банку кошти та проценти за користування кредитом (а.с.53-55).  

В цей же день позивач з метою забезпечення своїх зобов’язань  по кредитному договору уклала з банком договір застави рухомого майна  згідно до якого відповідач є заставодержателем майна,  а саме автомобілю DAEWOO Nexia, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1,  номер кузову НОМЕР_2(56-58).  Зміни до цих договорів сторонами не вносилися, договори є чинними, оскільки строк дії договору відповідно п. 11 договору особистого страхування з 02.04.2007 року по 01.04.2008 року і щорічно лонгується на такий же строк до погашення кредитної заборгованості.( а.с. 59). Відповідно до п. 28 застави рухомого майна дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.( а.с. 57). Із заявою про заміну страховика позивачка до банківської установи не зверталася, що підтверджено в судовому засіданні позивачкою.

Позивач вважає, що кредитний договір є недійсним так як ПАТ КБ «Приватбанк» видав їй кредит в іноземній валюті – доларах США не маючи ліцензії Національного банку України(далі НБУ) на здійснення валютних операцій наявність якої є обов’язковою  у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до копій квитанцій позивачкою погашалася кредитна заборгованість до квітня місяця 2009 року (а.с.72-62).

Згідно п.1 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»  вказано, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій з валютними цінностями необхідне надання дозволу НБУ .

Згідно п.2.3 глави 2 Положення про порядок  видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.  

На час укладання кредитного договору банк мав ліцензію НБУ №22 від 10.10.2000 р. згідно якої банк мав право здійснювати операції перелічену у додатку до ліцензії від 10.10.2000 року, а саме  на ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті п.14. Крім того банк мав ліцензію НБУ №22 від 04.01.2001р. та дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року (127-128).

Як встановлено судом НБУ видав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківську ліцензію за №22 від 29.07.2009 р. Разом з тим НБУ видав 21.09.2009р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дозвіл №22-3 на право здійснення операцій визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».  Згідно п.1 Додатку до Дозволу НБУ вказаний перелік операцій, які має здійснювати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , а саме перелік операцій з валютними цінностями. Враховуючи вищенаведене суд вважає, що банк на час укладання кредитного договору з позивачем мав законне право на здійснення операцій з валютними цінностями (на видачу кредиту у доларах США), одночасно маючи право на їх повернення позичальником.

 У відповідності з ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями  допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом. При здійсненні операцій з валютними цінностями порядок був банком був дотриманий у відповідності з чинним законодавством України. Згідно  з ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначений  перелік державних установ, які здійснюють контроль за виконання регулювання валютних операцій на території України. Згідно ст.16 вищезазначеного Декрету передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства. Як встановлено судом державними органами на які покладені функції держави здійснювати контроль за банками у сфері дотримання валютного законодавства в тому числі  видачі за кредитними договорами валюти, її повернення банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за порушення валютного законодавства до відповідальності передбаченої ст. 16 вищезазначеного Декрету не притягувався.

Посилання позивача на відсутність правових документів у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на здійснення операцій з валютними цінностями свого підтвердження у судовому засіданні не знайшло і спростовується добутими письмовими доказами. Разом з тим суд взяв до уваги те що на час укладання кредитної угоди, виконання зобов’язань  по кредитному договору спору між сторонами не було, сам позивач прохав у банка надати йому кредит у іноземній валюті, з  чим погодився банк, зміст кредитного договору, договору застави  позивачу був зрозумілим.  

В судовому засіданні позивач вказав, що підставою для звернення до суду з цим позовом є також неправомірне підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки у кредитному договорі, що він раніш не оскаржував у суді. Таке посилання не може бути    визнаватися судом підставою  для визнання кредитного договору недійсним, оскільки не є предметом даного спору. Таким чином суд вважає, що підстав для визнання дій банку щодо оформлення кредитного договору на  видачу, повернення валюти позивачем неправомірними, суд не встановив, а тому в задоволенні позовних слід відмовити.

Керуючись ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.10, 11, 84, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, ст.. 533 суд,

В И Р І Ш И В:

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»  про визнання кредитного договору, договору застави  недійсними, відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

 Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Ленінського районного суду м. Луганська апеляційної скарги протягом 10-днів з дня його проголошення.  

  Суддя                                                                                     Н.О.  Кравченко