ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.08.2006

Справа №2-25/9625-2006А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт Курорт” (Ялта, смт.Форос, Форосський спуск,1)

До відповідача   ДПІ в м. Ялта (м. Ялта, вул.. Васильєва,16)

Про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення.

Суддя М.В. Маргарітов

                                                                                            При секретарі І.К.Діланян

представники:

Від позивача –  Ресницкий В.У., предст., дов. у справі.

Від відповідача – Фунтіков Д.Г, гол.держ.подат.інспектор, дов у справі, Остроушко В.В., зав.сектором, дов у справі, Балюк М.І., ст.. держ.подат.інспектор, дов у справі.

Сутність спору: Позивач звернувся в суд з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  ДПІ в м. Ялта  № 0005142301\0 від 03.11.2005р. про донарахування   податку на прибуток у сумі 16534,41грн. та застосування штрафних санкцій 33068,83грн., усього 49603,24грн.

        10.08.2006р. позивач уточнив позовні вимоги  та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0005142301\0 від 03.11.2005р., № 0005142301\2 від 10.02.2006р. та № 0005142301\3  від 21.04.2006р.

        Відповідач просить у позовних вимогах  відмовити за мотивами, вказаними у відзиві на позов ( л.спр.47-53).

         07.08.2006р. в порядку ст. 150 КАС України  по справі оголошувалась перерва  до 21.08.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представники сторін – ті ж самі.

         Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд

                                                                   установив:

         Товариство з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт  Курорт” (далі ТОВ “Аеросвіт Курорт”) зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому  Ялтинської міської ради  28.07.2004р., узято на податковий облік у ДПІ в м. Ялта.

         27.10.2005р. ДПІ в м. Ялта проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства  за період з  28.07.2004р. по 30.06.2004р. ТОВ “Аеросвіт Курорт”, за підсумками якої  складений акт № 299\33006418\231  від  27.10.2005р.  

         На підставі  акту перевірки  податковою інспекцією в м. Ялта  прийняте податкове повідомлення-рішення від  № 0005142301\0 від 03.11.2005р.  про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 16534,41грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 33068,83грн., усього 49603,24грн.

         Не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням ТОВ «Аеросвіт Курорт» оскаржило його у адміністративному порядку. Скарги позивача залишені без задоволення та  винесені нові повідомлення-рішення №  0005142301\2 від 10.02.2006р. та № 0005142301\3  від 21.04.2006р.

        Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

       11 листопада 2004 року між ТОВ «Аеросвіт курорт» і компанією Lіbrа Ноsріtаlitу LLС (резидент Сполучених Штатів Америки) був укладений договір № LLС/FОR/000111. Згідно даного договору, компанія Lіbrа Ноsріtаlitу LLС надає ТОВ «Аеросвіт курорт» комп'ютерну  програму на умовах ліцензійного використання.

У виконання умов договору ТОВ «Аеросвіт Курорт» перерахувало компанії Lіbrа Ноsріtаlitу LLС грошові кошти за екземпляр комп'ютерної програми.

Відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «Аеросвіт Курорт» і компанією Lіbrа Ноsріtаlitу LLС, остання передає у володіння (поставляє) ТОВ «Аеросвіт Курорт» екземпляр комп'ютерної програми для використання в господарській діяльності ТОВ «Аеросвіт Курорт».

ТОВ «Аеросвіт Курорт» володіє екземпляром комп'ютерної програми, поставленої йому нерезидентом і використовує його в своїй господарській діяльності на свій розсуд, з урахуванням обмежень, передбачених договором.

Відповідно  до  підпункту  8.2.2  п. 8.2  ст. 8 Закону  України  «Про   оподаткування  прибутку підприємств» до четвертої групи основних фондів відносяться комп'ютерні програми. При цьому  термін «комп’ютерна програма» розуміється в значенні, приведеному в законодавстві  з питань охорони авторських і суміжних прав.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1  ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що витрати на придбання основних фондів підлягають амортизації. Відповідно до підпункту 5.3.2 Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів, які  підлягають амортизації, згідно ст.8  Закону.

Керуючись  вказаними  нормами Закону України  «Про  оподаткування  прибутку підприємств» ТОВ «Аеросвіт курорт» не включило витрати на придбання екземпляра комп'ютерної програми до складу валових витрат, а амортизує їх. Правильність дій ТОВ «Аеросвіт курорт» підтверджена актом перевірки ДПІ в м. Ялта (розділ «амортизація», л.спр.27).

Відповідно до пункту 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включається роялті. Таким чином висновки, висловлені в одному розділі акту прямо суперечать висновкам іншого розділу, адже у випадку, якщо платежі за комп'ютерну програму були б роялті, в акті перевірки повинно було бути вказано про те, що платник податків порушує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизуючи платежі за комп'ютерну програму і повинен їх врахувати у складі валових витрат.

Відповідно до пункту 3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» на вартість   одержаного   екземпляра   комп'ютерної   програми   були   нараховані   податкові зобов'язання по ПДВ. В акті  перевірки вказано, що порушень при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ не встановлено. Згідно підпункту 3.2.7 пункти 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ операції  по виплаті роялті. Висновки одного розділу акту перевірки суперечать висновкам іншого розділу, адже у випадку, якщо платежі за комп'ютерну програму були б роялті, в акті перевірки повинно було бути вказано про те, що платник податків порушує Закон України «Про податок на додану вартість» включивши роялті в базу оподаткування податком на додану вартість.

Статтєю 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлений перелік майнових прав автора.

Статтєю 7 вказаного Закону  передбачено, що  суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених  у частині першій ст.. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно ч.1 ст. 31 Закону  автор  ( чи інша особа, яка має  авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст.. 15 цього Закону, будь-якій  іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має  авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими , що не передані.

Із змісту вказаних норм витікає, що суб’єктом авторського права може бути лише автор чи особа, якої це право передане  на  підставі авторського договору.

Оскільки договір між позивачем та  нерезидентом не є договором про передачу авторського права, а предметом договору  (п.2) є програмне забезпечення, висновки ДПІ про одержання позивачем права на користування авторським правом є безпідставними, і як наслідок, немає підстав  для кваліфікації плати  за програму як роялті. А оскільки  дохід, одержаний нерезидентом не є роялті, то і  немає законних підстав для нарахування позивачу податку на прибуток.

Більш того, при передачі  права користування авторськими правами до набувача повинні перейти права, які має автор ( ст.. 15 Закону), тоді як випливає з договору про поставку програмного забезпечення до позивача  не надійшло право автора, передбачене Законом України  «Про авторське  право та суміжні права» ( ст.. 14,15).

При цьому ліцензія, яка супроводжує екземпляр програми при її продажу є охоронним документом. Вона повідомляє про обмеження при використовуванні екземпляра програмного продукту і не є документом, відповідно  якому  передається  авторське право.

Таким чином, ТОВ «Аеросвіт курорт», яке придбало програму для її використовування  як засіб праці, придбало тільки екземпляр комп'ютерної програми. При цьому до ТОВ «Аеросвіт курорт» не перейшли які-небудь майнові авторські права, передбачені п. 3 ст.15 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Продаж екземпляра комп'ютерної програми не спричиняє за собою відчуження і Передачу) майнових прав на комп'ютерну програму, як на твір - об'єкт авторського права, що  прямо виходить з п.1 ст.12 Закону України «Про авторське право» і п. 3 ст.419 Цивільного кодексу України.

Укладаючи договір з ТОВ «Аеросвіт курорт», компанія Lіbrа Ноsріtаlitу LLС здійснювала підприємницьку діяльність шляхом продажу екземпляра комп'ютерної програми з метою отримання прибутку.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень відносно податків на доходи і капітал (дата підписання: 04.03.94 р., дата ратифікації: 26.05.95р. Закон України №180/95-ВР, дата вступу у силу: 05.06.2000р.) прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватися тільки в цій Державі.

Згідно ст.12 і 17 Закону України від 2.12.1993р. №3767-ХП «Про міжнародні договори» міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною згідно нормам міжнародного права.

Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором, висновок якого відбувся у формі Закону, встановлені правила, відмінні від передбачених законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Зокрема ст.19 Закону України від 18.02.1997р. №77/97-ВР «Про систему оподаткування» вказане, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені правила, відмінні від тих, що містяться в законах України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічно ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені правила, відмінні від тих, що містяться в законах України, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення в контракт податкових обмовок, згідно яким підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання по сплаті податків з доходів нерезидентів.

З урахуванням викладеного і керуючись нормою п.п.4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення  зобов’язань  платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181, згідно якої у разі коли норми закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне трактування прав і обов’язків платників податків або  контролюючих органів, унаслідок чого є можливість ухвалити рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюється на користь платника податків, при перерахуванні грошових коштів від ТОВ «Аеросвіт Курорт» нерезиденту, перше  не повинно було утримувати податок з доходів  нерезидентів за правилами, визначеними статтєю 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином  позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

           Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

         Судові витрати,  понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн.. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

          В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

          Постанова складена у повному обсязі  28.08.2006року.

         На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд  

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.          

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта  № 0005142301\0 від 03.11.2005р., № 0005142301\2 від 10.02.2006р. та № 0005142301\3  від 21.04.2006р.

3.      Стягнути з  Державного бюджету України на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт Курорт” (Ялта, смт.Форос, Форосський спуск,1, п\р 260033143501 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 33006418)  3,40 грн. держмита.

       У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

       Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

       Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Маргарітов М.В.