Справа № 2-299/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого – судді Гарбуз О.А.
при секретарі – Полоз Я.Ю.,
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю “Чапаєва” Новоукраїнського району про відшкодування збитків,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про відшкодування збитків спричинених самовільним заняттям земельної ділянки в розмірі 41813 грн. 52 коп. та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки в розмірі 14018 грн. 12 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачці належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,97га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю. 10 лютого 2004 року між нею і ТОВ “Чапаєва” було укладено договір оренди земельної ділянки строком на п’ять років, тобто до 10 лютого 2009 року. Після закінчення строку дії договору відповідач відмовився повернути земельну ділянку. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року ТОВ “Чапаєва” зобов’язано повернути позивачу земельну ділянку. Проте відповідач самовільно зайняв та засіяв земельну ділянку кукурудзою, чим позбавив права користуватися своїм майном та можливості отримати дохід від використання цього майна. В середині грудня 2009 року вона отримала акт комісії, створеної Новоукраїнською райдержадміністрацією, яким визначено розмір завданих їй збитків – 11962 грн. 63 коп. Проте з висновками комісії, які викладені в акті, вона не погоджується, вважає, що розмір завданих їй збитків є більшим – 41813 грн. 52 коп. так, як врожайність кукурудзи та її ціна в 2009 році була більшою ніж це зазначено в акті.
В судовому засіданні позивач спільно із представником підтримали позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що після завершення строку дії укладеного договору оренди землі, незважаючи на рішення суду про зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку, відповідач продовжував нею користуватися не маючи на те правових підстав. Протиправні дії відповідача позбавили позивача можливості користуватися земельною ділянкою протягом 2009 року та отримати від цього дохід. Внаслідок цих дій відповідача, позивачу, було завдано збитків та шкоду, які підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 156, 157, 212 ЗК України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши письмові заперечення на позов в яких зазначив, що з боку ТОВ «Чапаєва» відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки так, як господарство в квітні 2009 року засіяло ділянку АДРЕСА_1 кукурудзою на підставі договору оренди з ОСОБА_2, термін дії якого закінчувався 06.07.2010 року. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року, зобов»язано їх повернути земельну ділянку власнику. Посилання позивача на те, що господарство позбавило її права використовувати земельну ділянку в своїх цілях та можливості одержати дохід від використання землі є безпідставними, так як кукурудза була посіяна за 2 місяці до рішення суду. Після набрання законної сили рішенням суду відповідач заключив договір з позивачем, стосовно того, що сторони не мають претензій одна до одної. Мета цього договору – замовлення меж в натурі, але замовлення меж в натурі позивачем зроблений лише в лютому 2010 року.
Представник відповідача Вергун В.О. в судовому засіданні підтримав заперечення, надавши додаткові пояснення про те, що на його думку строк дії договору оренди землі укладеного між ТОВ “Чапаєва” і ОСОБА_2 закінчився у 2010 році так, як договір укладено на п’ять років і його державну реєстрацію проведено лише у 2005 році. Крім того рішення суду про повернення земельної ділянки позивачу не могло бути виконано через те, що на ній було посіяно кукурудзу, яку зібрано лише восени. Відповідач вважає, що позивач при визначенні розміру збитків не врахував розмір витрат відповідача на вирощування, збирання та зберігання врожаю кукурудзи. Не можуть бути застосовані при визначені розміру збитків і ціни, які надані товарною біржею, крім того факт самовільного зайняття земельної ділянки позивачем не доведено..
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні посвідчив, що до середини жовтня 2010 року займав посаду державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Новоукраїнському районі, яка нині реорганізована, до нього 20 жовтня 2009 року зверталася із заявою ОСОБА_2, здійснено перевірку та складено акт 02 листопада 2009 року, відповідно до якого на момент перевірки земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 5.97 га розташованої на території Рівнянської сільської ради та належить ОСОБА_2 не займає ТОВ «Чапаєва», так як між сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди від 01 серпня 2009 року №85, відповідно до умов якої сторони дійшли до згоди про розірвання договору оренди за взаємною згодою, тому самовільного зайняття земельної ділянки не встановлено.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні, так як суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.
Згідно Державного акту на право приватної власності наа землю серія НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за АДРЕСА_2 від 30 березня 2002 року (а.с.23), позивач являється власником земельної ділянкиАДРЕСА_1 площею 5.97 га розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
10 лютого 2004 року між сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. По закінченню терміну договору орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін. (а.с. 21).
Згідно пункту V договору оренди від 10 лютого 2004 року орендар зобов’язаний у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку на протязі десяти днів після закінчення договору оренди, у випадку коли термін дії договору не продовжується.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).
Згідно Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року ТОВ “Чапаєва” зобов’язано повернути позивачу земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 5.97 га розташовану на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за підстав, що дія договору оренди земельної ділянки укладеного 10 лютого 2004 року на п»ятирічний строк закінчилася 10 лютого 2009 року. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців.
Відповідно до ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно ст. 34 ч. 2 Закону України “Про оренду землі” у разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов”язаний відшкодувати орендарю завдані збитки.
До до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми ст. ст.157 ЗК України, на які посилається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги так, як вона застосовується у випадках передбачених ст. 156 ЗК України, доказів та відповідних підстав судоом не встановлено. Тому подані позивачем акт по визначенню та відшкодуванню збитків ОСОБА_2 на земельній ділянці АДРЕСА_1, площею 5.97 га, яка використовувалася ТОВ “Чапаєва” протягом п»яти років та засіяно кукурудзою, який складено створеною Новоукраїнською райдержадміністрацією комісією із яким не погоджується і позивач, але подано як доказ по справі, а також розрахунок розміру шкоди, здійснений позивачем не можуть взяті до уваги судом(а.с.18).
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.
Статтею 623 ч. 1 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Частиною 2 цієї статті ЦК України визначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ч. 2 п. 2) ЦК України). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Та обставина, що після закінчення строку договору відповідач без належної правової підстави утримує і використовує земельну ділянку позивача та набранням рішення законної сили 16 червня 2009 року спростовується угодою про розірвання договору оренди від 01 серпня 2009 року, яка зареєстрована Кіровоградською регіональною філією ДП»Цент державного земельного кадастру» 05 серпня 2009 року, актом від 02 листопада 200 року державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Новоукраїнському районі ОСОБА_4, який підтвердив встановлені обставини - самовільного зайняття земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 – ТОВ «Чапаєва» не встановлено.
З акту від 24 липня 2009 року складеного землевпорядниками Рівняської сради вбачається, що станом на час огляду земельна ділянка АДРЕСА_1 власник якої ОСОБА_2 посіяна кукурудза урожаю 2009 року(а.с.15)
Факт використання відповідачем у 2009 році належної позивачу земельної ділянки для вирощування кукурудзи та збирання вирощеного врожаю з цієї земельної ділянки визнано представником відповідача в судовому засіданні.
З врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем вживалися всі заходи після винесення рішення суду апеляційного суду Кіровоградської області 16 червня 2009 року для добровільного виконання рішення суду - передачі спірної земельної ділянкиАДРЕСА_1 позивачці, що підтверджено угодою від 01 серпня 2009 року, відповідно до якої сторони не мають претензій одна до одної. Відповідач дійсно в період сівозміни не міг передати земельну ділянку позивачеві, виконати фактично стало можливим лише після збору врожаю кукурудзи 2009 року, що і підтверджено актом державного виконавця, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження (а.с.25).
Крім того судом встановлено, що на час укладення договору оренди з позивачем, земельна ділянка передана одним масивом, визначення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості) фактично не відбулося, як і не передавалася відокремлена земельна ділянка відповідно до договору оренди, що також підтверджено обставинами укладення договору від 01 серпня 2009 року для замовлення меж в натурі в лютому 2010 року, чого позивач і не заперечував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на 10 лютого 2004 року земельна ділянка АДРЕСА_1, яка була предметом оренди, в натурі на місцевості не визначалась, а передана була відповідачу по справі загальним масивом, що свідчить про те, що додатки до договору оренди: акти визначення меж земельної ділянки в натурі за державним актом серії КР №034164 від 10 лютого 2004 року та акт приймання передачі земельної ділянки за цим же державним актом носять формальний характер, а ткож сторони не заперечували, що підписано угоду про розірвання 01 серпня 2009 року для для встановлення меж в натурі.
Ст. 10 ч. 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 60 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів, що відповідач по справі самовільно заволодів земельною ділянкою АДРЕСА_1 і як наслідок своїми діями спричинив збитки, шкоду позивачеві та необгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.11, 60, 61 ч. 1, 88, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд -
ст. 22, 526, 623 ЦК України, ст. 211 ЗК України, ст. 34 Закону України “Про оренду землі”, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєва» Новоукраїнського району Кіровоградської області про стягнення збитків, шкоди, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий : О.А.Гарбуз