Справа № 2 - 831/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 листопада 2010  року

Борщівський районний суд  Тернопільської області

в складі:головуючого             ЧИР П.В.

за участі: секретаря             Шимків Н.І.

позивача                         ОСОБА_2

представника позивача            ОСОБА_3

відповідача                      ОСОБА_4

представника третьої особи       ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Борщеві  справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4  про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати відповідача  ОСОБА_4  таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у її житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач вибув і не проживає в даному житловому будинку з січня 2010 року по даний час. Відповідач втратив право користування житловим приміщенням відповідно до ст. 167 ЖК України.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала і пояснила, що з відповідачем проживали без реєстрації шлюбу з 1998 року, уклавши тільки церковний шлюб. Проживали як сімя спочатку в АДРЕСА_2, а  з 19.08.2004 року в АДРЕСА_1 в будинку, який їй подарував брат. В січні 2010 року відносини між ними погіршилися і ОСОБА_4 до червня 2010 року жив і в її будинку і в будинку своєї матері, а потім поїхав на роботу. Їй стало відомо, що відповідач зареєстрував шлюб з іншою жінкою, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 2010 року в її будинку він не проживає, а тому просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що з позивачкою ОСОБА_2 уклав церковний шлюб в 1998 році в с.Бурдяківці Борщівського району. Разом із нею проживав в господарстві по АДРЕСА_2, а з 19.08.2004 року в АДРЕСА_1. Разом проживали до 14.06.2010 року, коли він поїхав в м.Київ на роботу в ТОВ «НАО СИСТЕМ».  Крім цього є неправдивим той факт, що позивачка згідно договору дарування від 25 червня 2002 року є обдарованою особою житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1, оскільки дане домоволодіння було придбане позивачкою та ним під час їхнього шлюбу за 500 доларів США, які він заробив у Польщі за два місяці, а саме з 21.01.2002 року по 03.03.2002 року. Дане господарство ОСОБА_2 оформила на себе договором дарування у його відсутності, а пізніше пояснила, що так було дешевше ніж договір купівлі-продажу. При купівлі вищевказаного будинку його житлова площа становила 27,10 кв.м., проте вони разом з позивачкою добудували ще дві житлові кімнати на загальну площу 36 кв.м., а також ними було перебудовано ганок та веранду, було зроблено капітальний ремонт верха будинку та стіни будинку обставлені цеглою, замінили старі вікна на євро вікна. На даний час між ним та позивачкою є спір на майно набуте нами за час спільного проживання, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Іншого житла в нього немає, а проживати в АДРЕСА_1 він немає змоги, так як позивач звинувачує його в розкраданні майна і поміняла всі замки. На даний час він одружений з іншою жінкою, однак постійно проживає разом із матір»ю і тільки іноді проживає в своєї дружини. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи Гуштинської сільської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 проживали спільно, як сімя, з 1998 року в АДРЕСА_2, а  з 2004 року в АДРЕСА_1. До будинку вони добудували ще дві кімнати, переробили верх будинку провели капітальний ремонт. Всі добудови і переобладнання проведені без відповідних дозволів.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 12 вересня 1998 року в с.Бурдяківці уклали церковний шлюб в церкві святого Дмитра, що підтверджується  свідоцтвом виданим Українською греко-католицькою церквою.

З довідки № 127 від 16.08.2010 року, виданої виконавчим комітетом Гуштинської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13 квітня 1998 року проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 в господарстві ОСОБА_6, а з 19.08.2004 року згідно рішення виконавчого комітету за №33 від 19.08.2004 року проживав та був зареєстрований в господарстві ОСОБА_2 по АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується виписками з погосподарських книг Гуштинської сільської ради.

Згідно договору дарування серії АЕР № 8826002 від 25.06.2002 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 належний йому на праві приватної власності житловий будинок № 21 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням на підставі ст. 167 ЖК України, яка встановлює, що наймач жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сімї в будь – який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сімї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сімя, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сімї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Крім того позивач посилається на ст. 158 ЖК України, яка передбачає укладення договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові.

Однак, як слідує з позовної заяви і пояснень позивача в судовому засіданні договір найму жилого приміщення між нею і ОСОБА_4 не укладався і відповідач не був наймачем жилого приміщення, а був членом її сімї.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.До членів сімї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_5 кожен зокрема підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали спільно як одна сім»я та вінчалися в церкві. Разом вели спільне господарство, проводили добудову та ремонт будинку.

Суд визнає, що ОСОБА_2 і  ОСОБА_4 проживали як сімя з 1998 року до червня 2010 року і їх відносини щодо користування жилим приміщенням врегульовуються нормами житлового кодексу щодо членів сімї власника, а не як наймача жилого приміщення.  

Крім того, позивач підтвердила, що вони спільно з відповідачем добудували до подарованого їй будинку дві кімнати, перекрили дах, провели капітальний ремонт всього будинку. Всі добудови проведено без відповідного дозволу і в даний час вона звертається про узаконення самовільної добудови. ОСОБА_4 вимагає від неї грошової компенсації за вкладені кошти в добудову, однак вони не можуть погодити суму.

Отже, між сторонами виник спір про право на частину житлового будинку чи грошову компенсацію за проведені добудови однієї сторони іншій.

В позовній заяві і в своїх поясненнях  суду позивач вказує, що ОСОБА_4 відсутній по місцю проживання з січня 2010 року.

Згідно ст.71 Житлового Кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Хоча позивач не посилається на дану статтю, як на підставу втрати відповідачем права на проживання, в судовому засіданні встановлено, що відповідач до червня 2010 року проживав в АДРЕСА_1, звідки поїхав на роботу і тільки з липня 2010 року він не проживає по цьому адресу.

      20.10.2010 року ОСОБА_4 звертався з заявою в Борщівський РВ УМВСУ в Тернопільській області про те, що з липня 2010 року ОСОБА_2 вигнала його з господарства і будинку якому він проживав і зареєстрований, а також не віддає майно, яке вони за час спільного проживання нажили разом.

23.10.2010 року за вихідним № 372 Борщівським РВ УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_4 повідомлено, що його заява розглянута Борщівським РВ УМВСУ в Тернопільській області. Проведеною перевіркою встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки злочину, тому прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

     У судовому засіданні не здобуто доказів, які давали б суду підстави вважати не поважними причини відсутності відповідача ОСОБА_4 за місцем постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 понад шість місяців, а також його вибуття на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті.

Підстав для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням відповідно до ст. 167 ЖК України немає, а тому в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 слід відмовити за їх безпідставністю.

На підставі ст.ст. 150, 156, 160, ЖК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

    Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

            Головуючий: