ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.10.07р.

Справа № 17/86

За заявою: ВАТ „Павлоградвугілля”, м. Павлоград про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

За позовом  Державного відкритого акціонерного товариства науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Вуглемеханізація", м.Луганськ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області

третя особа: Державна виконавча служба в м.Павлограді та Павлоградському районі, м.Павлоград Дніпропетровської області 

про стягнення 30000,00 грн.

Суддя  Бишевська Н. А.

Представники:

  Від позивача: не зявився

Від відповідача: Мележик О.О., дов. від 01.03.2007 року

Від третьої особи: не зявився  

                                                            СУТЬ СПОРУ:

Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.02 р.  у справі № 17/86  таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що грошові вимоги стягувача до ВАТ „Павлоградвугілля”, підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.02 р. у даній справі, є погашеними відповідно до ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припинилися на підставі ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України. Оскільки рішення господарського суду є процесуальним документом, який виноситься за результатами судового процесу у позовному провадженні, правовідносини з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області, виданого на виконання судового рішення, є процесуально-правовими відносинами. Наслідком припинення матеріальних правовідносин є припинення і процесуально-правових відносин між сторонами.

Представник стягувача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  05.09.02 р.  у справі №17/86 за позовом  Державного відкритого акціонерного товариства науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту "Вуглемеханізація", м. Луганськ  до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області  на   користь позивача стягнуто  28000, 00 грн. - основного боргу;  300,00 грн. - витрат по сплаті держмита; 118 грн.  - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення процесу.

На виконання  зазначеного рішення судом видано наказ від  17.09.02 р.  

Павлоградським міським відділом Державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції 14.10.02 р. відкрито  виконавче провадження  щодо стягнення з ВАТ „Павлоградвугілля”  зазначеної вище суми боргу на підставі Закону України „Про   виконавче провадження”.  

11.01.05 р. господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі № Б26/7/05  про банкрутство ВАТ „Павлоградвугілля”, яке на теперішній час є правонаступником ДВАТ "Шахта Павлоградська", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.  

24.09.05 з метою виявлення всіх кредиторів боржника та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, у газеті "Урядовий кур’єр" № 181 надруковано оголошення про порушення справи   про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля".

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному печатному органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч. 2 ст. 14 цього ж Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

З посиланням на те, що стягувач в установленому порядку не звертався до суду з заявою з грошовими вимогами до ВАТ „Павлоградвугілля” у справі про банкрутство,  його не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою суду  , відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України грошові вимоги стягувача до ВАТ „Павлоградвугілля”, підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  05.09.02 р.  по справі №17/86, є припиненими.

Суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно із ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На підставі п.8 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає обов'язковому зупиненню до розгляду питання по суті, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Нормами Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, статтями 34, 37, 40, 401 не передбачено повернення виконавчого документа чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у статті 14 "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом".

Враховуючи, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі  про банкрутство, у випадку припинення провадження у справі про банкрутство виконавче провадження підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження закінчується передачею державною виконавчою службою виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Крім того, стаття 598 Цивільного кодексу України, на яку посилається боржник,  передбачає підстави припинення зобов'язань, а не підстави припинення чи закінчення виконавчого провадження, припинення виконання судового рішення, у зв'язку з чим на спірні правовідносини не розповсюджується.

Більш того, за визначенням в ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Поняття, яке міститься з цьому Законі і застосовується в певних правовідносинах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, не є тотожнім загальному поняттю припинення зобов'язання. Припинене зобов'язання боржника, здійснене будь-яким чином у відповідності з законом, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеним, але не всяке погашене  відповідно до цього Закону зобов'язання є припиненим в якості підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Крім того,   суд звертає увагу    на  зазначену  заявником підставу –ст. 117 ГПК України, яка на думку суду  визначає  конкретні випадки,  при наявності яких суд   визнає наказ таким, що  не підлягає  виконанню.  В  даному  випадку   зазначені в ст. 117 ГПК  України  випадки,  відсутні.  Зазначена стаття містить умову - обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням з інших причин. Заявник вважає можливим застосування судом статті 117 ГПК України та посилання на вищезазначену умову (з інших причин), яка кореспондується, з його точки зору, з Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Але, як приклад, це не узгоджується з іншими законодавчими документами, зокрема,  Законом України „Про виконавче провадження”. Зазначене не дає обґрунтованих підстав для застосування статті 117 ГПК України та задоволення заяви ВАТ „Павлоградвугілля”.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги заявника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.86, 118-120  ГПК України, господарський суд, -

                                         

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2002 року у справі №  17/86   таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Суддя

Н.А. Бишевська