Справа № 2-3283/10

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010 року                                                                                                м. Нікополь

                           Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

                                                     головуючого  – судді                                        Багрової А.Г,

                                                     при секретарі:                                                    Шульдякової О.М.

                                                     за участю представника позивача                   Черноіваненко В.М.,

                           розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

встановив :

      ВАТ „Банк „Фінанси і Кредит” (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

      Свої вимоги мотивує тим, що 11.09.2008 р. між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 195/08-МК про надання кредиту у сумі 25000,00 грн. З умовами договору відповідач був ознайомлений та згоден, про що свідчить його підпис.

              Відповідно до умов договору кредит надається ОСОБА_2 на строк до 10.03.2010 р. зі сплатою 36 %  відсотків за користування кредитом та комісійної винагороди за управління кредитом. Кожного місяця ОСОБА_2 зобов’язувався надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, а у випадку несвоєчасної сплати заборгованості по відсотках сплачує пеню за кожен день прострочення.    

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором банком було укладено договори поруки:

     № 195/08/1-МП від 11.09.2008 року з ОСОБА_3,

    № 195/08/2-МП від 11.09.2008 року з ОСОБА_4.

      Оскільки відповідачі прийняті на себе зобов’язання перед Банком не виконали, то у встановлений договором термін сума кредиту та відсотки за користування кредитом не сплачені.

               Враховуючи те, що в добровільному порядку відповідачі не бажають виконувати умови договору, гроші повертати відмовляються, позивач вважає, що має право вимагати стягнення заборгованості за кредитом.

              Так, сума заборгованості відповідачів складає:

- заборгованість за кредитом – 6,649,11 грн.;

- прострочена заборгованість по кредиту – 15940,09 грн.,

- нараховані відсотки – 534,71 грн.,

- прострочені відсотки – 7900,91 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 33951,35 грн.,

-. пеня за несвоєчасне погашення відсотків – 16237,82 грн., а всього 81 213,99 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, а також стягнути з відповідачів повернення судового збору у сумі 812,14 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

 В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання  не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України.

                        Вислухавши представника позивача,  вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит и сплатити проценти.

    Як встановлено в судовому засіданні 11.09.2008 р. між ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 195/08-МК про надання кредиту у сумі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. З умовами договору ОСОБА_2 був ознайомлений та згодний, про що свідчить його підпис.

                           Відповідно до умов договору кредит надається ОСОБА_2 на строк до 10.03.2010 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом, та комісійної винагороди за управління кредитом. Кожного місяця ОСОБА_2 зобов’язувався надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, а у випадку несвоєчасної сплати заборгованості по відсотках сплачує пеню за кожен день прострочення (а.с. 6-8).        

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором банком було укладено договори поруки № 195/08/1-МП від 11.09.2008 року з ОСОБА_3 (а.с. 10-11) та № 195/08/2-МП від 11.09.2008 року з ОСОБА_4 (а.с. 11об-12).

    Позивач вважає, що на підставі укладених договорів поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він має право вимагати від них погашення кредитної заборгованості  солідарно з боржником.

     Однак як роз’яснено в Ухвалі Верховного Суду України від 15 квітня 2009 року „Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст.. 554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того самого зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладеного одного договору (ч.3 ст. 554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

    Законом не заборонено й укладання кількох договорів поруки на виконання того самого зобов’язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору”.

    Згідно викладеного, суд дійшов висновку, що так як договори поруки № 195/08/1-МП та № 195/08/2-МП на виконання того самого зобов’язання за кредитним договором № 195/08-МК від 11.09.2008 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені окремо, то вони як поручителі, не несуть солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку, а тому позовні вимоги про стягнення боргуза кредитним договором солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

    Однак суд вважає, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором яка складається з :

- заборгованість за кредитом – 6,649,11 грн.;

- прострочена заборгованість по кредиту – 15940,09 грн.,

- нараховані відсотки – 534,71 грн.,

- прострочені відсотки – 7900,91 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 33951,35 грн.,

-. пеня за несвоєчасне погашення відсотків – 16237,82 грн., а всього 81 213,99 грн.,  то зазначена сума заборгованості повинна бути стягнена з нього в примусовому порядку

    Окрім того суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у розмірі 932,14 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

            Керуючись ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217-218, ЦПК України, ст.553, 554, 611,  612, 623, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

               Позов Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” задовольнити частково.

               Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” на розрахунковий рахунок № 29095060900980 у КФ ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” МФО 305835, ОКПО 24609556 заборгованість за кредитним договором у сумі 81 213 (вісімдесят одну тисячу двісті тринадцять) грн. 99 коп., судові витрати в розмірі 932 (дев’ятсот тридцять дві) грн. 14 коп.  

            Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                       Суддя:     А.Г.Багрова