Справа № 2-а-1144/2010 р
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року , Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Сарап М.Б.
при секретарі Могиленко Н.Г.
з участю:
представника відповідача – Потапчук Н.М., довіреність № 110/07-29 від 26.01.2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на неправомірні дії, що ущемляють права, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до управління Пенсійного фонду в Бобринецькому районі про визнання дій управління пенсійного фонду України в Бобринецькому районі протизаконними та зобов»язати здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009р. по день винесення рішення суду, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є пенсіонером та має статус "дитини війни", тому у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач не нараховував належним чином у відповідності до вимог Закону.
Позивач в судове засідання не з’явився, але в позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, надавши заперечення, в якому позов не визнає, зазначивши, що Пенсійним Фондом за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007 році та у 2008 році в межах асигнувань проводилася виплата пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням пункту 12 ст.71 та ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" з розрахунку 20,04 грн. на одну особу. Зазначає, що питання пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" не передбачено коштів для проведення виплат підвищення до пенсії, у зв’язку з чим Управління Пенсійного Фонду не мало змоги здійснити виплату даного підвищення.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, вказані обставини підтверджуються також відміткою в пенсійному посвідчені, виданого на його ім’я.
На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично що ця місячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.
Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а саме п.2 ч.41 ст.85 було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що на 2008 рік щомісячна соціальна допомога виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними та втратили чинність з дня їх ухвалення.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України та відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття вищезазначених рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи те, що дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася на 2009-2010 роки чинним законодавством, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно з 01.01.2009р. по 15.10.2010 року .
Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що в період з 01.01.2009р. по 15.10.2010 року право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протизаконними.
Порушені права підлягають усуненню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01.01.2009р. по 15.10.2010р. , з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
Ухвалою суду від 24 вересня 2010 року відкрито провадження у даній справі та врахувавши похилий вік позивача, судом поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно підпункту «б», п. 1 ст. 3 Декрету КМ України від 21.01.1993 року «Про державне мито» зі скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян справляється державне мито в розмірі 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто – 3 грн. 40 коп., тому саме цю суму слід стягнути з держави на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст. 2, 7, 11, 69-71, 99, 158-163, 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2009р. по 15.10.2010 року - протизаконними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2009р. по 15.10.2010 року, з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та раніше виплаченої різниці, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 грн. 40 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис)
Копія вірна:
Суддя М.Б.Сарап