КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2007 № 20/190
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Білецький М.Й. - юр.
від відповідача - Чоповський Д.П. - юр.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна телекомпанія України
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2007
у справі № 20/190
за позовом Державне підприємство Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр
до Національна телекомпанія України
про стягнення 352231,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.08.2007р. у справі №20/190 позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 244 348,63 грн. – основного боргу, 2443,49 грн. – державного мита та 81,85 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16 251,53 грн. було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить його скасувати, посилаючись на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:
06.06.2006р. між сторонами у справі було укладено Державний контракт № 2/18 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2006 рік.
Відповідно до умов Контракту позивач, як виконавець, за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку № 1 до цього Контракту (далі -Технічні засоби) зобов'язався надати відповідачу, як замовнику, телекомунікаційні послуги, а саме: послуги з розповсюдження (трансляції) програм відповідача вироблених для державних потреб, в межах обсягів зазначених у державному контракті №922-31 від 30.12.2005р. «на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2006 рік», укладеному між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та Національною телекомпанією України та в межах плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2006 рік за програмою 1701140 «Виробництво та розповсюдження телепрограм Національної телекомпанії України».
Відповідач за умовами Контракту зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених в Контракті.
Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна послуг становить 349 800,00 грн. у тому числі ПДВ 20% в розмірі 58300,00грн., та встановлюється на підставі Тарифів, що зазначені у Додатку №1 до Контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Контракту.
Обсяги послуг та ціна Контракту можуть уточнюватися шляхом укладання додаткових угод до цього Контракту згідно з виділеним додатковим обсягом бюджетного фінансування за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, передбачених бюджетною програмою 1701140 "Виробництво та розповсюдження телепрограм Національної телекомпанії України" (п. 3.2 Контракту).
Додатком №1 до Державного контракту сторони встановили розрахунок вартості послуг, який формувався у відповідності з діючими "Граничними тарифами на основі послуги електрозв'язку", затверджених Державним комітетом зв'язку та інформатизації України .
Оплата та порядок розрахунків за Контрактом №2/18 від 06.06.2006р. передбачені у п.п. 4.6, 4.7 Контракту, відповідно до якого оплата наданих послуг здійснюється відповідачем за цінами узгодженого Додатку №1. Щомісячна оплата здійснюється відповідачем за фактично відпрацьований час протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонам Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача-виконавця послуг.
Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" встановлений обов'язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.
Позивач на виконання умов Контракту надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується матеріалами справи, а саме, актами виконання за надані послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм НТУ.
Матеріали справи містять докази виставлення позивачем наступних рахунків відповідачу: №307/387 від 16.06.2007р. (за надані послуги зв'язку за серпень 2006р.), №308/432 від 16.06.2007р. (за надані послуги зв'язку за вересень 2006р.), №309/479 від 16.06.2007р., (за надані послуги зв'язку за жовтень 2006р.), №310/527 від 16.06.2007р. (за надані послуги зв'язку за листопад 2006р.), №311/533 від 16.06.2007р. (за надані послуги зв'язку за грудень 2006р.) (рахунки одержані відповідачем 25.06.2007р., про що свідчить відтиск штемпеля поштового відділення на повідомленні про вручення поштового відправлення).
Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Контрактом, оскільки надані позивачем послуги оплатив лише частково, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 244 348,63грн., що підтверджується актами виконаних робіт за період розповсюдження програм.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 244348,63грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовується, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 244348,63грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 16251,53грн. за період з 01.08.2006р. по 26.01.2007р., які були залишені судом першої інстанції без задоволення. Рішення суду в цій частині позивачем та відповідачем не оскаржується.
Перевіривши мотиви відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16251,53грн., колегія приходить до висновку про їх обґрунтованість.
У своїй апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що державний контракт від 06.06.2005р. №2/18 відповідачем було укладено на підставі довіреності від 08.12.2005р. №6330/29/5-2, виданої Держкомтелерадіо, якою відповідачу доручено укласти державний контракт на виконання державного замовлення на розповсюдження телепрограм у 2005-2006 роках.
За таких обставин відповідач вважає, що державний контракт від 06.06.2005р. №2/18 був укладений з порушенням компетенції відповідача, оскільки останній діяв на підставі довіреності наданої Держкомтелерадіо, але не від його імені, а від власного імені.
Проте такі зауваження відповідача колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав.
Відповідно до п.5, 6 Статуту Національної телекомпанії України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. N 754, Національна телекомпанія України є юридичною особою. Телекомпанія має відокремлене майно, може набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки та бути позивачем або відповідачем у суді.
Таким чином Телекомпанія як юридична особа має право самостійно укладати державні контракти та набувати за цими контрактами майнові права та обов’язки.
Як зазначається в преамбулі до державного контракту від 06.06.2005р. №2/18, відповідач діяв як Національна телекомпанія Україна, надалі „Замовник”, в особі Президента Докаленко В.В., який діє на підставі Статуту та Довіреності Держкомтелерадіо від 08.12.2005р. №6330/29/5-2.
Таким чином відповідач при укладанні державного контракту від 06.06.2005р. №2/18 діяв як самостійна юридична особа від власного імені та на підставі Статуту, а не від імені Держкомтелерадіо, що не заперечується відповідачем, та у зв’язку з чим права та обов’язки за цим контрактом виникли безпосередньо для відповідача.
Враховуючи викладене, у колегії відсутні підстави вважати, що при укладенні зазначеного державного контракту відповідач виступав не як самостійна юридична особа, а як представник Держкомтелерадіо на підставі Довіреності від 08.12.2005р. №6330/29/5-2.
Колегія також відзначає, що Відповідач довіреності від 08.12.2005р. №6330/29/5-2 суду не надав.
Відповідач в апеляційній скарзі також зазначає, що його заборгованість перед позивачем за контрактом виникла внаслідок недофінансування з державного бюджету відповідних статей видатків Національної телекомпанії України на телемовлення, а отже невиконання відповідачем свого зобов’язання викликане не виною відповідача, а перешкодою, яка знаходилась поза його контролем, що відповідно до ст..614 ЦК України виключає відповідальність відповідача.
Відповідно до ст..625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність невиконаного відповідачем грошового зобов’язання за державним контрактом від 06.06.2005р., що не заперечується відповідачем, колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача на неможливість його виконання через ненадходження відповідних коштів з державного бюджету внаслідок недофінансування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при пред'явленні позову до суду сплачено державне мито у сумі 3522,31грн. та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Сплачене позивачем державне мито надійшло в доход Державного бюджету України, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - в доход ДП «Судовий інформаційний центр».
Судом при винесенні оскаржуваного рішення було стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, пропорційно розміру задоволених вимог. Зайво сплачене позивачем державне мито присуджено до повернення позивачу з Державного бюджету України.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно стягнув з нього суму державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на п.38 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», відповідно до якого, на думку відповідача, він як державний замовник за державним контрактом звільнений від сплати державного мита.
Відповідно до п. 38 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються державні замовники та виконавці державного замовлення - за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.
Як вбачається з назви та змісту державного контракту від 06.06.2005р. №2/18 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2006р., він є фактично державним контрактом на надання певних послуг для державних потреб, а не державним контрактом на поставку продукції для державних потреб, як це передбачено п.38 ст.4 Декрету „Про державне мито”.
Таким чином немає підстав вважати, що відповідач (так само як і позивач) звільнений від сплати державного мита на підставі п.38 ст.4 Декрету „Про державне мито”, а отже суд обгрунтовано стягнув з нього на користь позивача судові витрати, пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що сплачене позивачем державне мито надійшло в доход Державного бюджету України, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - в доход ДП «Судовий інформаційний центр», висновок суду першої інстанції про те, що позивач звільнений від сплати державного мита на підставі п.38 ст.4 Декрету „Про державне мито” не впливає на необхідність відшкодування позивачу, на користь якого відбулося рішення, за рахунок відповідача сплачених позивачем судових витрат.
Крім того, колегія відзначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було заявлено позовні вимоги на суму 352 231,16 грн., з яких 244 348,63 грн. – сума основного боргу, 16 251,53 грн. – пеня та 91 631 грн. – матеріальна шкода, та сплачено держмито у сумі 3522,31грн.
08.08.2007р. представник позивача заявою про уточнення позовних вимог зменшив свої позовні вимоги на суму 91 631 грн. щодо стягнення матеріальної шкоди.
Рішенням суду в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 16 251,53 грн. було відмовлено, та присуджено до повернення позивачу з Державного бюджету України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 1078,82 грн.
Таким чином з наведеного вище вбачається, що сума держмита у розмірі 1078,82 грн., яку суд першої інстанції помило визнав зайво сплаченою, є мито, яке було сплачено позивачем з позовних вимог, в задоволенні яких йому було відмовлено, та з позовних вимог, від яких він відмовився на підставі заяви від 08.08.2007р.
За таких обставин, колегія вважає за необхідне уточнити рішення суду в частині повернення з державного бюджету держмита у розмірі 1078,82 грн., яку суд першої інстанції помило визнав зайво сплаченою. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2007р. залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення.
2. Виключити пункт 5 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2007р. у справі №20/190.
3. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 08.08.2007р. у справі №20/190 залишити без змін.
4. Матеріали справи №20/190 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
01.11.07 (відправлено)