Головуючий у 1 інстанції – Багрова А.Г.
Справа № 22ц-14179/2010р. Доповідач – Черненкова Л.А.
Категорія - 20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Дерев`янка О.Г., Красвітної Т.П.
при секретарі - Грало О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року по справі за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах Південної сільської ради до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
05 березня 2010 року Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах Південної сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між Південною сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Рачковою О.В. Але в зв’язку з тим, що визнана суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 ринкова вартість об’єкту приватизації не відповідала нормативно-правовим актам з оцінки майна та фактично є заниженою вважає, що відбулось суттєве порушення умов приватизації об’єкта комунальної власності, тому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна – будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 в с. Південне Нікопольського району, укладений між Південною сільською радою Нікопольського району та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.В. 28.02.2008 року за № 1218; витребувати у ОСОБА_1 будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 та поновити право власності на неї за територіальною громадою с. Південне в особі Південної сільської ради Нікопольського району.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року ухвалено: в позові Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах Південної сільської ради до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна – відмовити.
З даним рішенням не погодився Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2007 року рішенням Південної сільської ради №49-5\V затверджено перелік об’єктів комунальної власності Південної сільської ради, що підлягали приватизації у 1 півріччі 2007 року та визначено спосіб приватизації – викуп. 14.11.2007 року Південною сільською радою було укладено договір з суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 та визначено вартість будівлі гуртожитку в сумі 30 200грн.. Рішенням Південної сільської ради затверджено звіт оцінки будівлі гуртожитку та визначено, що викуп виділеного нерухомого майна буде здійснено фізичною особою ОСОБА_1 за 30 200 грн.. 28 лютого 2008 року між Південною сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Рачковою О.В..
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що на час укладення договору купівлі-продажу порядок приватизації не був порушений та позивач не довів наявність передбачених законом підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Суд вважає за необхідне відмовити Нікопольському міжрайонному прокурору Дніпропетровської області в інтересах Південної сільської ради в задоволенні позову на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) керуючись ст.ст. 215,203,345 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновками суду.
Стаття 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачає, що порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 30 вказаного Закону передбачає, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
З наведених норм Закону випливає, що встановлення порушення порядку приватизації за розглядом господарського чи адміністративного суду передує розгляду питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу в порядку цивільного судочинства.
В матеріалах справи відсутні докази щодо належного встановлення порушення порядку приватизації спірного майна.
Крім того, стаття 11 вищевказаного Закону зазначає порядок приватизації, а саме:
порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта приватизації.
За обставинами справи та із позовних вимог не вбачається порушення зазначеного порядку приватизації спірного майна.
Стаття 20 вказаного Закону передбачає визначення початкової вартості майна, що приватизується, зокрема, ч.2 - у разі приватизації об'єкта шляхом його викупу вартість об'єкта приватизації визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
Така оцінка спірного майна проведена.
Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 12.01.2007 року рішенням Південної сільської ради №49-5\V затверджено перелік об’єктів комунальної власності Південної сільської ради, що підлягали приватизації у 1 півріччі 2007 року та визначено спосіб приватизації – викуп (а.с.6-7). 14.11.2007 року Південною сільською радою було укладено договір із суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (а.с.34) та згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна від 19.11.2007 року за № 30 ним визначено вартість будівлі гуртожитку в сумі 30 200грн. (а.с.9-10). Рішенням від 27 лютого 2008 року № 142-14/У Південної сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області затверджено звіт оцінки будівлі гуртожитку та визначено, що викуп виділеного нерухомого майна буде здійснено фізичною особою ОСОБА_1 за 30 200грн.(а.с.8). 28 лютого 2008 року між територіальною громадою с.Південне в особі Південної сільської ради код 20306557, в особі сільського голови Мінька В.О. та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна – будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Рачковою О.В. і зареєстровано в реєстрі за № 1218 (а.с.11). Згідно зазначеного договору купівлі-продажу, а саме: п.2.1 суму продажу в розмірі 30200 грн. покупцем перераховано на рахунок продавця 28.02.2008 року. На підставі листа-запиту на проведення рецензування (не вказано кого саме) проведено рецензування Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості окремо розташованого будинку гуртожитку, яке є комунальною власністю та належить територіальній громаді с. Южне, Нікопольського району Дніпропетровської області, та розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого ПП ОСОБА_3 (а.с. 12 -15), що виконано 30.05.2008 року рецензентом оцінювачем ПП «Югтехноексперт» Корчак Д.В. Згідно вказаної рецензії, оціночного листа рецензента, підсумкових висновків рецензента, підписаної окрім рецензента, директором ПП «Югтехноексперт» Нагнибідою Н.О. 30.05.2008 року, - звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. 30.05.2008 року Нікопольським міжрайонним прокурором винесена постанова про порушення кримінальної справи по факту незаконної приватизації комунального майна Південної сільської ради за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 233 ч.1 КК України (а.с.16). Постановою слідчого Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області від 20 січня 2009 року в якості звинуваченого притягнутий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за злочин, передбачений ст. 233 ч.1 КК України (а.с.35). На підставі вимоги Нікопольського міжрайонного прокурора згідно протесту прокурора від 27.07.2010 року № 4609 (а.с.31,32), рішенням Південної сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року № 410-48 У скасовано рішення Південної сільської ради № 142-14/У від 27.02.2008 року «Про затвердження звіту оцінки виділеного нерухомого майна будівлі гуртожитку комунальної власності сільської ради», оскільки визначена суб’єктом оціночної діяльності Андрієвським (так вказано) В.Д. ринкова вартість об’єкту приватизації не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна та фактично є заниженою (а.с.46).
Відповідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
В статті 1 цього Закону зазначено, що сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство; відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.
Перелік об'єктів, що перебувають у державній і комунальній власності та підлягають приватизації, затверджують Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради за поданням органів приватизації. Їхня приватизація здійснюється шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом та викупу (частина 1 статті 7).
Порядок застосування способів приватизації об'єктів малої приватизації (крім об'єктів групи Д), передбачених Державною програмою приватизації, законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та порядок приватизації об'єктів малої приватизації регламентує Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.98 N 1511 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.09.98 за N 558/2998.
Стаття 4 Закону регулює поняття суб’єктів приватизації вказаного майна, а саме: продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва;
органи приватизації, створені місцевими Радами.
Продавцями об'єктів приватизації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, є органи по управлінню її майном, створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим.
(Далі органи, уповноважені виступати продавцями відповідних об'єктів приватизації, іменуються "органи приватизації").
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності (право володіння, користування та розпорядження) об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки (п. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") щодо «особливості визначення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу».
Як свідчать матеріали справи було проведено відповідну оцінку спірного приміщення.
Згідно до вимог статті 655 ЦК України ч.1 - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 632 ЦК України зазначає: ч.1 - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; ч.2 - зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; ч.3 - зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Після укладення договору купівлі-продажу від 28.02.2008 покупцем ОСОБА_1 повністю сплачена вартість придбаного нежилого приміщення по АДРЕСА_1 у сумі 30 200 грн.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» п.7 - правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом; п.10 - реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Всі істотні умови договору купівлі-продажу, які главою 54 ЦК України визначені як суттєві для договору купівлі-продажу, сторонами було дотримано. Матеріалами справи не встановлено про те, що відповідач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину. Договір купівлі-продажу є виконаним.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 28.02.2008 року, укладений між територіальною громадою с.Південне в особі Південної сільської ради код 20306557, в особі сільського голови Мінька В.О. та ОСОБА_1 відповідає вимогам діючого законодавства України, укладено з дотриманням ст. ст. 203, 215, 658 ЦК України, а тому правові підстави для визнання його недійсним відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення визначення оцінки об’єкту приватизації відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та п. 17 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1891, - не є підставою для визнання спірного правочину недійсним.
Окрім того, факт незаконної приватизації комунального майна шляхом зниження його вартості внаслідок визначення її заходом, не передбаченим законом, - має бути встановлений вироком суду по кримінальній справі, але аж ніяк не постановою про порушення кримінальної справи. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази зниження вартості спірного майна при визначенні ціни продажу об'єкта згідно вимог ч. 2 ст. 9, ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пп. 11, 24 Методики оцінки вартості майна під час приватизації.
Так, Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1891, визначає незалежну оцінку як визначення певного виду вартості майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання за договором із замовником (п. 2). Укладення договору на проведення оцінки майна здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 16 Методики).
Згідно з п. 17 цієї ж Методики державні органи приватизації здійснюють прийняття, погодження та затвердження оцінки майна на підставі результатів рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні": «Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна); рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону; рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим; якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна; рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом; в інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.
Із вказаного Закону випливає, що обов’язкове рецензування звіту про оцінку майна вимагається, якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Тобто, не органом приватизації, не продавцем об’єкту малої приватизації, як зазначено в Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який регулює спірні правовідносини та в якому не зазначено про необхідність рецензування звіту про оцінку майна.
Тому вказана норма Закону до спірних правовідносин застосована бути не може, і посилання прокурора на неї, як на підставу обґрунтованості позовних вимог є помилковою.
Таким чином, здійснення затвердження звіту оцінки виділеного нерухомого майна будівлі гуртожитку комунальної власності сільської ради рішенням Південної сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на чотирнадцятій сесії п’ятого скликання від 27 лютого 2008 року № 142-14/У за відсутністю результатів рецензування звіту про оцінку майна згідно п. 17 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1891 свідчить про не виконання органом приватизації зазначених вимог Методики, а не порушення вимог Закону на час укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна у зв’язку з чим не має законних підстав для визнання вказаного правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.
Послідуюче скасування за протестом прокурора вказаного рішення сільради від 27 лютого 2008 року № 142-14/У після виконання договору купівлі-продажу не є підставою для визнання правочину недійсним, тому що на час укладення спірного договору порушення законодавства не встановлено.
Судова колегія вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді колегії