УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа  №22ц-13071/2010                                                                                                            Голов.1-ї інст.Завізіон Т.В.

Категорія   52                                                                                                                                  Доповідач – Костюченко Н.Є.

У Х В А Л А

Іменем  України

27 жовтня   2010  року   Апеляційний  суд   Дніпропетровської  області   в складі :

головуючого  – судді- Костюченко Н.Є.

суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.А.

при секретарі  - Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  цивільну   справу за позовом  ОСОБА_2 до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_3 - про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

    В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області  від 2 вересня  2010р., яким їй відмовлено у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин справи.

    Під час вирішення спору судом 1-ї інстанції встановлено, що позивачка працювала   у відповідача прибиральницею промислових приміщень на дільниці дезактивації.  Наказом    № 330/лс від 23 березня  2010р. звільнена з роботи 24.03.2010. за власним бажанням згідно поданої нею заяви в зв*язку із виходом на пенсію за віком  з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Перевіривши законність звільнення позивачки з врахуванням її тверджень та заяви про те, що звільнення її було вимушеним, під психологічним тиском та погрозами про звільнення за прогули,  - суд прийшов до висновку, що підстав вважати наказ незаконним немає, та, враховуючи, що інші її вимоги  є похідними від законності звільнення,- відмовив у поновленні її на попередній роботі.

    Апеляційний суд вважає рішення таким, що відповідає вимогам ст.36, 38 КЗпПУ, роз*ясненням, що містяться у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992р №9 (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановленим судом обставинам справи та наданим доказам.

    Судом 1-ї інстанції вірно встановлені обставини щодо роботи позивачки у відповідача, зокрема, з травня 2006р. і на момент звільнення- прибиральницею промислових приміщень на дільниці дезактивації ГМЗ та щодо її звільнення 24 березня 2010р. наказом 330/лс від 23.03.2010. за власним бажанням по ст.38 КЗпПУ на підставі заяви самої позивачки, в якій вона  просила звільнити з 24.03.2010. за вказаною статею закону.

    Обгрунтовано суд вважав безпідставними твердження позивачки про написання нею заяви про звільнення за власним бажанням під психологічним тиском та погрозами щодо звільнення її за прогули,  оскільки  встановлено, що позивачка дійсно, надаючи адміністрації недостовірні довідки про здачу нею донорської крові, незаконно отримувала дні відгулів, за що могла бути звільнена за  прогули без поважних причин.

    Згідно роз*яснень, що містяться у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992. – подача працівником заяви про розірвання трудового договору з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпПУ строку.

    Враховуючи зазначене, а також те, що відкликання заяви позивачка здійснила вже після прийняття наказу про звільнення,  місцевий суд ухвалив законне рішення про відмову у позовних вимогах.

    Доводи скарги не  можуть бути прийняті до уваги та  давати підстави для скасування рішення, оскільки встановлено, що справа розглянута повно та всебічно з урахуванням вимог закону та встановлених обставин справи. Посилання позивачки на несвоєчасну видачу трудової книжки у випадку, що розглядається з урахуванням встановлених обставин справи не може бути підставою для поновлення її на роботі, оскільке саме звільнення по суті проведене законно. Інших, крім поновлення на роботі,  вимог з врахуванням твердження про несвоєчасну видачу трудової книжки – не заявлялось.  

    Підстав для скасування або  зміни рішення   не вбачається.

     Керуючись ст.ст. 307, 308  ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В :

    Апеляційну   скаргу   - відхилити.

    Рішення  Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області  від 2 вересня  2010р.-    залишити  без  змін.

    Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк.        

        С У Д Д І