копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2010 р. Справа № 2а-8578/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М. < Текст >
при секретаріЛоба Е.Г.
за участю:
представника відповідача Дрижирук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
14 липня 2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- скасувати постанову щодо накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації за невиконання вимог головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби головного управління юстиції від 22.06.2010 року в розмірі 340,00 грн. на користь держави;
В обґрунтування позову зазначено, що на підставі рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року по справі № 2а-8/2009, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.11.2007 року до 31.12.2007 року включно в розмірі 501 грн. 88 коп., відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 18070786 від 23.04.2010 року та запропоновано позивачу виконати добровільно рішення до 12.05.2010 року.
30.06.2010 р. до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації надійшла постанова головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 22.06.2010 р. щодо накладення штрафу на начальника управління в сумі 340 грн. на користь держави за невиконання вимог державного виконавця.
Представник позивача зазначив, що дії державного виконавця носять неправомірний характер, оскільки 07.05.2010 року Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації направило до Апеляційного суду Дніпропетровської області заяву на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі № 2а-8/2009 від 23.03.2009 р. щодо скасування постанови Петриківського районного суду, про що було повідомлено Підрозділ примусового виконання рішень відділу виконавчої служби головного управління юстиції листом від 07.07.2010 №410. 07.06.2010 року за вих. № 482 Управлінням було повторно направлено до апеляційного суду апеляційну скаргу від 07.05.2010 та заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги за справою №2а-8/2009.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши заперечення на позов, в яких зазначив, що станом на 22.06.10 року рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року по справі № 2а-8/2009 залишилось невиконаним, будь-якої ухвали суду стосовно прийняття апеляційної скарги до розгляду до відповідача не надходило. Таким чином, дії державного виконавця при винесенні постанови про накладення штрафу від 22.06.10 року були вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 березня 2010 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації про визнання неправомірним рішення органу владних повноважень, перерахунку нарахованих і виплачених сум державної допомоги і стягнення коштів, було винесено рішення на користь позивача по справі № 2а-8/2009 та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.11.2007 року до 31.12.2007 року включно в розмірі 501 грн. 88 коп.
23 квітня 2010 року, на виконання вимог виконавчого листа, виданого 14 квітня 2010 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області по справі № 2а-8/2009 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.11.2007 року до 31.12.2007 року включно в розмірі 501 грн. 88 коп., державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області постановою відкрито виконавче провадження ВП № 18070786 від 23.04.2010 року та надано семиденний термін для виконання рішення суду з дня отримання постанови.
Позивачем 05.05.2010 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.
Таким чином, строк для добровільного виконання рішення суду позивачем сплив 12.05.2010 року.
22.06.2010 року постановою головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області накладено штраф на позивача в сумі 340,00 грн. на користь держави за невиконання вимог державного виконавця.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно частини 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 Закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст. 76 Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Судом встановлено, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) у визначений державним виконавцем строк в добровільному порядку рішення суду не виконав.
Посилання позивача, як на підставу неможливості виконання виконавчого листа, на оскарження рішення суду першої інстанції до апеляційного суду Дніпропетровської області не може бути взято судом до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області до апеляційного суду Дніпропетровської області позивач звернувся 07.05.2010 року, тоді як оспорюване рішення набрало законної сили.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
З огляду на вказане, обов'язок щодо виконання судового від 26 березня 2010 року у справі № 2а-8/2009 виник у позивача з моменту набрання законної сили постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області, тобто більше ніж за місяць до подання апеляційної скарги.
Проте, як встановлено судом, позивач жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду не вчинив та в добровільному порядку не виконав.
Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Як свідчать матеріали справи, після одержання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не звертався до державного виконавця із заявою щодо відкладення виконавчих дій.
Крім того, як з'ясовано в судовому засіданні, постанову про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця позивач одержував вчасно, що підтверджується відповідними відмітками на зазначених вимогах і мав можливість виконати судове рішення у визначені у вимогах терміни.
Разом з тим, доказів на підтвердження наявності інших обставин, які могли б перешкодити добровільно виконати судове рішення позивачем не надано.
Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Отже, позивач у випадку виникнення ускладнюючих виконання рішення обставин не був позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою.
Також суд зважає на ту обставину, що відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України, у разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Однак, позивачем не надано доказів того, що апеляційним судом ухвалено зупинити виконання постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Як встановлено судом, жодна із вимог державного виконавця щодо виконання в добровільному порядку та у визначені терміни виконавчого листа у справі № 2а-8/2009 позивачем не виконана.
Таким чином, через невиконання боржником рішення суду без поважних причин накладення на позивача штрафу є правомірним.
Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що позивач не надав відповідачу ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем дотримані, а постанова державного виконавця про накладення на боржника (позивача за цим позовом) штрафу в розмірі 340 грн. винесена на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2010 року.
Суддя (підпис)
< Текст >
З оригіналом згідно.
< Список >
СуддяВ.М. Олійник
< Текст >
< ПІБ Судді >
В.М. Олійник