Справа № 2- а – 2101/10/0108

ПОСТАНОВА

Іменем      України

03 листопада   2010 року 16 година  45хвилин                                                                м. Керч

Керченський міський суд АРК  у складі:

                                         Головуючого судді – Захарової К.П.

при секретарі -  Прокопець М.А.

за участю:                                         позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративний позов ОСОБА_1  до  Відділу ДАЇ м. Немирова при Управлінні ДАЇ України у Вінницької області про визнання дії інспектора ДПС м. Немирова прапорщика міліції Вельгус В.І. неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

              Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за  ч. 1 ст. 122 КУпроАП,  відповідачем було порушено вимоги  ст. 268 КУпроАП, а саме було порушено його право на захист, тому, що  не були допитані свідки правопорушення, яки знаходились у його автомобілі.

Він був не згоден зі складанням постанови на місці скоєння правопорушення та прохав інспектора ДАІ надати йому час для сбіру доказів його невинуватості, але у супереч його вимогам постанова про притягнення до адміністративної відповідальності  все ж таки була винесена на місці скоєння правопорушення. Також позивач вказує на те, що свідком правопорушення у протокол був внесений другій черговий інспектор ДАІ, який на думку позивача не може бути свідком у вказаної справі, тому, що є зацікавленою особою.  

           Позивач у судовому  засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.     Представник відповідача  до судового засідання  не з ' явився, будучі  належним чином сповіщений про день слухання справи, своїх заперечень  стосовно позову суду не надав.

Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі  з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2010 року у відношенні позивача був складений протокол за порушення п. 8.4  Правил дорожнього руху  (а.с.4), за що позивач  постановою серії   АВ  № 258193   від 16.10.2010 року, яка була винесена на місці скоєння правопорушення,  був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпроАП та нього був накладений штраф у розмірі 300  грн. ( а.с.3), однак при цьому до вказаного протоколу не були додані як доказ вчинення позивачем правопорушення пояснення свідка ОСОБА_3, відомості про якого містяться  у протоколі.

Позивачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 16.10.2010 року були внесені  пояснення, у яких він проти скоєння правопорушення заперечував.

 Згідно зі ст. 277 КУАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк зі дня отримання уповноваженим на розгляд матеріалу органом протоколу про адміністративне правопорушення.

 По своєму призначенню адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу  впливає на набування ним доказової сили, однак не означає, що наявність протоколу є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З аналізу норм КУпроАП на думку суду випливає, що при вирішенні питання щодо наявності законних підстав для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності протокол розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновками експерта, речовими доказами, фотоматеріалами, т. і.) та не може виступати єдиним доказом скоєння проступку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказаними, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи  тлумачаться на її користь.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, яки беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чі бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, яки можуть бути використані як докази у справі. Інших належних та допустимих доказів у підтвердження вчинення позивачам адміністративного правопорушення відповідачем суду надано не було.

При таких обставинах, суд вважає, особа, яка приймала рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності  не мала для цього  достатніх доказів, тому її рішення на думку суду передчасне та необґрунтоване.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем у судовому засіданні доведено незаконність постанови про притягнення до адміністративної  відповідальності від 16.10.2010 року серії АВ № 258193.

Керуючись ст. ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 89-94, 159-163, 171 - 2  КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

         Позов  ОСОБА_1    –  задовольнити у повному обсязі.

 Визнати дії інспектора  ДПС м. Немирова прапорщика міліції Вельгус В.І.  – неправомірними.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії АВ № 258193 від 16.10.2010 р.  – скасувати.

      Постанова набирає законної сили з моменту проголошення  є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Повний текст постанови складено 08.11.2010 року.

Суддя                                                                              Захарова  К.П.