Справа № 2-4012/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 листопада  2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири, набутої в шлюбі, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ квартири, набутої в шлюбі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.06.2002 між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбу 08.07.2002 вони придбали квартиру АДРЕСА_1. У даному шлюбі у сторін народилася дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 На підставі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07.09.2007, яке набрало чинності 18.09.2007, шлюб між сторонами розірвано.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням укласти договір про поділ квартири у рівних частинах, однак відповідач не давав згоди на укладення такого договору, хоча і не заперечував проти того, що квартира повинна бути поділена між ними у рівних частинах, як така, що набута у шлюбі.

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить поділити квартиру АДРЕСА_1 між нею та відповідачем у рівних частинах; визнати за нею та відповідачем право власності на зазначену квартиру по Ѕ частині кожному та стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач та його представник проти задоволення позову не заперечували, однак в частині розподілу судових витрат просили суд розподілити їх порівну між сторонами, оскільки відповідач визнав позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 07.06.2002 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 222, та підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 6).

На підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 2779, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно з реєстраційним написом Київського МБТІ № 1286 від 10.07.2002 зазначена квартира зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві (а.с. 8).

Встановлено, що шлюб між сторонами розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис № 355 від 25.04.2008, та підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції в м. Києві (а.с. 9). На сьогоднішній день ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.

За правилами ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе поділити між сторонами квартиру, яка придбана ними у шлюбі, в рівних частинах.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1500 грн. судового збору  та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Суд, враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, не бере до уваги посилання представника відповідача щодо розподілу судових витрат між сторонами порівну.

Керуючись ст. 22 КЗпП, 68-70 СК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 74, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поділити квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий