ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"30" жовтня 2007 р. | Справа № 12/85/07 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін
від позивача Ніколащенко С.О. за довіреністю від 15.09.2005р. №420
від відповідача Бойченко Ю.С. за довіреністю від 23.08.2007р. №09/120
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2007 року
у справі №12/85/07
за позовом Одеської залізниці
до Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”
про стягнення 22693,60 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Одеською залізницею поданий до господарського суду Миколаївської області позов про стягнення з ДП „Миколаївський морський торговельний порт” заборгованості за зберігання вантажу в сумі 22693,60 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2007 року у справі №12/85/07 (суддя Семенов А.К.) позов Одеської залізниці задоволено.
З ДП „Миколаївський морський торговельний порт” на користь Одеської залізниці стягнуто 22693,60 грн. боргу, 226,94 грн. державного мита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. З Одеської залізниці в доход державного бюджету стягнуто 01 коп. державного мита.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Одеська залізниця нарахувала збір за зберігання вантажу у відповідності до вимог Тарифного керівництва №1, а телеграма Укрзалізниці від 31.01.2006р. НР 000480/ЦМ, яка містить роз’яснення про нарахування зборів за зберігання вантажів, не суперечить діючому законодавству, зокрема, Правилам зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Статуту залізниць України, або іншому нормативному акту.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, з посиланням при цьому на те, що господарський суд Миколаївської області не повно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, не надавши належної оцінки протиріччю, яке виникло у визначені часу належного до оплати за зберігання вантажів відповідно до п.2.3. Тарифного керівництва №1 та згідно з роз’ясненням зробленим телеграмою щодо визначення часу за який нараховується збір за зберігання вантажів відповідно до пунктів 8 і 9 правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р за №866/5087, прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи, а саме, висновку, що із змісту наведеної телеграми не вбачається, що вона суперечить діючому законодавству України.
Окрім того, відповідач посилається на те, що без об’єктивного та всебічного дослідження нормативно-правової бази, яка регулює спірні відносини сторін, та без врахування всіх обставин справи у їх сукупності неможливо визначити чи відповідає розрахунок суму позову вимогам Тарифного керівництва №1.
Представник позивача у судому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що збір за зберігання вантажів донарахований позивачем відповідачу на підставі п.8 Правил зберігання вантажів та вимог телеграми НР 000480 від 31.01.2006р.
Згідно з розпорядженням голови суду від 13.08.2007р. №82 „Про призначення справ”, прийняття та розгляд даної апеляційної скарги здійснювалося колегією суддів у складі головуючого судді Журавльова О.О., суддів Михайлова М.В., Ліпчанської Н.В. Згідно з розпорядженням голови суду від 01.10.2007р. №118 „Про заміну суддів” у складі судової колегії здійснено заміну суддів Михайлова М.В. і Ліпчанської Н.В. суддями Поліщук Л.В. і Тофан В.М. Згідно з розпорядження голови суду від 15.10.2007р. №137 „Про заміну судді”, суддю Поліщук Л.В. замінено суддею Михайловим М.В. і подальший розгляд даної апеляційної скарги здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, з наступних мотивів:
Матеріалами справи встановлено і сторонами у справі не заперечується, що з 28.01.2006р. по 19.02.2006р. включно позивач надав відповідачу послуги щодо зберігання вантажів у вагонах, які надійшли на адресу відповідача і простоювали на шляхах станції в очікуванні вивантаження з вини відповідача, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти загальної форми (т.1, а.с.48-54).
Разом з тим, наявні у матеріалах справи накопичувальні картки свідчать, що збір за надані позивачем послуги щодо зберігання вантажів у вагонах списаний останнім з особового рахунку відповідача (т.1, а.с.55-61).
Проте 14.04.2006р. позивачем складена накопичувальна картка №14.04 075, згідно з якою, останнім донарахований збір за зберігання вантажів у вагонах, які надійшли на адресу відповідача і простоювали на шляхах станції в очікуванні вивантаження ще за 1 добу зберігання в сумі 22693,60 грн. (т.1, а.с.47).
Від підпису цієї накопичувальної картки відповідач відмовився, про що сторонами складений відповідний акт від 17.04.206р. та акт загальної форми від 14.04.2006р. №1174 (т.1, а.с.62, 46).
Між тим, як свідчить акт загальної форми від 14.04.2006р. №1174, збір за зберігання вантажів у вагонах додатково нарахований позивачем відповідачу на підставі телеграми НР 000480 від 31.01.2006р. та акту ревізії МКР -13.
Згідно з цією телеграмою, Укрзалізницею на запити залізниць роз’яснено, що при нарахуванні зборів за зберігання вантажів відповідно до пунктів 8 і 9 Правил зберігання вантажів термін за який сплачується збір визначається після безоплатного зберігання за загальний час, що ділиться на 24 години якщо у результаті операції ділення отримано не ціле значення діб то відповідно до пункту 2.5. Тарифного керівництва №1 неповна доба округлюються до повної.
Із наданого позивачем на вимогу апеляційного господарського суду акту перевірки від 13.04.2006р. МКР-13 вбачається, що нарахування збору за зберігання вантажів, що затримані на станції і простоюють в очікуванні вивантаження з вини одержувача на підставі п.2.3. Тарифного керівництва №1 не відповідає вимогам Наказу від 12.09.2005р. №540 і телеграм із Києва НР000480/ЦМ від 31.01.2006р. та з Одеси УПР НР 389 від 10.01.2006р.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виходив з того, що вказана телеграма, яка містить роз’яснення про нарахування зборів за зберігання вантажів, не суперечить діючому законодавству, зокрема, Правилам зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Статуту залізниць України, або іншому нормативному акту.
Такий висновок суду першої інстанції апеляційний господарський суд вважає правомірним, але, водночас, апеляційний господарський суд вважає, що такий висновок здійснений судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме, обставин, які свідчать про те, що спір між сторонами виник у зв’язку із різним визначенням сторонами терміну безоплатного зберігання вантажів, а отже, і різним розрахунком збору за зберігання вантажів у вагонах, що простоювали на станції призначення в очікуванні вивантаження.
Так, як свідчить детальний розрахунок діб зберігання вантажу, який наданий відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду, розраховуючи збір за зберігання вантажів відповідач виходить з того, що термін безоплатного зберігання починається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу, посилаючись при цьому на положення п.2.3. розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту від 15.11.1999р. №551 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121 (Тарифне керівництво №1), згідно з яким, за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватися на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Разом з тим, позивач при нарахуванні збору за зберігання вантажу виходить з того, що термін безоплатного зберігання починається з моменту затримки, посилаючись при цьому на положення п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №866/5087, згідно з якими, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці –з моменту затримки.
При цьому, пунктом 8 Правила зберігання вантажів доповнені відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 31.01.2004р. №54 „Про внесення змін до деяких нормативно–правових актів”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.03.2004р. за №356/8955 та наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.09.2005р. №540 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.10.2005р. за №1142/11422.
Проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, а також дослідивши документи, що наявні у матеріалах справи і надані представниками сторін на вимогу апеляційного господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачем збору за зберігання вантажів, а відтак, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Одеської залізниці.
Як встановлено апеляційним господарським судом, зберігання вантажів у вагонах здійснювалося позивачем на підставі укладеного між сторонами договору про обробку вагонів з вантажами №29-Р від 25.05.2005р., умовами п.7.4. якого встановлено, що за подачу та забирання вагонів з фронтів навантаження (вивантаження), за маневрову роботу, зберігання вантажів у вагонах, послуги і роботи, замовлені Портом, Порт сплачує збір згідно з Тарифним керівництвом №1 з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
У п.2.1. розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту від 15.11.1999р. №551 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121 (Тарифне керівництво №1) встановлено, що вантажі, що прибули на станцію призначення і вивантажені на місцях загального користування засобами залізниць, зберігаються протягом доби безоплатно. Термін безоплатного зберігання обчислюється, якщо вивантаження здійснюється засобами залізниці –з 24-ї години дати вивантаження вантажів; якщо вивантаження здійснюється засобами одержувача –з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження.
Такі ж положення щодо безоплатного зберігання вантажів та обчислення строків безоплатного зберігання вантажів встановлені і у ст.46 Статуту залізниць України.
Також у п.2.3. розділу 2 Тарифного керівництва №1 конкретизовано, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватися на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Таким чином в укладеному між сторонами договорі встановлені умови щодо оплати відповідачем збору за зберігання вантажів у вагонах саме на підставі Тарифного керівництва №1. До того ж, після доповнення Правил зберігання вантажів пунктом 8 (наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.09.2005р. №540 „Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України”) ні яких змін та доповнень до договору сторони не вносили.
Оскільки вимогами ч.1 ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами, а у договорі сторони домовилися про сплату відповідачем збору за зберігання вантажу саме на підставі Тарифного керівництва №1 розділом 2 п.2.3. якого передбачено що термін безоплатного зберігання визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу, то визначення позивачем терміну безоплатного зберігання з моменту затримки, як це передбачено у п.8 Правил зберігання вантажів є неправомірним.
Більш того, відповідно до умов п.3 укладеного між сторонами договору, Залізниця і Порт зобов’язуються дотримуватися технології робіт з приймання і видачі всіх вантажів, викладеної у цьому договорі та в Єдиному технологічному процесі роботи Станції і Порту з питань планування, інформаційного забезпечення, узгодження навантаження, розвантаження вагонів, інших питань, пов’язаних з технологією роботи.
Розробка Єдиного технологічного процесу роботи передбачається також положеннями п.6 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096.
При цьому, в силу вимог п.6.1. зазначених Правил обслуговування залізничних під’їзних колій Єдиний технологічний процес роботи під’їзної колії та станції примикання розробляється за погодженням залізниці і власника (користувача) під’їзної колії. Зміст ЄТП і порядок його розробки визначається Методикою розробки єдиних технологічних процесів роботи під’їзних колій та станцій примикання.
У матеріалах справи наявний витяг з Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Миколаївський морський торговельний порт” і станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, який 11.09.2003р. затверджений Начальником Миколаївського морського торгового порту, 29.09.2003р. затверджений начальником Одеської залізниці та узгоджений з начальником Херсонської дирекції залізничних перевезень (т.2, а.с.36-43).
В силу вимог п.8 Методики розробки єдиних технологічних процесів роботи під’їзних колій та станцій примикання (додаток №6 до п.6.1. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій), Єдиний технологічний процес складається наново або коригується у разі зміни технології, розмірів виробництва або технічного оснащення станції чи під’їзної колії. У разі відсутності потреби коригування дія ЄТП продовжується до його переукладання або коригування, які здійснюються після виникнення потреби в цьому.
Як встановлено апеляційним господарським судом, ЄТП роботи, який затверджений між сторонами у вересні 2003 року є чинним на момент розгляду справи і зміни до нього сторони не вносили ані в процесі роботи, ані після набрання чинності положеннями п.8 Правил зберігання вантажів, ані після ревізійної перевірки.
Умовами п.2.4. затвердженого сторонами ЄТП роботи передбачено, що затримка вагонів на станції та на підходах до неї оформлюється актом про затримання вагонів форми ГУ-23а або актом загальної форми ГУ-23. На підставі цих актів нараховується плата за користування вагонами, зберігання, охорону вантажу відповідно до п.2.3. розділу 2 Тарифного керівництва №1.
Таким чином, у ЄТП роботи, який погоджений і затверджений сторонами у справі, конкретизовані умови щодо нарахування плати за зберігання вантажу відповідно до п.2.3. розділу 2 Тарифного керівництва №1.
Оскільки сторони у справі домовилися про нарахування збору за зберігання вантажів відповідно до п.2.3. розділу 2 Тарифного керівництва №1, яким передбачено, що термін безоплатного зберігання визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу, то позивач неправомірно, в порушення умов договору, донарахував відповідачу збір ще за 1 добу зберігання вантажів, виходячи при цьому з того, що термін безоплатного зберігання починається з моменту затримки, як це передбачено вимогами п.8 Правил зберігання вантажів.
Доводи представника позивача про нарахування збору за зберігання вантажів на підставі телеграми НР 000480 від 31.01.2006р. є безпідставними, оскільки цією телеграмою роз’яснюється порядок нарахування збору за зберігання вантажів відповідно до п.п.8,9 Правил зберігання вантажів, а в укладеному між сторонами договорі та ЄТП роботи встановлені умови щодо нарахування зборів за зберігання вантажів відповідно до п.2.3. розділу 2 Тарифного керівництва №1.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” задовольнити.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2007 року у справі №12/85/07 скасувати.
3.Відмовити Одеській залізниці у задоволені позовних вимог.
4.Стягнути з Одеської залізниці (65012, вул. Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 01071315) в доход державного бюджету 01 коп. державного мита.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |