Справа № 2-1917/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року                                         Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі : головуючого  судді -Букіної О.М.

                    при  секретарі       -Волошиній О.В., Дімаковій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УДППЗ «Укрпошта», третя особа – директор Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» Трохименко Василь Іванович  про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2010 року позивачка звернулася до суду  та просила визнати незаконним наказ № 7 від 14 січня 2010 року про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнути з відповідача 10 000, 00 гривень моральної шкоди.  

Свої вимоги мотивує тим, що наказом № 10/ок від 09.01.1985 року позивачку було прийнято на роботу до Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта», з 01 жовтня 2007 року відповідно до наказу № 299-к від 04.10.2007 року позивачка працювала начальником відділу ОПАРК Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта».

Наказом від 14.01.2010 року за № 7 на позивачку було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Накладення стягнення відповідно до наказу № 7 від 14 січня 2010 року вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки відповідно до розпорядження № 30 від 03 грудня 2009 року було створено комісію для розгляду скарги інженера ОСОБА_3 щодо неправомірних, на його думку, дій начальника відділу ОПАРК Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_1 та з метою перевірки діяльності ОСОБА_1 в межах наданих їй повноважень, як керівника відділу.

Посилається на ту обставину, що не зважаючи на численні прохання та звернення, до директора Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта»  та комісія значний час відмовлялися ознайомити позивачку зі скаргою ОСОБА_4, а вимоги щодо надання скарги для ознайомлення , визначення меж та надання необхідної для цього документації були розглянуті комісією як вчинення перешкод до здійснення  перевірки.

Крім того зазначає, що комісію не цікавила перевірка документів ОСОБА_3, який мав виправлення у своїй трудовій книжці щодо дати звільнення.

Зазначає, що після надання скарги ОСОБА_4 їй до ознайомлення, комісія приступила до роботи, а позивачка не чинила ніяких перешкод для її проведення, а тому вважає, що в її діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення.

Посилається на ту обставину, що комісія намагалася налякати позивачку, а сама комісія демонструвала упередженість та нетерпіння.

Зазначає, що 03 грудня 2009 року комісією було створено «Акт про не допуск до здійснення перевірки», на підставі якого на позивачку згідно наказу № 7 від 14 січня 2010 року було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила визнати незаконним наказ № 7 від 14 січня 2010 року про  накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки трудової дисципліни вона не порушувала.

Позивачка також просить суд стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 гривень, мотивуючи тим, що  вона зазнала моральних страждань внаслідок  незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, що призвело до порушення її законних прав на працю, на достойний життєвий рівень, порушення звичайного способу життя. Для поновлення порушених прав позивачка змушена докладати значних зусиль.Вказані дії призвели до розладу її здоров’я та вимушена була звертатися за медичною допомогою, на підтвердження чого надали листки непрацездатності.

Враховуючи вищенаведене позивачка та представник позивачки в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що наказ Дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за  № 7 від 14.01.2010 року був винесений, як похідний результат по діям, які виникли після винесення розпорядження Дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» «Про створення комісії» № 30 від 03.12.2009 року.

Зазначив, що 03.12.2009 року розпорядженням Дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» «Про створення комісії» № 30 було зобов'язано певних працівників підприємства відповідача провести перевірку службової діяльності позивача, як керівника відділу щодо дотримання нею нормативно-правових документів.

Посилається на ту обставину, що на виконання зазначеного розпорядження, працівники підприємства, які були визначені організаційно-розпорядчим документом, намагалися приступити до виконання додатково покладених на них трудових обов'язків, можливість виконання   яких передбачається посадовими  інструкціями кожного працівника підприємства.

Вважає, що посилання позивачки щодо необхідності включення в склад комісії фахівця з кадрового діловодства - представника контрольно-ревізійного управління Державної адміністрації зв'язку Корнієнкової Лариси Миколаївни, немає під собою законного підґрунтя так, як призначена перевірка проводилася в рамках внутрішнього аудиту діяльності однієї посадової особи, що ініційоване безпосередньою директором Дирекції.

Посилається на ту обставину, що працівникам підприємства відповідача, що були включені до складу комісії, неправомірними діями позивача були створені умови, які на протязі тривалого часу зумовили неможливість виконання ними своїх трудових обов'язків.

Зазначає, що повноважень щодо розгляду скарги ОСОБА_3, на момент призначення комісії та проведення перевірки, не мав жодний працівник підприємства, а лише ввечері дана скарга була отримана представником відповідача, для проведення розгляду звернення.

Вважає, що несвоєчасне виконання вказівки керівника, а також створена позивачкою негативна конфліктна ситуація з членами комісії, яка заважала даним працівникам підприємства відповідача виконувати їхні трудові обов'язки, що покладені на них розпорядженням №30 від 03.12.2009 року, є порушенням трудової дисципліни та невиконанням покладених на позивачку трудових обов'язків.

Посилається на ту обставину, що виявлена позивачкою непокора вказівці керівника підприємства та вчинення дій, які заважали іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки, виходили за межі наданих позивачці повноважень, а тому були розцінені як грубе порушення трудових обов'язків. Вчинені дії позивачки, на думку представника відповідача, посягали на встановлений порядок підлеглості та трудової діяльності і породжували неорганізованість і безладдя на підприємстві,  що негативно позначалося на престижі і довірі до діяльності керівника підприємства і самого підприємства в цілому; трудових взаємовідносинах між працівниками та етичності таких трудових відносин.

Зазначає, що позивачкою була вчинені демонстративні дії, які свідчать про небажання підлеглого виконати законне розпорядження свого керівника, зверхнє відношення до інших працівників підприємства та відсутність поваги до останніх.

Зазначає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення, відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого позивачкою проступку і заподіяну нею шкоду, попередню її роботу, а тому було прийнято рішення про застосування догани, як більш м'якого покарання, у співвідношенні зі звільненням.

Щодо відшкодування моральної шкоди, вважає, що виявлені під час тимчасової непрацездатності хронічні хвороби, або їх загострення, не є наслідком застосування до позивачки заходів дисциплінарного стягнення, а тому вимоги останньої щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа- директор Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» Трохименко Василь Іванович у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував, підтримуючи заперечення відповідача та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд вислухавши думку сторін, вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що  наказом № 10/ок від 09.01.1985 року позивачку було прийнято на роботу до Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта», з 01 жовтня 2007 року відповідно до наказу № 299-к від 04.10.2007 року позивачка працювала начальником відділу ОПАРК Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» ( а.с.10).

Наказом від 14.01.2010 року за № 7 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани , у зв’язку з порушенням трудової дисципліни. З даного наказу вбачається, що порушення трудової дисципліни ОСОБА_1  виразилися в тому, що вона чинила перешкоди під час проведення перевірки комісією, створеною на виконання розпорядження №30 від 03.12.2009 року , яке мало місце 03.12.2009 року ( а.с.10 ).

Підставами для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, як вбачається з наказу №07 від 14.01.2010 року є: доповідна записка Ференц О.З. від 13.01.2010 року, «А кт про не допуск до здійснення перевірки»  від 03 грудня 2009 року, доповідної записки Начальника ВОПАРК ОСОБА_1 від 03.12.2009 року та її письмове пояснення  від 11.01.2010 року, доповідної записки  начальника ВПЕК Кухельного А.М. від 12.01.2010 року (а.с.7, 8, 11, 10, 208, 229-230).

Суд вважає, що наказ №07 від 14.01.2010 року підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.

Відповідно до розпорядження «Про створення комісії» № 30 від 03 грудня 2009 року вбачається, що підставою для проведення перевірки роботи  позивачки  була скарга ОСОБА_3 щодо її  неправомірних дій , а тому з метою перевірки діяльності ОСОБА_1, як керівника відділу, в межах її повноважень   було створено відповідну комісію (а.с.6). При цьому, завдання для проведення перевірки чітко визначено не було, оскільки  охоплювався період з 01.01.2009 року по 01.12.2009 р. без визначення конкретних дій. Так, в даному розпорядженні зазначено про необхідність  проведення перевірки щодо дотримання  вимог Положення про Дирекцію «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта», Положенням про ВОПАРК та інших нормативно- правових документів, в т.ч. внутрішніх( а.с.6).

Встановлено та в судовому засіданні не заперечувалося сторонами, що перед здійсненням перевірки та до початку роботи комісії позивачку та членів вказаної вище комісії не було ознайомлено зі скаргою ОСОБА_3, хоча позивачка наполягала на цьому ( а.с.7,8).

Також матеріалами підтверджено, що до комісії не було включено жодного працівника відділу кадрів чи відповідного фахівця, хоча позивачка посилалася на залучення неупередженої особи для проведення відповідної перевірки, що не заперечувалося відповідачем по справі.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що  комісія приступила до здійснення перевірки на виконання Розпорядження №30 від 03.12.2009 року в той же день. При цьому встановлено, що позивачці не було належним чином повідомлено про необхідність та підстави проведення даної перевірки.

Як вбачається з доповідної записки позивачки  від 11.01.2010 року ( а.с. 8), вимагала ознайомити зі скаргою ОСОБА_4, а тому запропонувала комісії  зачекати її, оскільки намагалася належним чином зареєструвати звернення до Директора ОСОБА_2, т.я. попереднє усне прохання залишено без реагування, що підтверджується  доповідною запискою зареєстрованої за № 255 від 03.12.2009 року ( а.с. 7).

Таким чином, вимагаючи надання відповідних уточнень від членів комісії  щодо мети перевірки, її меж та відповідного завдання , необхідного переліку документації, можливості належним чином ознайомитися зі скаргою ОСОБА_3 позивачка затримала початок роботи членів комісії.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивачка  перешкоджала у здійсненні проведення вказаної вище перевірки, оскільки протягом однієї години не пускала працівників  до виконання додатково покладених на них трудових обов’язків, кричала на членів комісії та своїми діями ігнорувала розпорядження керівника, тим самим допустила порушення  трудової дисципліни.

З акту про недопуск до здійснення перевірки від 03.12.2010 року  вбачається, що на протязі тривалого часу- з 10 години 30 хвилин до 11 години 30 хвилин ОСОБА_1 не допускала членів комісії для здійснення перевірки та не надавала необхідні внутрішні документи, в тому числі організаційно-розпорядчі, що є грубим порушенням норм Положення про відділ обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів, Положення про Дирекцію «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» та Кодексу законів про працю України.

Допитаний в судовому засіданні голова комісії ОСОБА_5, підтвердив, що зі скаргою ОСОБА_3 члени комісії ознайомлені не були,оскільки дана скарга не мала значення для перевірки. Підтвердив, що список завдання для проведення даної перевірки не складали, а діяли на підставі інтуїції.

Допитаний в судовому засіданні  ОСОБА_8 підтвердив, що до членів комісії конкретного завдання по проведеній перевірці складено не було, кожен діяв в межах покладених  обов’язків. Також чітко не міг зазначити коли саме було складено акт про недопуск членів комісії до перевірки.

Судом встановлено, що відповідна перевірка було проведено в той же день. Як вбачається з пояснень позивачки метою  притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є намагання звільнити її з займаної посади, оскільки  вона зверталася до правоохоронних органів  щодо неправомірних дій керівництва.

Аналізуючи викладене вище та наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що перевірка відносно позивачки була штучно створена відповідачем з метою упередженого притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та можливого звільнення в подальшому з займаної посади, про що свідчить  скарга позивачки до Солом’янського РУГУ МВС України в м.Києві від 09.10.2009 року щодо неправомірних дій відносно неї  заступника  директора Дирекції «УДППЗ «Укрпошта» щодо порушення її трудових прав ( а.с. 13), лист до Прокуратури Солом’янського району м.Києві від 14.09.2009 року про протиправні дії керівництва Дирекції «УДППЗ «Укрпошта» ( а.с. 240) та намагання позивачки з’ясувати виправлення в трудовій книжці щодо дати звільнення ОСОБА_3О.( а.с.221).

Також встановлено, що позивачку було звільнено з займаної посади, що не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні.

Крім того, суд вважає встановленим, що  позивачкою не було допущено порушень трудової  дисципліни, що виявилося у недопущені членів комісії під час проведення відповідної перевірки.

Судом встановлено, що перешкод членам комісії позивачка не чинила, а намагалася з’ясувати  мету та завдання відповідної перевірки , ознайомитися зі скаргою ОСОБА_3 та надати необхідний перелік документів. Вказані дії члени комісії  розцінили, як здійснення перешкод у  виконанні ними трудових обов’язків на підставі чого було складено акт про недопуск від 03.12.2009 року та як наслідок позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, вважаючи, що нею було  порушено трудову дисципліну.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що  члени комісії не були обізнані про наявність відповідного діловодства у її відділі , переліку документації, яка їм необхідна для проведення відповідної перевірки, а тому вона намагалася це з’ясувати. Матеріали скарги ОСОБА_3 взагалі не розглядалися.

Вказані обставини справи підтверджуються тим, що перевірка діяльності начальника ВОПАРК ОСОБА_1 проходила на підставі скарги ОСОБА_3, однак в  цій частині перевірка відповідачем не проводилася, члени комісії взагалі не були обізнані зі змістом даної скарги, що також підтверджено показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 також підтвердив, що доповідну записку на ОСОБА_1 написав лише 12.01.2010 року за вказівкою Директора. Підтвердив, що позивачка просила запросити незалежну особу для участі в проведенні даної перевірки, дані обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9  суд вважає, що вони свідчать про упереджене ставлення до позивачки з збоку керівництва Дирекції та спонукання до вчинення дій по притягненню її до дисциплінарної відповідальності. Та обставина, що свідок ОСОБА_9 не міг чітко пояснити дату складання Акту про недопуск членів комісії наводить суд на думку про те, що даний акт було складено пізніше, тобто після 03.12.2009 року. Такі висновки суду  узгоджуються з тим, що позивачку не було ознайомлено з даним актом 03.12.2009 року.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення : догана або звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку робітників і службовців підприємств, установ та організацій, Затверджених Постановою Державного комітету праці від 20.07.1984 року , накладення дисциплінарного стягнення допускається тільки за наявністю вини працівника.

Як виплаває з зазначених вище норм, підставою для  притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.  При застосуванні дисциплінарної відповідальності враховується тяжкість  дисциплінарного проступку, наявність шкідливих наслідків та їх причинно - наслідковий зв’язок  допущеним працівником порушення та вина.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачкою не було порушено трудової дисципліни, а тому притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності  у вигляді догани є безпідставним.

Також встановлено, що позивачка працює у відповідача понад 25 років, сумлінно виконувала свої обов’язки та до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни не притягувалася, що також було проігноровано керівництвом Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» .

За таких обставин, суд вважає, що наказ Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» № 7 від 14 січня 2010 року про накладення на  ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про визнання незаконним наказу №7 Дирекції «Автотранспошта»  УДППЗ «Укрпошта» від 14 січня 2010 року.

Згідно положень п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відшкодування працівнику моральної шкоди в зв’язку з порушенням його трудових прав врегульовано ст.237-1 КЗпП України,якою передбачено,що право на це відшкодування виникає у випадку,якщо порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідачем були  порушені трудові права позивача, які  продовжують існувати  до цього часу,  вказані порушення  призвели до моральних страждань, розладів здоров’я позивачки  та потребують додаткових зусиль позивача для їх відновлення, що підтверджується лікарняними листами позивачки (а.с.11-12, 47-49).

В зв’язку з вищевикладеним, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру якої виходить з засад розумності і справедливості, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути на користь позивачки - 500 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави  підлягає стягненню держмито у розмірі 17, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 гривень.

Керуючись ст.ст. 147, 149, 231, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.  3, 4, 10, 11, 57-60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В  :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 7 від 14 січня 2010 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани.

Стягнути з УДППЗ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500, 00 гривень.

Стягнути з УДППЗ «Укрпошта» на користь держави держмито у розмірі 17, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: