Україна

Суворовський районний  суд міста Одеси

  Справа № 2-А-1168/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    27 жовтня     2010 року Суворовський районний суд міста Одеси в

складі:

головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради    про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, зокрема перерахувати та стягнути суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

    В суд з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1  і просить стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради суму недоплаченої одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги до досягнення дитиною трирічного віку в період з 12.03.2009 року по 02.06.2010 року в розмірі 9220,84 грн., визнавши дії відповідача з цього приводу неправомірними, а також зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської призначити та сплачувати їй, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі – прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років до закінчення строку передбаченої законом виплати, а саме з 02.06.2010 року до 12.03.2010 року.   Крім того позивачка просила поновити її строк позовної давнини.

    Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2010 року в задоволенні клопотання про поновлення строкої позовної давнини відмовлено та  ухвалено розглядати справу в межах строку позовної давнини – 6 місяців, а саме з 14.04.2010 року.  

    В судовому засіданні позивачка  підтримала  позовні вимоги та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та  просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі,  надавши свої письмові заперечення.  

    Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення сторін, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до висновку про те, що позов  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є   матір'ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.   

Позивачка перебувала на обліку в УПСЗН Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради і отримує допомогу по догляду за дитиною   до досягнення нею трирічного віку з 26.05.2009 року, оскільки  звернулася  позивачка з заявою про призначення вказаної виплати саме 26.05.2009 року, а не з дня народження дитини.   

За змістом ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України (далі – Конституції) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Як вбачається із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є  парламент – Верховна Рада України.  

Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Я     к витікає із положень Закону “ Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (далі – Закону) :  

ч. 1 ст. 1 – громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

ст. 3 – одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ч. 1 ст. 4 – покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

ч. 1 ст. 5 – державну допомогу сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

ч. 1 ст. 13 – право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

ч. 1 ст. 15 – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.  

ч. 2 ст. 15 – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

п. 3 Розділу VIII “Прикінцеві положення” – допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Відповідно до абз. 1 п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13 зупинено дію абз. 1 п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751 “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”.

За час перебування у відпустці по догляду за дитиною позивач отримувала допомогу в розмірі 130,00 грн. щомісяця.  

Позивачка  звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в розмірі прожиткового мінімуму для дитини до 6 років.  

Згідно відповіді управління праці та соціального захисту населення від 02.06.2010 р. їй в перерахунку було відмовлено через суперечливість правового регулювання.  

Відповідно до вимог КАС України:

ч. 1 та ч. 2 ст. 2 – завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

ч. 3 та ч. 4 ст. 8   – звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні   адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

ч. 1 ст. 71 – кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ч. 2 ст. 71 – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як витікає із положень Конституції України:

ст. 22 – конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ст. 64 – конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Рішенням від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу (2542-14) при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду,  висловлених у зазначеному Рішенні,  відповідно до яких: стаття 38 Кодексу (2542-14)  конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу (2542-14) і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про  Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України    (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг,  компенсацій і гарантій, внесення  змін  до  інших  законів  України,  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин,  ніж  передбачено законами  України,  не  відповідає  статтям 1,  3,  частині другій статті 6,  частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям  21,  22,  пункту  1  частини  другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України” (абзац  перший пункту 5  мотивувальної  частини).  

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві,  і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Тлумачення словосполучення  “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що міститься в частині третій статті 22 Конституції України,  Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким “конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і  свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і  свобод – це їх офіційна  (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.   

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 22-23, N 24-25, ст. 263, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2254-VI (2254-17) від 13.05.2010 р., ВВР, 2010, N 30, ст. 395, N 2354-VI (2354-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст.452, N 2356-VI ( 2356-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст. 453, N 2461-VI (2461-17) від 08.07.2010 р.) Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної  плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини.

Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році допомоги сім’ям з дітьми повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.

Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 15 Закону.  

Враховуючи те, що позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона має право на отримання передбаченої Законом державної допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо отримання допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.  

Тому слід зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період із 14.04.2010 р. по день винесення постанови по справі, а саме 27.10.2010 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років,  і з урахуванням  раніше проведених виплат.

Щодо вимог, які стосуються майбутніх виплат, суд вважає за необхідним відмовити, оскільки у суду відсутні відомості, щодо порушення прав позивачки  в майбутньому.

На підставі викладеного, керуючись ст.  ст. 22, 46, 64, 68, 75, 92, 95, 152 Конституції України,  ст. ст. 1, 3-5, 13, 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” ,  ст. 1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009  р. № 1646-VI,  рішення Конституційного Суду України  від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками),  рішення Конституційного Суду України  від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання),  рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. ст. 54,  71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”,  рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.,  Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. за № 780 ,  Порядку призначення та виплати державної грошової допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. за № 1751, ст. ст. 1-6, 9-10 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, керуючись ст. ст. 2-3, 6, 8, 17, 71-72, 99-104, 111-112, 121, 158-163, 167, 183-2, 185-186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

    Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради    про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, зокрема перерахувати та стягнути суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови по нарахуванню і виплаті суми одноразової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму щомісячної допомоги по догляду за дитиною -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з   14.04.2010 року по 27.10.2010 року .

Допустити    негайне   виконання   постанови   суду   у   межах   суми стягнення за один місяць.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк  апеляційної скарги .

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2010 року.

Суддя

Вірно

Суддя

Секретар