справа № 2а-6222/10/0670
категорія 3.3.9
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М. ,
при секретарях - Віцке К.О., Янушевській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 < Текст >
до Начальника Житомирського Зонального відділу військової служби правопорядку Онищенка Віктора Івановича, військової частини А 1735 < Текст >
про визнання наказу нечинним, зобов"язання поновити на військовій службі,-
встановив:
В липні 2010 року колишній військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся з вказаним адміністративним позовом до начальника Житомирського Зонального відділу військової служби правопорядку Онищенка Віктора Івановича. Зазначав, що проходив службу у відділенні організації охорони, патрульно - постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, і наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21 травня 2010 року № 173 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням контракту, а наказом начальника Житомирського Зонального відділу військової служби правопорядку Онищенка Віктора Івановича № 140 від 13 липня 2010 року виключений із списків особового складу, знятий з усіх видів забезпечення. На думку позивача, наказ № 140 від 13 липня 2010 року є незаконним, оскільки з ним попередньо не провели розрахунків по речовому забезпеченню, він подавав рапорт про свою незгоду із звільненням, який був проігнорований відповідачем.
В ході розгляду справи другим відповідачем було притягнуто військову частину А 1735, в якій позивач перебував на речовому забезпеченні.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.
Представник начальника Житомирського Зонального відділу військової служби правопорядку позовні вимоги не визнав. Пояснив, що спірний наказ є законним, оскільки виданий на виконання наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21 травня 2010 року № 173, наявність заборгованості по речовому забезпеченню не перешкоджала виключенню позивача із списків особового складу. Відповідальність за непроведення розрахунку по речовому забезпеченню, на його думку, має нести військова частина А 1735. Представник військової частини А 1735 позов не визнав, пояснив, що позивач мав можливість отримати речове майно, яке йому пропонувалось після звільнення, але безпідставно відмовився від нього.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді офіцера відділення організації охорони, патрульно - постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку. Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21 травня 2010 року № 173 він був звільнений з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту та небажанням укладати новий контракт, а наказом начальника Житомирського Зонального відділу військової служби правопорядку Онищенка Віктора Івановича № 140 від 13 липня 2010 року виключений із списків особового складу.
При цьому відповідачем були порушені права позивача, гарантовані Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п.242), та Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, якою затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (п.28). Позивач був виключений зі списків особового складу до виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, право на яку він мав як військовослужбовець, звільнений у запас без права носіння військової форми одягу.
Разом з тим, незважаючи на очевидність допущених відповідачем порушень, підстав для поновлення позивача на військові службі немає.
Так, в самому Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не міститься прямої норми, яка визначала б поновлення на службі як спосіб поновлення права у випадку подібних порушень.
Із змісту правових норм, що регулюють ці правовідносини, випливає, що вони спрямовані на реалізацію права військовослужбовців на своєчасне і повне отримання всіх видів забезпечення, в тому числі і речового. Їх порушення саме по собі не може потягти за собою поновлення особи на військовій службі, підстави проходження якої вже відпали (закінчення строку контракту).
Визначаючи за таких обставин спосіб поновлення порушеного права, суд, відповідно до ч.2 ст.11 КАС, виходить за межі позовних вимог та присуджує позивачеві грошову компенсацію за неотримане ним речове майно, яка йому протиправно не була виплачена. Крім того, реагуючи на виявлені порушення закону, суд постановляє окрему ухвалу.
Згідно довідки - розрахунку № 32 від 16.07.2010 року, розмір належної позивачеві компенсації за речове майно становить 1389 грн.21 коп. Оскільки Житомирський зональний відділ військової служби правопорядку не має власної речової служби, компенсацію повинна виплатити військова частина А 1735, на речовому забезпеченні в якій знаходився позивач.
На підставі викладеного і керуючись Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Постановою КМ України № 1444 від 28.10.2004 року "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов"язати військову частину А 1735 виплатити ОСОБА_1 1389,21 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.