справа № 2а-1933/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < Текст >
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі < Текст >
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2010 року № 0000141702/0 та № 0000131702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобо"язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), відповідно, з податку на додану вартість у розмірі 60291,00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 78248,55 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що при проведені перевірки відповідач зробив невірний висновок про заниження суми податку на додану вартість в розмірі 44853,00 грн. у зв'язку із включенням в податковий кредит сум ПДВ, яка не підтверджена податковими накладними, оскільки податкові накладні дійсно складалися і відповідно до вимог пп. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у нього як платника податку виникло обґрунтоване право на податковий кредит; при здійсненні підприємницької діяльності фізичною особою, на віднесення нею витрат до валових поширюється дія п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а враховуючи, що всі валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими документами, відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження ним оподатковуваного доходу на загальну суму 521657,00 грн. та безпідставно донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 78248,55 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення на позов (а.с. 112-113).
Суд, проаналізувавши досліджені по справі докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до акту № 8300/17-1/2374811675 від 30.12.2009 року про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року:
- перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суму валового доходу виявлено розбіжності - підприємцем завищено доходну частину в 2009 році на 731277,00 грн. у зв'язку з невірним підрахунком валового доходу, а саме помилково включено до валового доходу суму коштів, які фактично не надійшли до підприємця від продажу товарів, а є дебіторською заборгованістю, та будуть сплачені покупцями в наступних податкових періодах; за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року завищено валові витрати на 1252934,00 грн. у зв'язку з тим. що не надано підтверджуючих документів щодо понесених витрат за вказаний період та з неведенням позивачем обліку доходів та витрат від заняття підприємницькою діяльністю за цей період; в результаті цього занижено оподатковуваний дохід на 521657,00 грн., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-94 від 26.12.1992 року, пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 року та донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 78248,55 грн.;
- перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 09.12.2008 року по 30.09.2009 року встановлено його завищення у сумі 44853,00 грн. (за липень 2009 року в сумі 119 грн., за серпень 2009 року в сумі 19570 грн., за вересень 2009 року в сумі 25164 грн.) в зв'язку з тим, що підприємцем було включено в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними (відсутні), які підтверджують право платника податків на включення до складу податкового кредит, в результаті чого, в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 44853,00 грн.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.12.2009 року та опису документів наданих на документальну перевірку від 30.12.2009 року, складених ОСОБА_2 (а.с. 178, 179), яка представляла інтереси позивача під час проведення перевірки згідно довіреності (а.с. 128), при здійсненні оптових продаж, покупцями придбаний товар станом на 01.10.2009 року оплачений не був, рахується дебіторська заборгованість в сумі 731277 грн. без ПДВ, яка буде погашена в наступних періодах; на перевірку надані податкові накладні в неповному обсязі, оскільки були втрачені та з часом будуть відновлені.
За результатами перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року, якими позивачу визначені податкові зобов'язання:
- № 0000141702/0 - з податку на додану вартість в сумі 60291,00 грн. ( за основним платежем - 44853,00 грн., за штрафними санкціями - 15438,00 грн.);
- № 0000131702/0 - з податку з доходів фізичних осіб в сумі 78248,55 грн.
Вказані рішення в адміністративному та апеляційному порядку не переглядалися.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як вбачається з п. 1.26 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355 (далі – Методичні рекомендації), платник податків у разі непогодження із висновками акту перевірки має право подати на нього заперечення, за наслідками розгляду яких органами ДПС складається обґрунтований висновок, який в обов'язковому порядку повинен враховуватись при прийнятті органами ДПС податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій).
В даному випадку заперечення на вищевказаний акт перевірки позивачем не надавалися.
Згідно п. 1.27 Методичних рекомендацій, у разі встановлення за результатами перевірки порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за розглядом матеріалів перевірки керівником (заступником керівника) податкового органу, на обліку в якому перебуває платник податків, приймаються та надсилаються платнику податків податкові повідомлення-рішення.
Таким чином в судовому засіданні не встановлено, що відповідач при прийнятті оспорюваних рішень допустив порушення законодавства, оскільки під час проведення перевірки та прийняття цих рішень позивачем не було надано відповідних документів та підтвердження правомірності віднесення певних сум до податкового кредиту, доходів та витрат, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Посилання представника позивача на те, що документи під час перевірки були відсутні, тому що їх вилучили в ході обшуку працівники правоохоронних органів (а.с. 68-77), не може свідчити порушення відповідачем при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваних рішень якимись чином прав, свобод та інтересів позивача, оскільки про цей факт позивачем відповідачу не повідомлялось, як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, який проводив дану перевірку; крім того з протоколу обшуку, на який посилається представник позивача не вбачається, що в ході його проведення були вилучені саме ті документи, яки мають відношення до справи, що розглядається.
Те, що в акті перевірки, в порушення п. 2.4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, визначений розмір штрафних (фінансових) санкцій ні в якій мірі не може свідчити про неправильність оспорюваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 26 жовтня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.