Судове рішення #11802807

справа №  2а-6639/10/0670  

категорія  2.14.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді   Капустинський М.М. ,

при секретарі -       Шевчук Т.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  приватного підприємства "Декостиль"  < Текст > 

до   Житомирської митниці   < Текст > 

про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Житомирської митниці,-

встановив:

12 серпня 2010 року приватне підприємство "Декостиль" звернулося до суду з вказаним позовом. Просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення № 32 від 05 серпня 2010 року про визначення суми податкового зобов"язання по миту на товари, що ввозяться на територію України суб"єктами підприємницької діяльності, у розмірі 13168, 58 грн. (у тому числі: основний платіж – 8779, 05 грн., штрафні санкції – 4389, 53 грн.) та № 33 від 05 серпня 2010 року про визначення суми податкового зобов"язання по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб"єктами підприємницької діяльності, у розмірі 48441, 21 грн. (у тому числі: основний платіж – 32294, 14 грн., штрафні санкції – 16147, 07 грн.), а також визнати протиправними дії посадових осіб Житомирської митниці, які здійснювали перевірку підприємства. Свої вимоги мотивує тим, що перевірка приватного підприємства "Декостиль" була проведена з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" № 1730 від 23 грудня 2004 року, Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" від 30 березня 2006 року N 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2006 року за N 653/12527, акт перевірки складений з порушенням вимог підпункту 3.2.2 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та відображені в акті перевірки висновки є надуманими.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Суд, перевіривши доводи представників сторін, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами Житомирської митниці була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємства "Декостиль" за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року. У ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог митного законодавства, а саме: заниження податкових зобов"язань внаслідок невірної класифікації товарів по миту на суму 3098, 31 грн., по ПДВ – 925, 31 грн. та внаслідок невключення у повному обсязі до митної вартості імпортованих товарів витрат на їх доставку, понесених за межами митної території України, на загальну суму 63263, 42 грн. (у тому числі: по миту – 11862, 76 грн., по ПДВ – 51400, 66 грн.). Заниження митної вартості також призвело до несплати митних зборів у сумі 358, 55 грн. Вказані обставини були відображені в акті перевірки № 13/0/101000000/31318542 від 02 липня 2010 року. На підставі вказаного акту податковими повідомленнями №№ 32 і 33 від 05 серпня 2010 року приватному підприємству "Декостиль" було визначено суми податкового зобов"язання по миту на товари, що ввозяться на територію України суб"єктами підприємницької діяльності, у розмірі 13168, 58 грн. (у тому числі: основний платіж – 8779, 05 грн., штрафні санкції – 4389, 53 грн.) та по податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб"єктами підприємницької діяльності, у розмірі 48441, 21 грн. (у тому числі: основний платіж – 32294, 14 грн., штрафні санкції – 16147, 07 грн.) відповідно.

Стаття 41 Митного кодексу України визначає перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, як одну із форм митного контролю.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України, перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Позивач вважає, що працівниками Житомирської митниці було порушено вимоги пунктів 2.3, 4.1.3 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, абзацу 3 пункту 9 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, оскільки в описовій частині акту перевірки не зазначено строк проведення перевірки відповідно до наказу Житомирської митниці від 09 березня 2010 року № 109 та цей акт наданий підприємству для ознайомлення лише 24 червня 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Декостиль» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року Житомирською митницею було розпочато 24 березня 2010 року відповідно до наказу Житомирської митниці від 09 березня 2010 року № 109.

Пункт 2.3 статті 2 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, не регламентує змісту описової частини Акту.

Вимоги до структури та змісту Акту перевірки викладені у статті 3 вказаного вище наказу Держмитслужби, пунктом 3.2 якого також не передбачено зазначення в описовій частині Акту строку проведення перевірки.

Відповідно до пункту 3.1. статті 3 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, у вступній частині акту необхідно вказувати тривалість проведення перевірки. Відповідно до пункту 1.1 частини 1 цього Порядку, строк проведення перевірки - це проміжок часу між датою початку та датою закінчення перевірки. Датою закінчення перевірки є дата підписання акту перевірки. Оскільки підписання акту займає певний проміжок часу (отримання акту поштою, його розгляд та підписання) у вступній частині акту вказано початок проведення перевірки (24 березня 2010 року).

Наказ Житомирської митниці від 09 березня 2010 року № 109, на який посилається позивач, зобов'язує керівника групи, яка приводила перевірку, забезпечити її проведення у березні - квітні 2010 року. За погодження з керівником митниці ці терміни в подальшому були продовжені до 07 травня 2010 року (службова записка начальника відділу контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_1 від 27 квітня 2010 року № 24.12/57). Після складання акту перевірки 11 червня 2010 року (лист Житомирської митниці від 11 червня 2010 року № 24/2/24.12/2977 ) він був направлений на підпис керівнику підприємства.

Абзацом 3 пункту 9 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок систем звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено, що посадові особи митних органів зобов'язані видавати керівникам підприємств, а в разі потреби іншим посадовим особам примірник акта, що складається за результатами перевірки.

Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, примірники акта перевірки вручаються для ознайомлення та підписання керівникові або головному бухгалтеру, а за їх відсутності - іншим посадовим особам, які мають право підпису фінансових документів, разом із супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

У матеріалах справи є копія супровідного листа від 11 червня 2010 року № 24/2/24-12-2977, у якому зазначено, що Житомирською митницею позивачу направляються 3 примірники акта перевірки з додатками для його підписання та що після реєстрації примірник акта перевірки буде направлено підприємству.

Приватне підприємство "Декостиль" в обгрунтування своїх вимог вказує на те, що зареєстрований акт перевірки надійшов до них лише 28 липня 2010 року, а відповідь на заперечення до акту – 27 серпня 2010 року, тобто, на його думку, посадові особи митного органу не дотрималися законодавчо встановленої процедури вручення зареєстрованого примірника акта перевірки.

Суд не погоджується з такими твердження позивача, бо, відповідно до підпункту 4.1.15 пункту 4.1 статті 4 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, акт перевірки реєструється відразу після підписання його керівником і головним бухгалтером підприємства (а за їх відсутності - іншими посадовими особами, які мають право підпису фінансових документів).

Посадовими особами підприємства підписано акт перевірки із запереченнями. Реєстрацію акту проведено 02 липня 2010 року за № 13/0/101000000/31311854, після повернення його позивачем. Заперечення до акту, надіслані листом № 92 від 30 червня 2010 року, не містили інформацію, як б вплинула на результати проведення перевірки та, відповідно, на зміст акту перевірки, тому зареєстрований акт перевірки не направлявся позивачу. Після розгляду вказаних вище заперечень, їх залишено без задоволення, зареєстрований акт перевірки направлено підприємству разом із супровідним листом від 26 липня 2010 року № 24/3/24.12/3906, копія якого є у матеріалах справи.

Суд також не погоджується з твердженням позивача стосовно примусового узгодження митницею податкових зобов'язань та порушення вимог посадових інструкцій працівниками митниці і вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ. У листі від 22 липня 2010 року № 24/3/24.12/3825, який направлено позивачу за результатами розгляду заперечень до акту перевірки, відхилено заперечення позивача по суті акту та запропоновано сплатити після отримання податкових повідомлень, підготовлених на підставі цього акту, належні до сплати суми податків та штрафних санкцій.

На думку позивача, митницею на власний розсуд встановлено терміни тривалості проведення планової перевірки та не віднесено себе до державних органів, на які поширюються нормативно - правові акти, що регламентують тривалість проведення планових перевірок. Так, за твердженням самого позивача, пунктом 3 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, план перевірок складається митними органами на кожний квартал виходячи з результатів аналізу імпортно-експортних операцій, що здійснюються підприємствами, відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 112. Тобто, зазначена норма посилається лише на порядок планування перевірок, передбачений пункту 2 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня  2005 року № 619 (діє після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 112).

Крім того, у першому абзаці постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 619 зазначено, що Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) розроблено відповідно до статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та статті 11 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні». Жодний із вказаних вище законів не регламентує діяльність митних органів. Лише абзацом 6 пункту 2 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено, що «Порядок взаємодії податкових і митних органів при організації та проведенні планових виїзних перевірок, зокрема щодо застосування процедури визначення суб'єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, встановлюється Державною податковою адміністрацією разом з Державною митною службою». На сьогоднішній день Порядок взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні планових і позапланових виїзних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 29 липня 2004 року № 439/551, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 липня 2004 року за №984/9582. При цьому термінів проведення митними органами документальних перевірок у цьому нормативно-правовому акті не визначено.

Що стосується порушень, допущених позивачем при декларуванні митної вартості, то у абзаці 3 висновку акту перевірки зазначено, що по пункту 5 Програми групою встановлені порушення ПП «Декостиль» вимог статті 267 Митного кодексу України в частині невключення у повному обсязі до митної вартості імпортованих товарів витрат на їх доставку, понесених за межами митної території України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 63 263,02 грн., в тому числі: по митним зборам - 358,55 грн., по миту - 14 808,28 грн., по ПДВ - 52 295,42 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. Розрахунки сум заниження податкових зобов'язань проводились на основі документів, поданих підприємством під час проведення перевірки, про що також зазначено у останньому абзаці вступної частини акту.

Зокрема, при опрацюванні первинних документів бухгалтерського обліку група, яка здійснювала перевірку, встановила, що витрати на транспортування вантажів, які наводились у калькуляції, і додавались до митної вартості, не відповідають дійсності. При цьому, групою враховувалось, що, у відповідності до Методики проведення виїзних документальних перевірок стану дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства України з питань митної справи у частині перевірки задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів (п. VІ розділу II), у випадку здійснення ввезення на митну територію України товару автотранспортним засобом, який для виконання замовлення на перевезення - здійснення доставки товару, виїхав до пункту завантаження (відповідно до умов поставки) порожнім (тобто не виконував перевезення експортних вантажів), витрати, понесені перевізником поза межами митного кордону України на подачу транспортного засобу до місця завантаження, враховуються при визначенні митної вартості та підлягають перевірці у частині достовірності та повноти декларування.

З метою підтвердження розрахунків сум заниження податкових зобов'язань, зроблених групою, яка здійснювала перевірку, митницею затребувані копії окремих ВМД та первинних документів бухгалтерського обліку, в яких містяться відомості про перевезення вантажів та понесені у зв'язку з виконанням цього перевезення витрати.

Так, по ВМД №101000001/8/006657 від 23 червня 2008 року, згідно калькуляції ПП «Декостиль» від 23 червня 2008 року, витрати на транспортування вантажу зазначено у розмірі 3544, 00 грн. Згідно подорожнього листа № 648293/556 від 16 червня 2008 року, транспортний засіб державний номер АМ 7795 XX виїхав з гаража 16 червня 2008 року, а повернувся 20 червня 2008 року. Згідно з наказом про відрядження від 13 червня 2008 року № 554 ПП, термін відрядження повинен був закінчитися 24 червня 2008 року та становить 10 днів. Згідно з відмітками митних органів Республіки Польща у паспорті для виїзду за кордон водія, транспортний засіб в'їхав на територію Польщі 16 червня 2008 року, а виїхав – 19-го. Тобто, фактично за кордоном транспортний засіб знаходився 4 доби, що і враховано при проведенні розрахунків. З вказаного вище подорожнього листа та посвідчення про відрядження випливає, що транспортний засіб направлявся на акціонерне товариство «Декора» для перевезення товару - будівельно-оздоблювальні матеріали. При цьому, маршрут слідування автомобіля "Житомир - Польща – Житомир", а завдання водію - отримати вантаж, що належить ПП «Декостиль» в м. Шрьода Велькопольська (Республіка Польща). Будь-яких інших завдань по перевезенню вантажів з м. Житомира до Республіки Польща водій не отримував. Для виконання перевезення протяжність якого становить 2260 км водієм було придбано 700 літрів палива. Норма витрат на 100 км палива становить 30 л. Протяжність маршруту, яку проїхав транспортний засіб по території Польщі, становить 1280 км. Тобто, на виконання маршруту за межами митної території України водієм витрачено 384 л палива.

Згідно із звітом про міжнародне відрядження від 23 червня 2008 року, водієм придбано та витрачено на території Республіки Польща 250 л палива вартістю 1157, 50 (копія чека) польських злотих, що по курсу гривні до польського злотого, врахованого при підготовці цього звіту, склало 2603, 23 грн. Решта палива у кількості 134 л, необхідна для виконання маршрут на території Республіки Польща, придбавалась в Україні за ціною 6,97 грн. за 1 л (копія чеку). Таким чином, загальна сума витрат на паливо, понесених ПП «Декостиль» за межами митної території України, склала 3775.96 грн. (додаток 4 до акту перевірки). Крім того, на послуги стоянки, виготовлення ксерокопій та придбання дорожньої карти було витрачено ще 200 польських злотих або 449,8 грн. При проведенні розрахунків групою також до витрат, фактично понесених ПП «Декостиль» за межами митної території України, включено добові у розмірі 590 грн., витрати на оплату праці водія в розмірі 99,68 грн. та витрати на страхування вантажу у сумі 314,98 грн.

Таким чином, фактичні витрати на доставку вантажу, понесені ПП «Декостиль» за межами митної території України, склали 5 278, 61 грн., а не 3544 грн., як було заявлено при митному оформленні.

По ВМД №101000001/7/9488 від 15 листопада 2007 року заявлено витрати на транспортування вантажу від м. Сьрода Велькопольська до кордону України у розмірі 2329 грн. Відповідно пункту 5 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Оскільки перевезення вантажів здійснювалось власним транспортним засобом позивача, який, відповідно до посвідчення про відрядження водія та подорожнього листа, здійснювали рейси виключно для транспортування імпортованих товарів, групою включено до митної вартості витрати, понесені позивачем на доставку вантажу за межами митної території України, а саме: по маршруту слідування транспортного засобу від місця виїзду з митної території України, коли вказаний транспортний засіб прямував для завантаження (пункт пропуску Ягодин-Дорохуськ), до пункту ввезення товару на митну територію України (пункт пропуску Ягодин- Дорохуськ). На проходження цього маршруту, відстань якого складає 1300 км, витрачено 384 л палива. За межами митної території України було придбано 280 л палива на суму 1114,4 польських злотих або 2270,59 грн., на митній території України - 104 літрів на суму 485,68 грн.

Загальна вартість витрат на паливо, понесених за межами митної території України при перевезенні вантажу, оформленого по даній ВМД, склала 2756,27 грн. Саме цю суму було включено групою до митної вартості. На основі авансового звіту, сформованого по даному перевезенню, групою також включено до митної вартості наступі витрати, понесені позивачем за межами митної території України: відрядження у розмірі 711 грн., заробітна плата водія за час перебування за межами митної території України у розмірі 104,45 грн., послуги стоянки у розмірі 115 польських злотих або 234,31 грн., послуги ксероксу у розмірі 10 польських злотих або 20,38 грн., дорожня карта вартістю 75 польських злотих або 152,81 грн. страхування вантажу у розмірі 430,99 грн. (2% вартості вантажу).

Фактичний розмір витрат на транспортування вантажу, понесених позивачем до місця ввезення товарів на митну територію України склав 4410,21 грн., а не 2329 грн., як це заявлено при митному оформленні. Таким чином, внаслідок невірного декларування митної вартості, позивачем по ВМД №101000001/7/9488 від 15 листопада 2007 року занижено суму податкових зобов'язань на 541, 11 грн.

При митному оформленні товарів позивачем взагалі не заявлено митному органу про наявність витрат, пов'язаних із страхуванням вантажу, що переміщувався, які, відповідно до пункту 7 статті 267 Митного кодексу України, необхідно включати до митної вартості товарів. Страхування вантажу здійснювалось згідно з відповідним до генерального договору добровільного страхування вантажів, укладеного позивачем з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» від 07 вересня 2007 року № 12-61/42/12 із страховим тарифом 0,2 % вартості вантажу. Про недекларування витрат на страхування свідчать відомості, занесені у декларацію митної вартості товарів №101000001/7/9488 від 15 листопада 2007 року, поданої позивачем до митного оформлення. Зокрема у графі в) пункту 17 цієї декларації зазначено що витрати на страхування товарів складає 0 грн.

По ВМД №101000001/8/12397 від 31 жовтня 2008 року заявлено витрати на транспортування вантажу від м. Сьрода Велькопольська до кордону України у розмірі 4114 грн.

Відповідно пункту 5 абзацу другого статті 267, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Оскільки перевезення вантажів здійснювалось власним транспортним засобом позивача, який, відповідно посвідчення про відрядження водія та подорожнього листа, здійснювали рейси виключно для транспортування імпортованих товарів, групою включено до митної вартості витрати, понесені позивачем на доставку вантажу за межами митної території України, а саме по маршруту слідування транспортного засобу від місця виїзду з митної території України, коли вказаний транспортний засіб прямував завантаження (пункт пропуску Ягодин-Дорохуськ) по пункту ввезення товару на митну територію України (пункт пропуску Ягодин- Дорохуськ). Протяжність цього маршруту згідно з подорожнім листом становить 1284 км, а не 650 км, як зазначено у калькуляції, що подавалась до митного оформлення. На основі авансового звіту, сформованого поданому перевезенню, групою включено до митної вартості такі витрати, понесені позивачем за межами митної території України: відрядження у розмірі 590 грн., заробітна плата водія за час перебування за межами митної території України у розмірі 74,76 грн., вартість палива, витраченого на виконання маршруту поза межами митної території України, в розмірі 3017,57 грн., послуги стоянки у розмір 110 польських злотих або 231,66 грн., послуги ксероксу у розмірі 15 польських злотих або 31,59 грн. дорожня карта у розмірі 75 польських злотих або 157,95 грн., страхування вантажу у розмірі 318,17 грн. (1,8% вартості вантажу).

Фактичний розмір витрат на транспортування вантажу, понесених позивачем до місця ввезення товарів на митну територію України склав 4421,70 грн., а не 4114, як це заявлено при митному оформленні. Внаслідок невірного декларування митної вартості, позивачем по ВМД №101000001/8/12397 від 31 жовтня 2008 року занижено суму податкових зобов'язано на 80,01 грн.

При митному оформленні товарів за цією ВМД позивачем знову не заявлено митному органу про наявність витрат, пов'язаних із страхуванням вантажу, що переміщувався, як відповідно до пункту 7 статті 267 Митного кодексу України необхідно включати до митної вартості товарів. Страхування вантажу здійснювалось відповідно до генерального договору добровільного страхування вантажів, укладеного позивачем з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» від 05 вересня 2008 року № 12-61/42/21 із страховим тарифом 0,18 % вартості вантажу. Про недекларування витрат на страхування свідчать відомості, занесені у декларацію митної вартості товарів від 31 жовтня 2008 року №101000001/8/012397, поданої позивачем до митного оформлення. Зокрема у графі в) пункту 17 цієї декларації зазначено що витрати на страхування товарів складає 0 грн.

По ВМД №101000001/9/4082 від 12 травня 2009 року заявлено витрати на транспортування вантажу від м. Червонак до кордону України у розмірі 4114 грн.

Відповідно пункту 5 абзацу другого статті 267, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Оскільки перевезення вантажів здійснювалось власним транспортним засобом позивача, який, відповідно посвідчення про відрядження водія та подорожнього листа, здійснювали рейси виключно для транспортування імпортованих товарів, групою включено до митної вартості витрати, понесені позивачем на доставку вантажу за межами митної території України, а саме по маршруту слідування транспортного засобу від місця виїзду з митної території України, коли вказаний транспортний засіб прямував завантаження (пункт пропуску Ягодин-Дорохуськ) по пункту ввезення товару на митну територію України (пункт пропуску Ягодин- Дорохуськ). Протяжність цього маршруту згідно подовжнього листа становить 1269 км, а не 650 км, як зазначено у калькуляції, що подавалась до митного оформлення. На основі авансового звіту, сформованого поданому перевезенню, групою включено до митної вартості такі витрати, понесені позивачем за межами митної території України: відрядження у розмірі 666 грн., заробітна плата водія за час перебування за межами митної території України у розмірі 122,6 грн., вартість палива, витраченого на виконання маршруту поза межами митної території України в розмірі 2163,17 грн., послуги стоянки у розмір 110 польських злотих або 259,05 грн., послуги ксероксу у розмірі 15 польських злотих або 35,33 грн. дорожня карта у розмірі 110 польських злотих або 259,05 грн. страхування вантажу у розмірі 728,07 грн. (1,8% вартості вантажу).

Фактичний розмір витрат на транспортування вантажу, понесених позивачем до місця ввезення товарів на митну територію України склав 4233,27 грн., а не 4114, як це заявлено при митному оформленні. Внаслідок невірного декларування митної вартості, позивачем по ВМД №101000001/9/4082 від 12 травня 2009 року занижено суму податкових зобов'язано на 31,01 грн.

По даній ВМД показовим є те, що не дивлячись на зростання вартості дорожньої карти з 75 у 2008 році до 110 польських злотих у 2009 році, її вартість у калькуляції поданій разом з ВМД залишилась незмінною 39 грн. При митному оформленні товарів позивачем черговий раз не заявлено митному органу про наявність витрат, пов'язаних із страхуванням вантажу, що переміщувався, як відповідно до пункту 7 статті 267 Митного кодексу України необхідно включати до митної вартості товарів. Страхування вантажу здійснювалось відповідно до генерального договору добровільного страхування вантажів, укладеного позивачем з ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» від 05 вересня 2008 року № 12-61/42/21 із страховим тарифом 0,18 % вартості вантажу. Про недекларування витрат на страхування свідчать відомості, занесені у декларацію митної вартості товарів від 12 травня 2009 року №101000001/9/004082, поданої позивачем до митного оформлення. Зокрема, у графі в) пункту 17 цієї декларації зазначено що витрати на страхування товарів складає 0 грн.

Що стосується твердження позивача, що при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності він використовував міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, і, оскільки, відповідно до умов договору, поставка товару здійснювалась на умовах ЕХW, то і транспортні витрати позивача на доставку товару необхідно враховувати від місця завантаження товару. Проте, відповідно до абзацу першого Указу Президента України від 04 жовтня 1994 року № 567/94, Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів застосовуються з метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами. Крім того, відповідно до розділу І вступу Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки. Згідно з цим розділом, при застосуванні правил Інктотермс Міжнародною торговою палатою було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння Інкотермс, один з яких - це часте помилкове сприйняття Інкотермс як правил, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. Таким чином, умови поставок Інкотермс застосовуються виключно для розподілу прав та обов'язків, ризиків між продавцем та покупцем щодо оцінюваних товарів та їх ціни.

Посиланням позивача на вимоги пункту 4.2. розділу 4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року № 74 є неправомірними. Так, зазначеним пунктом визначено, що діяльність, яка здійснюється покупцем на його власні кошти, крім зазначеної в абзаці другому статті 267, не розглядається як опосередкований платіж продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості. Абзац другій статті 267 Митного кодексу визначає, що «При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: а)          комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б)          вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в)          вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а)          сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в)          матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г)          інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів».

Тобто, вимога 4.2. розділу 4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року № 74, не стосується діяльності позивача, пов'язаної з перевезенням вантажів, що імпортуються, належними йому транспортними засобами.

Щодо позиції позивача стосовно врахування у ціні палива, яке закуповувалось в Україні, сум ПДВ, то згідно з вимогами статі 267 митного кодексу України, до митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; б) витрати на транспортування після ввезення в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні. Під час проведення перевірки позивачем не надавались членам групи, яка проводила перевірку, відомості стосовно розподілу пального, що закуповувалось в Україні та за її межами, що не дало змоги вирахувати суми ПДВ у вартості палива, придбаного в Україні.

Згідно з вимогами пункту 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на страхування цих товарів. При цьому, Кодекс не містить вимоги щодо будь-якого розподілу цих витрат по території України та за її межами.

Безпідставними є звинувачення позивача у порушенні членами групи, яка проводила перевірку, вимог наказу Державної митної служби України від 30 березня 2006 року № 254 «Про затвердження Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», в частині відбору пояснень у посадових осіб ПП «Декостиль» щодо порушень, висвітлених у акті з огляду на наступне:

пунктом 2.4. зазначеного вище наказу передбачено, що «Під час проведення перевірки посадові особи митного органу для отримання документів, пояснень, довідок, копій документів та іншої інформації, наявної на підприємстві, готують письмовий запит на ім'я керівника або головного бухгалтера, у разі їх відсутності - на ім'я особи, уповноваженої на підпис фінансових документів, із зазначенням інформації, необхідної для надання до перевірки, та строку, протягом якого необхідно надати запитувані документи (інформацію)». Такий запит був підготовлений та вручений підприємству 24 березня 2010 року (лист Житомирської митниці від 24 березня 2010 року № 24/1/24.12/1400).

У ході проведення перевірки керівництву підприємства, зокрема заступнику директора ОСОБА_3 неодноразово зазначалось про наявність численних фактів порушень вимог статті 267 Митного кодексу України в частині не включення у повному обсязі витрат, понесених підприємством при доставці вантажів, що перевозились належними йому транспортними засобами. Цій же посадовій особі підприємства, з метою опрацювання та врахування пропозицій позивача керівником групи, ще 07 травня 2010 року було надано у електронному вигляді (таблиця М8 Ехсеl) розрахунок фактичних витрат на транспортування, сформовану на підставі даних звітів про відрядження та подорожніх листів. Проте, не дивлячись на надане пунктом 10 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1730 право посадовим особам ПП «Декостиль» подавати посадовим особам митниці, які проводили перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки, жодних зауважень, заяв від посадових осіб ПП «Декостиль» з приводу врахування позицій позивача щодо розрахунків групи про заниження транспортних витрат, викладених у позові, ні в усному, ні в письмовому вигляді членам групи не надходило.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України, саме митні органи України класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. При цьому, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

У групі 94 термін "меблі" означає будь-які "пересувні" вироби (крім включених до більш конкретних товарних позицій Номенклатури), головною властивістю яких є те, що вони сконструйовані для розміщення на підлозі чи на землі та які використовуються переважно в утилітарних цілях, для інтер'єру приватних будинків, готелів, театрів, кінотеатрів, контор, церков, шкіл, кафе, ресторанів, лабораторій, лікарень, стоматологічних кабінетів і т.д., а також для інтер'єрів суден, літальних апаратів, залізничних вагонів, автомобілів, житлових причепів або аналогічних транспортних засобів. У цій групі товари вважаються "пересувними" меблями, навіть якщо вони призначені для прикручування і т.д. до підлоги, наприклад, стільці, встановлювані на суднах. Аналогічні товари (крісла, стільці і т.д.) для розміщення в садах, на площах, прогулянкових місцях і т.д. також включаються до цієї категорії.

Такі вироби:

1) буфети, книжкові шафи, інші меблі з полицями і секційні меблі, призначені для підвішування, кріплення до стін, установлення один на одному або поруч один з одним і які використовуються для зберігання в них різних предметів (книг, фаянсового посуду, кухонних речей, скляного посуду, білизни, лікарських засобів, туалетних виробів, радіо- або телеприймачів, прикрас і т.д.), а також подані окремо елементи секційних меблів;

2) сидіння або ліжка, призначені для підвішування або кріплення до стіни.

У Поясненнях до УКТЗЕД (том 4 сторінка 275, пункт 5) зазначено, що до товарної позиції 9403 включаються меблі для магазинів, універмагів, майстерень і т.д., такі як: прилавки; стійки для одягу; стелажі; шафи з відділеннями і висувними шухлядами; шафи для інструменту і т.д.. Перелік товарів не є вичерпним, про що свідчить "і т.д.".

Товар «збірний рекламний металевий стенд експозиційний для профільних бордюрів», на який було прийнято класифікаційне рішення від 26 травня 2010 року № КТб-101-0289-10 та підтверджений заявлений декларантом код товару 9403209900 згідно з УКТЗЕД, являє собою стійку (стенд) з металевих профілів та крючків, вага 15,8 кг/шт., використовується для виставлення в торгівельних майданчиках, ринках, магазинах для демонстрації та реклами продукції, яка на ньому буде розміщена.

Товар «Рекламні металеві стенди в розібраному стані (для плінтусів)», на який було прийнято класифікаційне рішення від 03 серпня 2007 року № КТ-101-330-07, являє собою стійку (стенд) із металевих профілів з гачками, вага 17,6 кг/шт., призначений для розміщення на ньому зразків плінтусів з метою демонстрації і реклами.

Відповідно до Пояснень до товарної позиції 7308 УКТЗЕД, до цієї товарної позиції включаються закінчені чи незакінчені металеві конструкції, а також їх частини. Ці конструкції характеризуються тим, що встановлені один раз у якесь положення, вони, як правило, залишаються в цьому положенні.

Враховуючи вищевикладене, металевий рекламний стенд, про який йде мова, являє собою пересувний виріб, який використовується в утилітарних цілях, може використовуватись в магазинах, універмагах і т.д. та є подібним товарам, які включаються до товарної позиції 9403 згідно з УКТЗЕД (Пояснення до УКТЗЕД том 4 сторінка 275, пункт5).

Згідно з ЦБД ІАМУ ДМСУ, станом на теперішній час, оформлення подібних товарів здійснюється в товарній позиції 9403 УКТЗЕД, а в товарній позиції 9023 УКТЗЕД класифікують стенди із розміщеними (наклеєні, вмонтовані тощо) на них зразками.

Митне оформлення даного товару до прийняття класифікаційного рішення від 03 серпня 2007 року № КТ-101-330-07 здійснювалось за кодом 7308909900 згідно з УКТЗЕД, який включає «металоконструкції та їх частини з чорних металів».

19 липня 2007 року в Житомирську митницю надійшов лист вищестоящої організації - Центральної регіональної митниці (ЦРМ) від 19 липня 2007 № 1-39/11.1-5264, у якому було зазначено, що вищевказаний товар необхідно класифікувати в товарній позиції 9023 згідно УКТЗЕД, яка включає «Прилади, апарати та моделі демонстраційного призначення (наприклад навчальні або виставкові), не придатні для іншого використання». В даному листі також зазначалось, що за своїм описом та характеристиками описані стенди не задовольняють визначенню терміну «меблі» наведеному в УКТЗЕД (розділ 20, гр. 94). Останнім абзацом листа, з метою уникнення порушень митного законодавства, було рекомендовано наступне митне оформлення зазначеного товару здійснити із залученням співробітників відділу контролю митної вартості та номенклатури Житомирської митниці. Зазначений лист згідно резолюції керівництва митниці був направлений у відповідні підрозділи для врахування при митному оформленні та дотримання пропозицій ЦРМ.

Рішення про визначення коду товару від 03 серпня 2007 року № КТ-101-330-07 було прийнято з урахуванням роз'яснень наданих листом Центральної регіональної митниці від 19 липня 2007 року № 1-39/11.1-5264.

У зв'язку із отриманням додаткової інформації (лист ПП «Декостиль» від 26 травня 2010 року), аналізуючи базу митних оформлень в ІАМУ ДМСУ на подібні товари, з метою єдиного підходу до класифікації вищезазначених товарів, прийняттям класифікаційного рішення від 26 травня 2010 року № КТб-101-0289-10 на товар «збірні рекламні металеві стенди експозиційні для профільних бордюрів», а також за результатами планово-документальної перевірки підприємства ПП «Декостиль», що проводилась у квітні-травні 2010 року, та з урахуванням пояснень до товарних позицій 7308, 9023, 9403 УКТЗЕД відділом контролю митної вартості та класифікації товарів, було скасовано раніше прийняте рішення від 03 серпня 2007 року № КТ-101-330-07 (службова записка від 17 червня 2010 року № 15.24/242-ЕП).

Скасування рішення було здійснено відповідно до положень наказу Держмитслужби від 07 серпня 2007 року № 667, яким затверджений Порядок роботи відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України. Пунктом 16 розділу III зазначеного наказу передбачено випадки скасування рішень про визначення коду товару, а саме: рішення прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД; рішення було прийнято на основі неповної або недостовірної інформації; унесено зміни до нормативно-правових актів, що регулюють питання класифікації товарів.

Таким чином, право митниці на проведення перевірки митної вартості товарів після завершення процедури митного контролю і митного оформлення товарів і визначення додаткових податкових зобов'язань, як вже зазначалось вище, підтверджується положеннями статей 41, 69 Митного кодексу України, підпунктам 4.2.2 статті 4 Закону України від "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів".

Крім вищезазначеного, всі висновки комісії, що були зроблені в ході перевірки, підтверджуються бухгалтерськими документами позивача.

Отже, до позивача були вжиті заходи відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо погашення податкового боргу внаслідок визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань, тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Керуючись  ст. ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд

постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                М.М.Капустинський


 Повний текст постанови виготовлено: 25 жовтня 2010 р.

присуджено до стягнення < сума > грн.

матеріальну шкоду < сума > грн.

моральну шкоду < сума > грн.

          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація