ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 р. | № 21/399 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Элитпарфюм”, м. Донецьк (далі – Товариство)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2006
зі справи № 21/399
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Донецьк (далі –відділення Фонду)
до Товариства
про стягнення 3 281, 81 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства 3 281, 81 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон).
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2005 (суддя Матюхін В.І.) в позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2006 (колегія суддів у складі: Старовойтова Г.Я. –головуючий, судді Калантай М.В. і Кондратьєва С.І.) рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005 скасовано, позов задоволено. У прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з невиконання Товариством передбаченого Законом обов’язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2006 скасувати, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону.
У зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2006 касаційну скаргу Товариства на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2006 разом з матеріалами справи № 21/399 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.
Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-VI) КАС України встановлено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
За повідомленням Державної судової адміністрації України Донецький окружний адміністративний суд розпочав діяльність з 21.05.2007.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Элитпарфюм” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2006 зі справи № 21/399 скасувати.
Справу передати до господарського суду Донецької області для виконання вимог розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов