ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.07.2006 | Справа №2-25/12258-2006А |
За позовом ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» ( м. Бахчисарай,вул. Македонського,1).
До відповідача Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби АРК ( м. Сімферополь, вул.. Чернишевського,2).
Про визнання нечинними постанови ВПВР
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – Парфенов В.П..предст., дов.у справі
Від відповідача- Єрмачков А.Ю.нач.відділу, посвідчення.
Сутність спору: ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод” звернулось до суду з позовними вимогами до Відділу примусового виконання рішення ( далі ВПВР) ДВС АРК про визнання нечинною постанови ВПВР про стягнення виконавчого збору у сумі 491686,24грн. та визнання нечинною постанови ВПВР про вилучення у окреме провадження про стягнення виконавчого збору.
Відповідач проти позову не заперечує.
Відповідно до п.6 ч. 3 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
Встановив:
12.06.2006р. ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» отримав постанову Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби АР Крим про стягнення виконавчого збору в сумі 491686,24грн. від 06.06.2006р.
Вказана постанова прийнята при виконанні наказу Господарського суду АР Крим по справі № 2-1\2585-2005 від 30.03.2006р., виданого на підставі рішення про стягнення з ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» м. Бахчисарай на користь ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування» м. Київ заборгованості по кредитному договору у сумі 4916862,38грн.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за наступних підстав:
Державним виконавцем 17.05.2006р. на підставі наказу від 30.03.2006р. ГС АРК по справі № 2-1\2585-2005 відкрито виконавче провадження за № 2561\06. Постанова отримана боржником 01.06.2006р.
У постанові про відкриття виконавчого провадження ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» запропоновано на протязі 5 днів з моменту отримання постанови виконати судове рішення в добровільному порядку, а у разі невиконання рішення у встановлений строк, рішення буде виконано у примусовому порядку із стягненням виконавчого збору у розмірі 10% від фактично стягненої суми.
Однак, згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999р. ( із змінами та доповненнями) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом…
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, яки підлягають примусовому виконанню, викладені в Інструкції про проведення виконавчих дій ( далі Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.99 р. за № 865/4158. П. 4.1.3 зазначеної Інструкції встановлює, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Порядок звернення стягнення на майно боржника встановлений у р. 5 Інструкції, п.5.1.1 якого передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо, описі, арешті, вилученні та примусової реалізації.
Звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи здійснюється відповідно до порядку, передбаченому у р.6 Інструкції.
Порядок отримання державним виконавцем коштів, видача їх стягувачам встановлені у р. 11 Інструкції, п.11.1.6 визначає, що державному виконавцю забороняється проводити видачу та переказ стягнутих ним сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.
Пленум Верховного суду України у п.20 Постанови №14 від 26.12.2003 р. “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” визначив, що відповідно до ст.ст. 45,46 Закону України “Про виконавче провадження” витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Відповідно із ст.. 45 вказаного Закону витрати органів державної виконавчої на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження, до яких відносяться перевезення, зберігання і реалізація майна боржника, , оплата праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій, поштовий переказ стягувачеві.., розшук боржника, оголошення в засобах масової інформації та інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Постановою про закінчення виконавчого провадження Головним державним виконавцем Б.В. Ткаченко помилково вказано, що рішення суду виконано, заборгованість стягнута з боржника у повному обсязі, хоча заборгованість не стягувалась, ніяких дій щодо забезпечення примусового стягнення боргу не проводилось, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій не було.
ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» добровільно погасив заборгованість у сумі 4916862,38грн. платіжними дорученнями № 962 від 06.06.2006р. у сумі 2362000грн. та № 993 від 09.09.2006р. у сумі 2554862,39грн.
Отже , зміст вищенаведених норм Закону визначає, що судовий збір підлягає сплаті тільки у разі проведення виконавчою службою дій по примусовому виконанню рішення суду, тобто виконання передбачених Законом та Інструкцією дій, тоді як погашення боргу проведено боржником добровільно шляхом перерахування коштів на рахунки стягувача.
Суд вважає, що Відділ примусового виконання рішення Державної виконавчої служби АРК безпідставно виніс постанови про стягнення з ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» виконавчого збору в сумі 491686,24грн. від 06.06.2006р. та про виділення в окреме провадження стягнення виконавчого збору від 28.06.2006р., в зв’язку з чим вони підлягають визнанню нечинними.
Такої ж думки дотримується Верховний суд України у постанові № 14 від 26.1.2003р. п. 20»Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».
Судові витрати, понесені позивачем, у вигляді судового збору- 6,80грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 94 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 02.08.2006року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними постанову про стягнення з ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» виконавчого збору в сумі 491686,24грн. від 06.06.2006р. та постанову про виділення в окреме провадження стягнення виконавчого збору від 28.06.2006р..
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод” (м.Бахчисарай, вул.. Македонського,1, ЕДРПОУ 00411855) 6 грн.80 коп. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.