ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 р. Справа № 9395/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді                                                                                             Стародуба О.П.

Суддів                                                                                                                  Довгополова О.М. ,  Пліша М.А.

при секретарі судового засідання                                                                   Поворозник Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов»язання вчинити дії,-

                                                                                 ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в вересні 2008 року звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити в його користь не виплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області провести перерахування та виплату ОСОБА_1 соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 01.01.2009 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області є органом виконавчої влади і діє в межах норм закону про Державний бюджет. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і в межах передбачених ним видатків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.

В задоволенні позову в частині вимог за 2006 рік відмовлено, оскільки в цей період виплату підвищення пенсії дітям війни було обмежено відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (з відповідними змінами), які неконституційними не визнавались і діяли у вказаний період.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

                                                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2009 року по справі №2а-863/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                                            Стародуб О.П.

Судді                                                                                                                 Довгополов О.М. ,  Пліш М.А.

< Текст >