КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 4/188(2а-1342/08) (у двох томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Данилової М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2009 у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Київського державного підприємства «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення сум, -
В С Т А Н О В И Л А:
06.02.2008 УПФУ в Шевченківському районі м. Києва звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського ДП «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста»про стягнення сум. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем невідшкодована різниця фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність»і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Позивач зазначає, що вказана різниця у розмірі 309 724, 87 грн. утворилась за період з 01.01.2003 по 01.10.2007, оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства України щодо сплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, про що йому були надіслані повідомлення про наявність заборгованості, яка не була сплачена відповідачем.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2009 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, УПФУ в Шевченківському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 199411 Київське ДП «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста», ідентифікаційний код 14314334, зареєстровано 13.01.1992 року.
Київське ДП «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста»зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Шевченківському районі м. Києва та з даного підприємства за період роботи з 13.01.1992 по 30.06.2008 на наукову пенсію, яка призначається відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність»вийшли пенсіонери.
Згідно ст. 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність»різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.
Відповідно до п. 2 ПКМУ, від 24.03.2004, № 372 "Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.
Згідно п. 5 вищевказаного Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.
Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що для здійснення щомісячної сплати витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії, підприємства, установи, організації та заклади мають отримати від органів ПФ відповідний розрахунок у строки та формі передбаченій п. 5 Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що листи № 4933/03 від 15.08.2006, № 6609/03 від 09.10.2006, № 7250/05 від 08.11.2006, № 430/03 від 23.01.2007, № 1593/03 від 06.03.2007, № 4892/03 від 23.08.2007, № 2506/03 від 25.10.2002, № 1383 від 26.06.2002, № 1946/03 від 27.11.2001, № 2176/03 від 08.05.2003 адресовані Київському науково-виробничому об’єднанню «Веста»та до них позивачем додані відповідні розрахунки по відшкодуванню різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», а листи № 7683/03 від 30.12.2003, № 6329/03 від 28.11.2003, № 4917/03 від 01.10.2003, № 3276/0 від 09.07.2003, № 6690/03 від 26.08.2005, № 8843/03 від 01.11.2005, № 326/03 від 25.01.2006, № 2614 від 04.06.2003, № 2459/03 від 23.05.2003, № 1480/03 від 28.03.2003, № 1277/03 від 14.03.2003, № 1216/03 від 14.03.2003, № 1216803 від 14.03.2003, № 1080/03 від 03.03.2003, № 1079/03 від 03.03.2003, № 471/03 від 30.01.2003 адресовані КДП «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста», але до них позивачем додані розрахунки по відшкодуванню різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідно ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» Київським науково-виробничим об’єднанням «Веста»та Всесоюзним науково-дослідним екпериментально-конструкторським інститутом електропобутових машин та приладів.
Крім цього, згідно рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2004 встановлено, що Київське науково виробниче об’єднання «Веста»являється не тотожною юридичною особою КДП «Український науково-дослідний інститут електропобутових машин «Веста», юридичною особою, яка повинна нести цивільно-правову відповідальність за своїми зобов’язаннями у відповідності до норм чинного законодавства.
У матеріалах справи наявне судове рішення, яке набрало законної сили, а саме: постанова Господарського суду м. Києва від 22.03.2004. В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно вимог п. 2 ст. 255 КАС України - обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вищевказаний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для задоволення вищевказаного адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому остання задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2009 –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
М.В. Данилова