ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-3214/10/1970
"04" листопада 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Представник ОСОБА_1, довіреність від 18.10.10р.;
від відповідача: Коруна Т.В., довіреність від 18.10.2010р.;
від третьої особи: Костишин В.М., довіреність від 04.01.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: громадянина ОСОБА_4;
до: Прокуратури Тернопільської області;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі;
про: визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 (далі –позивач) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до прокуратури Тернопільської області (далі –відповідач) про визнання протиправними дій прокуратури Тернопільської області щодо неправильного (неповного) формулювання причин звільнення ОСОБА_4 в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та запису № 11 в трудовій книжці ОСОБА_4, а також щодо невиплати ОСОБА_4 грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та про зобов’язання прокуратуру Тернопільської області вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці ОСОБА_4 неправильне (неповне) формулювання причин звільнення ОСОБА_4, такі дії прокуратури Тернопільської області є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують законні права і інтереси позивача, в тому числі позбавляють права на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2010 року, судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виступає на стороні позивача: Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі.
В судовому засіданні, яке відбулося 04.11.2010 року, представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на момент звільнення з органів прокуратури позивачу не призначено пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», тому у наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року про звільнення не може зазначатися про виплату грошової допомоги, крім того, на момент звільнення, 7 вересня 2010 року, позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», у зв’язку з цим будь-які виплати, передбачені Законом України «Про прокуратуру», при виході на пенсію йому призначені не могли бути.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки УМВСУ в Тернопільській області від 04.10.2010 року № 3/940 ОСОБА_4 перебував на службі в ОВС з 09.10.1973 р. по 27.10.1998 р.
У жовтні 1998 року ОСОБА_4 призначена пенсія за вислугу років, відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», що підтверджується посвідченням № 1540, виданим УМВСУ в Тернопільській області 28.10.1998 року.
З 22.07.1999 року ОСОБА_4 почав працювати в органах прокуратури, що підтверджується записом у трудовій книжці(запис № 6).
31.08.2010 року ОСОБА_4 подав рапорт в прокурору Тернопільської області з таким змістом: «Відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 38 Кодексу законів про працю України, прошу, у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років, звільнити мене з посади з 7 вересня 2010 року. Водночас, на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»прошу виплатити мені одноразову грошову допомогу».
Наказом прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року звільнено старшого прокурора Доброслова Леоніда Вікторовича з органів прокуратури Тернопільської області згідно поданого рапорту у зв’язку з виходом на пенсію(ст. 38 КЗпП України).
07.09.2010 року ОСОБА_4 подав рапорт прокурору Тернопільської області з проханням видати відповідний наказ про виплату позивачу грошової допомоги, оскільки, в наказі про звільнення від 06.09.2010 року не вказано про виплату грошової допомоги.
Як зазначає позивач, рапорт від 07.09.2010 року залишився без будь-якого реагування з боку прокуратури Тернопільської області.
Не погоджуючись з бездіяльністю прокуратури Тернопільської області, 06.10.2010 ОСОБА_4 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до прокуратури Тернопільської області про визнання протиправними дій прокуратури Тернопільської області щодо неправильного (неповного) формулювання причин звільнення ОСОБА_4 в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та запису № 11 трудової книжки ОСОБА_4, а також щодо невиплати ОСОБА_4 грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та про зобов’язання прокуратури Тернопільської області вчинити певні дії.
У позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що посади, які він займав протягом 20 років в органах внутрішніх справ та 11 повних років під час роботи в органах прокуратури, підпадають до переліку посад, перелічених у ст. 56 Закону України «Про прокуратуру», а тому позивач на законних підставах набув право на пенсію за вислугою років. Однак, при видачі наказу № 460-к від 06.09.2010 року відповідач зазначив неправильне формулювання причин звільнення, а саме: вказав її неповно –«у зв’язку з виходом на пенсію»замість «у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років», та не послався на відповідну статтю закону, з якою пов’язується надання певних пільг та переваг, а саме: ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». На підставі оспорюваного наказу також були внесені неправильні (неповні) відомості щодо причин звільнення у запис № 11 трудової книжки, що негативно вплине на розмір пенсії позивача. Крім того, у наказі № 460-к від 06.09.2010 року не вирішено питання щодо невиплати ОСОБА_4 грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»
Тернопільський окружний адміністративний суд не може погодитись з доводами позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
На момент звільнення з органів прокуратури (на 07.09.2010р.) ОСОБА_4 отримував пенсію, призначену за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ»від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Доказів того, що позивач відмовився від пенсії призначеної за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ»та оформив пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»ОСОБА_4 суду не надано, а тому Тернопільський окружний адміністративний суд погоджується з доводами відповідача, що грошова допомога, передбачена ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», при звільненні позивача з органів прокуратури не могла бути призначена, отже, відповідачем правомірно у наказі № 460-к від 06.09.2010 року не зазначено про виплату грошової допомоги ОСОБА_4
Отже, щоб отримати грошову допомогу, передбачену ч. 15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», позивачу необхідно вийти на пенсію за вислугою років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача в цій частині не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.
З приводу доводів позивача щодо неправильного (неповного) формулювання причин звільнення ОСОБА_4 в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та запису № 11 в трудовій книжці ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.
Як вже зазначалося, станом на момент звільнення з органів прокуратури (на 07.09.2010р.) ОСОБА_4 вийшов на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ»від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, доказів того, що позивач, станом на день подачі рапорту від 31.08.2010 року до прокуратури Тернопільської області відмовився від вказаної пенсії, суду не надано, а тому приймаючи до уваги, що прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається лише одна пенсія, відповідачем в наказі № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці ОСОБА_4 вірно викладено причини звільнення ОСОБА_4.
Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні, яке відбулося 04.11.2010 року представником Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі дано пояснення суду, що при оформленні пенсії ОСОБА_4, пенсійним фондом самостійно буде встановлено чи має право позивач на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому, наказ № 460-к від 06.09.2010 року та запис в трудовій книжці ОСОБА_4, що його звільнено з органів прокуратури Тернопільської області у зв’язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України) не встановлює правових наслідків на отримання чи не отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Отже, доводи позивача, що в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та в трудовій книжці ОСОБА_4 (запис № 11) записано неправильне (неповне) формулювання причин звільнення ОСОБА_4, і такі дії прокуратури Тернопільської області є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують законні права і інтереси позивача, також не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_4 до Прокуратури Тернопільської області про визнання протиправними дій прокуратури Тернопільської області щодо неправильного (неповного) формулювання причин звільнення ОСОБА_4 в наказі прокурора Тернопільської області № 460-к від 06.09.2010 року та запису № 11 в трудової книжки ОСОБА_4, а також щодо невиплати ОСОБА_4 грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»та про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.