ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-3333/10/1970
"02" листопада 2010 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, наказ від 15.07.2010 року;
від відповідача: представник Кравчук І.А., довіреність від 24.12.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу
за позовом: громадянки ОСОБА_1;
до: виконуючого обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюк В.В.;
про: скасування постанови від 05.10.2010 року, –
ВСТАНОВИВ:
19.10.2010 року ОСОБА_1 (надалі –позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до виконуючого обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюка В.В. (далі –відповідач) про скасування постанови виконуючого обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюка В.В. від 05.10.2010 року про накладення штрафу на посадову особу –керуючого Першим відділенням філії «Вінницька дирекція»ПАТ «ІНДЕКС-БАНК» у місті Тернополі ОСОБА_1.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року відкрито провадження у справі № 2-а-3333/10/1970.
В судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2010 року, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на те, що 05.10.2010 року щодо позивача, на той час керуючого першим відділенням філії «Вінницька дирекція»АТ «ІНДЕКС-БАНК»винесено постанову від 05.10.2010 року виконуючим обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюком В.В. про накладення штрафу за невиконання законних вимог державного виконавця, на думку позивача дана постанова є необґрунтованою та незаконною.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог позову заперечив та просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про оскарження постанови про накладення штрафу відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
28.07.2010 року головним державним виконавцем Кравчук І.А. Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 95 від 21.06.2010 року винесена постанова про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на кошти в межах суми 5 728 460,69 грн., що містяться на рахунках № 26506008904001, МФО 302537 АТ «Індекс Банк»та № 26503000011001, МФО 338835 АТ «Індекс Банк», які належать ТФ КС «Християнська злагода»(а. с. 9-16).
10 серпня 2010 керуючим Першим відділенням філії «Вінницька дирекція»АТ «ІНДЕКС-БАНК»ОСОБА_1, а саме: листом від 10.08.2010 року повідомлено відповідача про повернення без виконання постанови від 28.07.2010 року про арешт коштів ТФ КС «Християнська злагода», оскільки постанова складена з порушенням ст. 1074 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки в суму коштів, на які накладається арешт, державним виконавцем включено суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що не витікає з рішення суду(а. с. 5).
05.10.2010 року виконуючим обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюком В.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 95 від 21.06.2010 року про стягнення з ТФ КС «Християнська злагода»в користь фізичних осіб і держави грошових коштів винесено постанову, якою за невиконання вимог державного виконавця накладено штраф на посадову особу –керуючого Першим відділення філії «Вінницька дирекція»АТ «ІНДЕКС-БАНК» у місті Тернополі ОСОБА_1 в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян(510 грн.)(а. с. 7).
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову виконуючого обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюка В.В. від 05.10.2010 року про накладення штрафу на посадову особу –керуючого Першим відділенням філії «Вінницька дирекція»ПАТ «ІНДЕКС-БАНК»у місті Тернополі ОСОБА_1.
Оцінивши зібрані у справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121-III арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, яка діяла станом на 28.07.2010р.) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно з абз. 7 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 41 Конституції України від 28 червня 1996 року ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Згідно з абз. 6-11 листа Національного Банку України від 08.08.2005 р. № 18-311/3482-7852, із положень частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та абзацу сьомого частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»в новій редакції випливає те, що державний виконавець уповноважений накладати арешт на кошти юридичних або фізичних осіб, що знаходяться на їх рахунках в установах банків, виключно на підставі рішення суду. Відповідно до частин першої - другої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»процедура звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається, зокрема, на кошти боржника, в тому числі на рахунках в установах банків. Системний аналіз статей 50, 55 вказаного Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами Державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду. Відповідно до пунктів 1, 6 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»виконанню Державною виконавчою службою підлягають рішення, ухвали і постанови судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів. Частина перша статті 6 цього ж Закону встановлює обов'язковість вимог державного виконавця щодо виконання зазначених рішень для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Враховуючи вищевикладене, на думку Національного банку України, постанова державного виконавця про арешт коштів, яка винесена на виконання рішення суду про стягнення коштів, є обов'язковою для виконання. При цьому винесення судом додаткового рішення про арешт коштів чинним законодавством не вимагається.
Як вбачається з постанови Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 28.07.2010 року, арешт постановлено накласти на суму коштів згідно виконавчих листів, виданих Тернопільським міськрайонним судом, а також в суму арешту було включено витрати на проведення виконавчих дій на суму 1187,30 грн. згідно постанови ДВС від 30.07.2010 року та виконавчий збір на суму 520 661,22 грн. згідно постанови ДВС від 26.07.2010 року.
Тернопільський окружний адміністративний суд зазначає, що витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір, згідно постанов державної виконавчої служби, не можуть бути включені до постанови про арешт коштів боржника, оскільки відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»саме на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що постанова головного державного виконавця Кравчука І.А. Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 95 від 21.06.2010 року про арешт коштів ТФ КС «Християнська злагода»винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому залишення позивачем без виконання постанови є правомірним.
Тернопільський окружний адміністративний суд зазначає, оскільки, постанова головного державного виконавця Кравчука І.А. Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 28.07.2010 року про арешт коштів ТФ КС «Християнська злагода» визнана такою, яка винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а саме ст. 1074 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то, і накладення штрафу на позивача, постановою в. о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюка В.В. від 05.10.2010 року за невиконання постанови про накладення арешту від 28.07.2010 року є неправомірним.
Крім того, суд зазначає, що в мотивувальній частині постанови в. о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюка В.В. від 05.10.2010 року, застосовано норму статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»в редакції в редакції Закону від 22 червня 2004 року № 1828-IV, проте станом на день винесення постанови (на 05.10.2010р.) необхідно було застосовувати редакцію Закону від 09.09.2010 року, відповідно до якої змінився зміст ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», застосування Закону який втратив силу є грубим порушенням чинного законодавства.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В запереченні на позов від 01.11.2010 року відповідач в обґрунтування своїх доводів посилається на лист Національного Банку України від 19.11.1999 року № 18-212/3251-9184.
Тернопільський окружний адміністративний суд не бере до уваги вказаний лист, оскільки, даний лист дає роз’яснення щодо стягнення з рахунків клієнтів банків сум виконавчого збору, а не з приводу правовідносин, які регулюють накладення арешту на кошти боржника на рахунках в банківських установах. Отже, доводи відповідача не підтверджуються матеріалами справи.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, такі, що відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а, отже, підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову виконуючого обов’язки начальника Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Хаблюк В.В. від 05.10.2010 року про накладення штрафу на посадову особу –керуючого Першим відділенням філії «Вінницька дирекція»ПАТ «ІНДЕКС-БАНК»у місті Тернополі ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Саадулаєв А.І.
копія вірна
Суддя Саадулаєв А.І.