У Х В А Л А
іменем України
18 серпня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Джуги С.Д. (головуючий), Кеміня М.П., Панька В.Ф.,
при секретарі :Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 04 грудня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про дострокове повернення коштів за кредитним договором,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2009року ВАТ «Банк «Демарк»( надалі Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1. про дострокове повернення коштів за кредитним договором, посилаючись на те, що 14.03.2008р. між ним та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір , згідно якого Банк надав ОСОБА_1. кредит в сумі 16 563 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою 14%річних та кінцевим терміном повернення кредиту 13 березня 2015 року з щомісячним, не пізніше до 10 числа кожного місяця, погашенням заборгованості по кредиту та відсоткам. Однак, ОСОБА_1 зобов»язання за договором не виконує належним чином, сплативши відсотки за користування кредитом в сумі 1817,25 доларів США за період з 14.03.2007р. по 31.12.2008р. та 1282,75 доларів США – кредиту згідно умов договору. Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України , в разі прострочення повернення чергової частини Банк має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів нарахованих на фактичну суму заборгованості за позикою до дня повернення кредиту. Станом на 12.05.2009р. заборгованість ОСОБА_1. перед Банком становить 16 064,99 дол. США та 256,17грн.(15 280,25 дол. США- кредит, 784,74 дол. США - заборгованість за відсотками за період 01.01.2009р. по 12.05.2009р.,166,17грн.- пеня за несвоєчасно сплачені відсотки, 90 грн.- штраф за порушення строків сплати відсотків), які просив Банк стягнути з відповідача.
Рішенням Свалявського райсуду від 04 грудня 2009року позов задоволено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки його належним чином не повідомлено про час і місце розгляду справи; суддею, який розглядав справу, не заявлено самовідводу, хоча такий обов»язково мав бути заявлений .
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 подану апеляцію підтримав, посилаючись на наведені в ній обставини, додатково пояснив, що Банком не надсилалось відповідачу повідомлення про повернення кредиту, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Представник позивача Печунка В.О. заперечив подану апеляцію, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається , що судом першої інстанції рішення ухвалено у відсутності відповідача, якого повідомлено про час і місце розгляду справи через оголошення в пресі. Колегія погоджується, що судом першої інстанції не дотримано положення цивільно – процесуального закону щодо виклику відповідача через оголошення в пресі, оскільки суд не мав для цього правових підстав , передбачених ч.9 ст. 74ЦПК України.
Одним із доводів апеляції є те, що суддею не заявлено по справі самовідвід. Однак, наведене посилання колегією не може бути взято до уваги, оскільки суддя підлягає відводу при наявності підстав передбачених ст.20 ЦПК України. Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі не є обставинами , які викликають сумнів в об»єктивності та неупередженості судді, який ухвалював рішення по справі.
Судом першої інстанції правильно встановлено і це підтверджено матеріалами справи , що відповідач, як позичальник за кредитним договором від 14.03.2008року, належним чином не виконував свої зобов»язання відповідно до умов договору, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті кредиту та інших платежів згідно договору . Заборгованість відповідача за кредитним договором підтверджена відповідним розрахунком, який наявний в матеріалах справи (а.с.25)
Відповідно до ч.2 ст 1050 ЦК України ,якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Допущене судом порушення норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про час, місце розгляду справи, не може бути підставою для скасування рішення суду , оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення ,якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Свалявського районного суду від 04 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: