ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2007 р.

№ 11-27/126-07-3847

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед”

на постанову

від 14.08.2007 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 11-27/126-07-3847

господарського суду

Одеської області

за позовом

Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед”

до	Приватного виробничо-торгового підприємства “Екстра”

про	стягнення 141 682,81 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

Вимятнін С.М. (довіреність від 15.03.2007р. № 129-L)

від відповідача:

не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року (суддя Власова С.Г.) по справі № 11-27/126-07-3847 вжито заходи до забезпечення позову; накладено арешт на майно Приватного виробничо-торгового підприємства “Екстра” на суму позовних вимог в розмірі 143 522,75 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Петров М.С., судді –Колоколов С.І., Разюк Г.П.) від 14.08.2007 року по справі № 11-27/126-07-3847 ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року змінено; заяву Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” про забезпечення позову задоволено частково; в забезпечення позову Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” накладено арешт на грошові кошти Приватного виробничо-торгового підприємства “Екстра” в розмірі суми позову –143 522,75 грн. та судових витрат –1553,23 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року по справі № 11-27/126-07-3847, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.66, 67 ГПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви та уточнень позовних вимог Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” останнє звернулося із позовом про стягнення з ПВТП “Екстра” 143 522,75 грн. боргу за поставлений товар.

В підтвердження позовних вимог ІП “Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед” додало до позовної заяви товарно-транспортні накладні, по яким поставлявся відповідачу товар та докази часткової оплати поставленого товару.

Одночасно з заявою про уточнення позовних вимог позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову.

Згідно з приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача, в якому сторона самостійно визначила вид забезпечення позову, отже, забезпечив позов за заявою сторони, а не з своєї ініціативи.

Суд першої інстанції прийняв рішення щодо забезпечення позову правомірно, з чим погодився і апеляційний суд, тому що відповідач не визнав позовних вимог та може здійснювати заходи з належним йому майном, спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає, що апеляційний суд помилково відзначив, що накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову буде перешкоджати йому у здійсненні господарської діяльності, оскільки такий висновок не підтверджується ані матеріалами справи, ані доводами, викладеними в оскаржуваній постанові.

Крім того, змінивши ухвалу першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки процесуального закону і в тому, що переглядаючи ухвалу суду першої інстанції на предмет її відповідності процесуальному закону, якою забезпечено позов за заявою позивача про накладення арешту на майно, він задовольнив її частково шляхом накладення арешту на грошові кошти, про що не клопотав позивач. Але ж такі дії підпадають не під часткове задоволення клопотання позивача про забезпечення позову, а під забезпечення позову з ініціативи суду. Колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційний суд мав лише право скасувати ухвалу з підстав її суперечності ст.ст.66, 67 ГПК України, та зазначити підстави з яких він вважає за необхідне з своєї ініціативи забезпечити позов саме шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову, та пересвідчившись, що такі кошти є наявними на рахунках відповідача.

Проте, колегія суддів враховує, що апеляційний суд змінив ухвалу виходячи з того, що вважав, що вид забезпечення позову, про який клопотав позивач і який застосував суд першої інстанції, не відповідає позовним вимогам про стягнення суми коштів.

Касаційна інстанція з цього приводу відзначає, що забезпечити майновий спір у вигляді стягнення грошових коштів способом накладення арешту на майно в межах суми позову не є порушенням ГПК України, оскільки такий вид забезпечення не заборонено процесуальним законом і останній (вид забезпечення) є таким, що відповідає позовним вимогам. Такого висновку колегія суддів доходить виходячи із того, що за відсутності грошових коштів у відповідача, позивач може просити суд про зміну способу виконання рішення про стягнення з нього грошових коштів на задоволення вимог за рахунок майна.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції не навів переконливих аргументів незаконності ухвали суду першої інстанції, змінив її незаконно, а тому постанова Одеського апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.6 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року у справі № 11-27/126-07-3847 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року у справі № 11-27/126-07-3847 –скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі №11-27/126-07-3847 –залишити в силі.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос