ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

10 жовтня 2007 р.

№ 8/265

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С.( головуючого),

Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу

Приватного підприємства “Нафта преміум+”

на  постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року

у справі за позовом

Приватного підприємства “Нафта преміум+”

до	Колективної промислово-будівельної фірми “Приватбуд”

про	стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 346 742,76 грн., яка складається з оплачених коштів за рахунком №92 від 09.06.2003 року в сумі 19 267,00 грн., заборгованості з орендної плати за землю в сумі 9301,76 грн., оплачених коштів за проведення проектних робіт у сумі 75 000,00 грн., і неодержаного прибутку в сумі 243 174 грн. у зв'язку з вчиненням перешкод у користуванні майном придбаним за договором купівлі-продажу будівлі формувального цеху від 09.06.2003 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача спірну суму, як збитки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.06.2006 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 340 475,76 грн., а в решті позову відмовлено.

Доповідач-Вовк І.В.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено  і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду прийнята  у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити її без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2003 року між ПП “Нафта Преміум+”( покупець) та КПБФ “Приватбуд”( продавець) було укладено договір купівлі-продажу частини будівлі формувального цеху, відповідно до умов якого, відповідач  продав, а позивач купив частину будівлі формувального цеху літ. Г, яка розташована по проїзду Галузевому, 10 у м. Кременчуці, загальною площею 440,9 м2, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.06.1994 року Четвертою Кременчуцькою держнотконторою, р № 796, зареєстрованого Кременчуцьким МБТІ в р. книзі № Н-2 за р. № 515. У власність позивача відходить: камера І пл. 49,6 м2, камера ІІ пл. 23,7 м2, камера Х пл. 48,6 м2, камера ХІ пл. 23,6 м2, загальною площею 145, 5м2.

За п.2 даного договору продаж цей вчинено за 6 267 грн. в т. ч. ПДВ, які покупець повністю сплатив, а продавець повністю отримав.

09.06.2003 року з метою проведення будівництва об’єкта  продажу, відповідачем було виставлено рахунок № 92 на загальну суму 19 267 грн.

10.06.2003 року позивач платіжним дорученням № 1 перерахував на поточний рахунок відповідача 19267 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення збитків, завданих відповідачем  у зв’язку з вчиненням перешкод у користуванні придбаним за договором майном.

Відповідно до ст.  22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ст.623 ЦК України  визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, умовами   відповідальності  у вигляді   відшкодування  збитків є встановлення   факту  їх  наявності, порушення  стороною  зобов’язання та причинний зв’язок  між порушенням  зобов’язання і завданими збитками. При цьому  на кредитора  покладається  обов’язок  доведення факту порушення зобов’язання, наявності збитків і їх розміру  та причинно-наслідкового зв’язку між  порушенням зобов’язання  й понесеними збитками.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що   позивачем не доведено наявності  умов  для покладення  на відповідача  обов’язку відшкодування  збитків  за заявленими вимогами.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових  підстав для  задоволення вимог про стягнення збитків   й  обґрунтовано відмовив в позові, скасувавши рішення суду першої інстанції.  

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, законна й обґрунтована постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Нафта преміум+” залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року –без змін.

Головуючий суддя                                                                      В. Перепічай

Судді                                                                                                    І.Вовк

                                                                                                    Л. Стратієнко