ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідача : не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

прокурора : Громадський С.О. посвідчення № 76

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 25.10.07р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного підприємства “Партнер” у формі акціонерного товариства закритого типу про звільнення самовільно зайняту земельну ділянку площею 11089кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова (без номерної адреси).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2007року позов задоволено повністю. Зобов'язано відповідача звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 11089 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, пр. Академіка Корольова (без номерної адреси), передавши її Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883143).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують право користування земельною ділянкою, тому позовні вимоги прокурора є цілком обґрунтованими.

За апеляційною скаргою Спільного підприємства “Партнер” у формі акціонерного товариства закритого типу Київський апеляційний господарський суд постановою від 19.04.2007року рішення господарського суду першої  інстнції залишив без змін з тих же підстав.

Спільне підприємство “Партнер” у формі акціонерного товариства закритого типу подало до вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове  рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Заявник касаційної скарги звертає увагу суду на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обов’язку відповідача звільнити земельну ділянку площею 11809кв.м. є помилковими, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, зроблені внаслідок неповного дослідження наявних у справі матеріалів та неправильного застосування статей 116, 126, 149 Земельного кодексу України.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки площею 11089кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова (без номерної адреси).

Відповідно до пункту  12 Перехідних положень Земельного кодексу України,  до розмежування земель  державної  і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно статті 9 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до Закону, питання регулювання земельних ділянок.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 125 цього ж Кодексу, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до частини 3 статті  212 цього ж Кодексу, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 669/26 від 18.05.2006року, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві встановлено, що станом на 18.05.2006року СП "Партнер" використовує земельні ділянки загальною площею 7,44 га під розміщення автостоянок у Святошинському районі міста Києва, в тому числі: по проспекту Академіка Корольова площею 11089 кв. м. Документи, що посвідчують право власності або право користування в тому числі на умовах оренди, передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України на вказану земельну ділянку у СП "Партнер" відсутні. На даний час вживаються заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не надано документів, які підтверджують його право користування земельною ділянкою площею 11089 кв. м., що розташована на проспекту Академіка Корольова (без номерної адреси), Київський апеляційний господарський суд обґрунтовано залишив без змін рішення господарського суду першої інстанції, яким  задоволено позовні вимоги позивача про зобов'язання СП “Партнер” звільнити зазначену земельну ділянку.

Заперечення заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського від 19.04.2007року року в даному випадку відсутні, в зв’язку з чим касаційна скарга Спільного підприємства “Партнер” у формі акціонерного товариства закритого типу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Спільного підприємства “Партнер” у формі акціонерного товариства закритого типу - залишити без задоволення.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2007року у справі № 3/101 –залишити без змін.

Головуючий                                                                          І. Ходаківська

Судді                                                                                       Г. Савенко

                                                                                                Т. Данилова