ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

      В С Т А Н О В И В:

у лютому 2007 року, підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання укладеного 02.01.2005 року з районним державно-комунальним підприємством "Сарненська районна дирекція кіновідеомережі" договору оренди окремих приміщень кінотеатру, площею 230 кв.м., на строк до 02.01.2008 року, дійсним, посилаючись на виконання договору з його сторони і безпідставність відмови у його нотаріальному посвідченні зі сторони орендодавця.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.02.2007 позов задоволено.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.05.2007 року  відповідачу відмовлено у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.

Рішення господарського суду першої інстанції оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Сарненської районної ради, Рівненської області, яка посилається на неправильну правову оцінку судом обставин справи, безпідставність визнання за позивачем права на оренду майна за нікчемним правочином і просить рішення суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Сарненської районної ради, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як визначено ст. 283 ГК України, до орендних відносин у сфері господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 793 ЦК України (в редакції, чинній на час укладання спірного договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені ст.220 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Частиною другою цієї норми передбачено право особи у разі повного або часткового виконання договору і ухилення іншої сторони від його нотаріального посвідчення вимагати визнати такий договір дійсним.

Із наявних у справі матеріалів не вбачається, що орендодавець за договором від 05.01.2005 року визнавав дійсність цього договору оренди чи ухилявся від його нотаріального посвідчення, зокрема, і з огляду на те, що те ж саме майно перебувало в оренді позивача на умовах договору оренди від 04.04.2006 року і  строк  дії цього договору закінчувався 28.02.2007 року.

Ці обставини щодо оренди майна на умовах договору від 04.04.2006 року, які ставлять під сумнів чинність договору від 02.01.2005 року, судом не з'ясовувались, як і право відповідача бути орендодавцем комунального майна, який міг передавати комунальне майно в оренду лише за згодою місцевої ради (а.1 ст. 287 ГК України), а тому, при такому положенні, висновок суду щодо дійсності договору оренди від 02.01.2005 року не можна визнати обгрунтованим, а постановлене ним судове рішення  - законним.

При новому розгляді справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.02.2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                          М.І. Остапенко

Судді                                                                                     Є.М. Борденюк

                                                                                    В.М. Харченко