ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2010 р. Справа № 49/116-10
вх. № 5036/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - не з'явився
1-го позивача - не з'явився
2-го позивача - Вінницький М.В., дор. № 38-45 від 09.01.2008 року
відповідача - ОСОБА_2, дор. б/н від 18.06.2010 року
розглянувши справу за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, КП "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 6877,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь КП "Харківські теплові мережі" 6877,69 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань за договором № 3868 купівлі - продажу теплової енергії, укладеним між КП "Харківські теплові мережі" та відповідачем 01.03.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
В судових засіданнях 07.09.2010 року та 29.09.2010 року оголошувались перерви відповідно до 29.09.2010 року та до 11.10.2010 року до 11:30 години.
Прокурор в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник 1-го позивача в призначене судове засідання також не з'явився, 29.06.2010 року надавав через канцелярію суду письмові пояснення, в яких просив суд задовольнити позов прокурора та розглянути справу без участі представника Харківської міської ради за наявними в справі матеріалами.
Представник 2-го позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
1.03.2008 року між КП "Харківські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Споживач) був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 3868 (далі Договір). Відповідно до умов договору розділу 1 позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п. 6.4. договору відповідач повинен за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплатити позивачу вартість, зазначеної в Додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів обліку. Відповідно п. 6.6. договору, розрахунки без приладів комерційного обліку: якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008 року. Пунктом 10.4. сторони визначили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що спірний договір за відсутності письмової заяви був пролонгований в порядку, передбаченому п. 10.4. на 2009 рік.
16.10.2010 року відповідач направив на адресу КП "Харківські теплові мережі" лист, в якому заявив про відмову від подальшої пролонгації договору № 3868 від 01.03.2008 року на 2010 рік. Відповідно п. 10.2. договору від припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений, якщо сторони виконали свої зобов'язання. Також п. 10.3 договору передбачено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної оплати за фактично спожиту теплову енергію. Отже, договір купівлі - продажу теплової енергії № 3868 від 01.03.2008 року припинив свою дію 31.12.2009 року.
Так, судом встановлено, що 2-й позивач виконав свої зобов'язання за договором, в листопаді 2009 року та грудні 2009 року здійснив відпуск теплової енергії в приміщення відповідача, що підтверджується відповідним актом про підключення споживача до джерела теплової енергії № 175/12025 від 17.10.2009 року та про відключення споживача від джерела теплової енергії № 175/11595-В від 15.04.2010 року, копії яких додані до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року утворилась заборгованість в сумі 2545,09 грн.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав суд вважає вимогу прокурора про стягнення з відповідача 2545,09 грн. основного боргу за період з листопада 2009 року по грудень 2009 року обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо решти заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 4332,60 грн то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.
Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії споживачу здійснюється згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно, п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198, визначає, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Ст. 184 Господарського кодексу України обмежено право сторін укладати договір у спрощений спосіб та визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Прокурор, звертаючись до суду з вимогою про стягнення 6877,69 грн. визначив підставою виникнення грошового зобов’язання відповідача договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №3868 від 01.03.2008 р.
Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як було встановлено судом, договір купівлі - продажу теплової енергії № 3868 від 01.03.2008 року припинив свою дію 31.12.2009 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в порушення зазначених норм, прокурор та позивач окрім договору купівлі - продажу теплової енергії № 3868 від 01.03.2008 року, який припинив свою дію з 31.12.2009 року, не надали суду доказів, в підтвердження існування між сторонами договірних зобов’язань в період з 01.01.2010 р. по 15.04.2010 р., а також щодо наявності інших підстав для виникнення грошового зобов’язання відповідача у розмірі 4332,60 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що прокурор Московського району м. Харкова не має повноважень на звернення із відповідною позовною заявою до господарського суду, оскільки КП "Харківські теплові мережі" не є органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд вважає таку позицію помилковою, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Однією з форм представництва, що визначено в ч. З ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Статтею 56 Закону України “Про прокуратуру" визначено, що під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Тобто, з аналізу вищевказаних норм законодавства випливає, що прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами вимоги яких, спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
КП "Харківські теплові мережі" згідно п. 1.1. Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів, належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003 р. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".
Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.
За таких обставин, суд вважає, що прокурор Московського району м. Харкова згідно діючого законодавства мав право звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.
В своїх запереченнях на позовну заяву відповідач також зазначає, що неодноразово звертався до КП "Харківські теплові мережі" з заявами - повідомленнями про відключення приміщення відповідача від централізованого опалення. 29.09.2010 року до канцелярії суду відповідач надав копію акту виконаних робіт щодо демонтажу системи опалення, в якому зазначено, що 21.07.2009 року ТОВ фірма "Харківагроснаб" виконало роботи по демонтажу внутрішньої системи опалення та встановлення п'яти ізольованих перемикачів на безоплатній основі в приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, 52. У зв'язку з цим відповідач стверджує, що з вересня 2009 року не приймає теплові ресурси від КП "Харківські теплові мережі".
Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках регулюється: Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (із змінами внесеними Кабінетом Міністрів України від 31.10.2007р. №1268) та Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05 р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України .зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за № 1478/11758, (із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169), а також СНиП 2.04.05.-91* Опалення, вентиляція та кондиціонування.
Внесені зміни до вищезазначених правил та наказу роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житловому будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.
Так відповідно до 2.1. Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення власники приміщень повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (таку комісію створює орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води) з письмовою заявою.
При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (п. 2.2.1).
Згідно з п.п. 2.5., 2.6., 2.7. Правил, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Відповідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, враховуючи викладене, суд встановив, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством дій щодо здійснення відключення приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, наданий акт виконаних робіт щодо демонтажу системи опалення, виконаних ТОВ фірма "Харківагроснаб" не приймається судом, як належний доказ відключення від системи теплопостачання, оскільки він не відповідає вимогам вищенаведених норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 61052, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, відомості про дату, місце народження та відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, р/р 26003301968 у першій філії АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) - 2545,09 грн. основного боргу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 61052, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, відомості про дату, місце народження та відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) до державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) державне мито в сумі 102 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 61052, АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, відомості про дату, місце народження та відкриті поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області, код 24134490, рахунок 31219264700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 4332,60 грн.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 18.10.2010 року.
- Номер:
- Опис: стягнення 6877,69 грн.
- Тип справи: Позовна заява, подана прокурором
- Номер справи: 49/116-10
- Суд: Господарський суд Харківської області
- Суддя: Кононова О.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.06.2010
- Дата етапу: 11.10.2010