ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2006 Справа № 11/668
за позовом Полтавського міського центру зайнятості, м.Полтава, вул.Леніна,91 Полтавського обласного центру зайнятості, 36039 м.Полтава, вул.Сінна , 45
до відповідача Головного управлоіння агропромисловогго розвитку Полтавської обласноїдержавної адміністрації, 36011 м.Полтава, вул.Валентина Міщенка, 2
про Стягнення 671 грн. 37 коп.
Суддя: Штофель Т.В.
Секретар судового засідання: Хмурчик А.О.
Представники :
від позивача: Войтова О.О.
від відповідача: Гайтота І.М., дор. від 28.12.06 р.дор.№ юр-497/д від 17.11.05 р.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 671,37 грн.
Позивач на позові наполягає.
Відповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
Полтавським міським центром зайнятості була проведена перевірка на виконання вимог п.4 ст.26 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установами, організаціями щодо відшкодування витрат центра зайнятості на навчання безробітних, яких було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України і які не мали можливості підвищити свою. кваліфікацію протягом останніх 2-х років до дня вивільнення.
До Полтавського міського центру зайнятості 04.10.02 з метою пошуку роботи звернулась гр. Німчин Наталія Володимирівна, 1959 р.н.., якій на підставі ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" 11.10.02 наданий статус безробітної.
Згідно реєстраційних даних гр.Німчин Н.В. була звільнена з Головного управління агропромислового розвитку Полтавської державної адміністрації у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно поданої роботодавцем звітності від 31.07.02 за формою 4 ПН за останні 2 роки, що передували звільненню, гр. Німчин Н.В. не підвищувала свою кваліфікацію.
Під час перебування на обліку в центрі зайнятості безробітна виявила бажання пройти перепідготовку за професією "манікюрниця". Наказом Полтавського міського центру зайнятості № 93 від 20.05.03 р. гр. Німчин Н.В. була призначена матеріальна допомога у період навчання відповідно до умов та в розмірах, передбачених ст.ст. 22, 23, 27 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Після отримання професії гр. Німчин Н.В. була працевлаштована на посаду перукаря і манікюрниці наказом ПП Німчин Є.В. за № 2552 від 24.07.03. за № 24-к від 05.11.03 р.
Таким чином, державною службою зайнятості на підвищення кваліфікації гр. Німчин Н.В. були витрачені державні кошти в розмірі:
1) вартості навчання - 191,64 грн., яку сплатив Полтавський обласний центр зайнятості;
2) матеріальної допомоги у період професійного навчання в сумі 479,73 грн., яку сплатив Полтавський міський центр зайнятості.
Відповідач проти стягнення з нього вище вказаної суми заперечує, з таких підстав:
Наказом № 79а-к гр.Німчин Н.В. була призначена на посаду провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Головного управління сільського господарства і продовольства Полтавської облдержадміністрації (надалі Головне управління) 25.10.2001 р. та була звільнена з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) згідно наказу № 81-к 30.09.2002 р.
В позовній заяві Полтавській міський центр зайнятості та Полтавській обласний центр зайнятості просять стягнути з Головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації суму у розмірі 671 грн. 37 коп., так як відповідач не здійснив підвищення кваліфікації і не забезпечив працівнику отримання суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років, які передували вивільненню.
Але, гр.Німчин Н.В. працювала в Головному управлінні 11 місяців і 6 днів. Згідно ст.29 Закону України "Про державну службу" державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п"ять років.
Отримання суміжної професії для державних службовців законодавством взагалі не передбачено. Гр. Німчин Н.В. пройшла перепідготовку за професією "манікюрниця", при цьому дана професія не відноситься до державної служби.
У відповідності до п.3 Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1997 р. № 167 підвищення кваліфікації державних службовців - це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі.
Згідно ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм наступні види компенсацій: виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.
Також згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В зв"язку з тим, що гр.Німчин Н.В. проходила навчання з 20.05.2003 р. по 21.07.2003 р., а позов подано лише 06.12.2006 р., тобто через 3 роки 4 місяці і 15 днів, термін позовної давності сплинув, що є підставою у відмові від позову, згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України
Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підстави вище викладеного суд вважає, що позовні що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАСУ суд,
П О С Т А Н О В И В :
В позовних вимогах відмовити. відмовити.
Суддя Штофель Т.В.
Примітка:
1. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 та ч.3 та ч.5 ст.186 КАС України.
2. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням зазначені у ст.255 КАС України.