Справа № 444/2059/17                                        Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 11-кп/811/1277/20                        Доповідач: Белена А. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року                         м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

 головуючого - судді Белени А.В.,

 суддів – Головатого В.Я., Романюка М.Ф.,

секретаря судового засідання - Сеньків Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року, якою повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у кримінальній справі № 444/2059/17,

за участю:

прокурора – Ковальчука Т.О.,

встановила:

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі № 444/2059/17 (провадження № 1-кп/444/37/2018) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що після ознайомлення із заявою ОСОБА_1 та доданими до неї матеріалами було встановлено, що заявником не дотримано в повному обсязі вимог ч. 2 ст. 462 КПК України, а саме: заявником не зазначено номеру засобу зв`язку, адресу електронної пошти, якщо такі є, а у разі відсутності - не зазначено про це; у заяві (її фабулі) не зазначено судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява; у заяві ОСОБА_1 не зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та йому, під час судового розгляду (на виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 462 та ч. 2 ст. 459 КПК України).

Згідно ч.1 ст.461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Оскільки ОСОБА_1 у заяві не зазначено про які саме обставини йому не було відомо під час судового розгляду, які могли вплинути на судове рішення, а якщо такі і були, то їх не конкретизовано та не зазначено, коли саме про такі обставини заявнику стало відомо, оскільки саме з цього часу слід рахувати строк для звернення до суду із зазначеною заявою у відповідності до вимог ч.1 ст. 461 КПК України. Якщо такий строк заявником пропущено, то ним не дотримано вимог п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК України. Із заяви ОСОБА_1 не вбачається, про які саме обставини йому не було відомо під час судового розгляду, якщо такі обставини існують, то коли заявник про них дізнався.

Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.

Засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.10.2020 про повернення його заяви; просить скасувати вирок суду першої інстанції від 01.06.2018 і призначити новий судовий розгляд по нововиявленим обставинам, а саме по факту штучно створених суддею доказів (фальсифікації показів свідків Коцур і Рупінець); повторно викликати в суд та допитати свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щоб підтвердити його невинуватість; викликати в суд працівника митниці Кот, який проводив митний контроль автобуса, на якому він їхав, а також викликати в суд водія автобуса ОСОБА_4 в якості свідка.

Апелянт до апеляційної скарги додав копію відповіді на його запит до митниці від 11.06.2019.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції від 19.10.2020 є незаконною, оскільки ним були виконані всі норми ст. 462 КПК України. Вважає, що суддя Зелісо Р.Й. є необ`єктивним при поверненні його заяви оскільки виносив вирок щодо нього.

Покликається, що він вказував у заяві час коли йому стало відомо про нововиявлені обставини, вважає, що суддя приховує в такий спосіб обставини справи та маніпулює законодавством з метою недопущення скасування вироку. Зазначає, що він посилається на ч.4 ст. 461 КПК України, що при наявності обставин які виправдовують особу, строку давності немає . А він в заяві чутко вказує на підстави його невинуватості.

У подальшому в апеляційній скарзі зазначено обставини незгоди засудженого ОСОБА_1 з вироком суду першої інстанції від 01.06.2018 і те, що він вважає нововиявленими обставинами.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити у задоволені апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на  основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими  цим Кодексом.

Главою 34 КПК України визначено порядок здійснення провадження за нововиявленими або виключними обставинами, встановлюючи при цьому підстави для здійснення такого провадження, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлені ст. 462 КПК України і у такій, згідно пункту 4 частини 2 цієї статті обов`язково повинно бути зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Отже, із вищенаведених норм процесуального закону слідує, що нововиявленими можуть вважатися лише ті обставини, які встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, а також юридичні факти, пов`язані з елементами предмету доказування у кримінальному провадженні і спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, які містяться у вироку.

Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, їх оцінки з точки зору істотності для даної конкретної справи, дослідження таких та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених або виключних обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд вироку суду першої інстанції стосовно нього мотивуючи неправомірністю дій та висновків суду першої інстанції під час судового розгляду та винесення рішення у даній справі, де головуючим суддею був суддя Зеліско Р.Й. На думку засудженого ОСОБА_1 неправильні висновки суду викладені у вироку і є, на його думку, частиною нововиявлених обставин, які дають підстави для даного звернення до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Повертаючи заяву засудженого ОСОБА_1 , суд першої інстанції покликався на те, що на підтвердження своїх доводів заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів зазначених ним у заяві обставин, а тому суд не вважав вказані обставини нововиявленими, в розумінні ст. 459 КПК України, тобто такими, які можуть бути підставами для перегляду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі № 444/2059/17 (провадження № 1-кп/444/37/2018) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 305 КК України.

Тобто у своїй заяві ОСОБА_1 не зазначив обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та йому, під час судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що заявник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Однак, всупереч вищевказаному засуджений у своїй заяві, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не навів обґрунтування допущення судом першої інстанції таких порушень норм процесуального закону, які в силу статей 412, 419 КПК України є істотними і тягнуть за собою скасування судового рішення на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.

Натомість засуджений в обґрунтування незаконності оскаржуваного вироку заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду і просить фактично надати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, ніж ту, яку було отримано в результаті розгляду судом першої інстанцій. Вимоги засудженого про скасування вироку суду першої інстанції та його виправдання не предметом розгляду справи за нововиявленими обставинами.

Таким чином обставини, на які покликається засуджений як на підставу перегляду вироку, не відповідають критеріям нововиявлених обставин у розумінні вимог ст. 459 КПК України, відтак судом першої інстанції було підставно повернуто засудженому його заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з врахуванням практики Європейського суду.

Європейський суд з прав людини зазначав у своїх рішеннях, що скасування остаточних судових рішень є порушенням принципів неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної справи і правової визначеності, а отже положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Принцип неприпустимості повторного розгляду одного разу вирішеної судом справи закріплює, що жодна із сторін не може вимагати перегляду остаточного і того, що набрало законної сили, рішення тільки з метою проведення повторного слухання та отримання нового рішення. Повноваження щодо перегляду справи повторно здійснюється з метою виправлення судових помилок, неправильного відправлення правосуддя, а не перегляду по суті, що вбачається з рішень Європейського суду з прав людини в справах: «Бурлеску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Христов проти України».

Порушення вимог кримінального процесуального закону та вимог Конституції України судом першої інстанції допущено не було.

Судове рішення не суперечить рішенням Європейського суду з прав людини, на які покликається апелянт.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Стосовно упередженості, на думку апелянта, судді Зеліско Р.Й. при винесені ухали про повернення скарги засудженому ОСОБА_1 , через винесення саме цим суддею вироку стосовно засудженого, то в матеріалах справи наявна заява судді Зеліско Р.Й. про самовідвід та ухвала суду про відмову у задоволенні такої заяви через зміни внесені до діючого КПК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала суду відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2020 року, якою повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі № 444/2059/17 - залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: 

 Судді: