Справа № 168/60/21 Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В.

Провадження № 22-ц/802/1136/21 Категорія: 8 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,

з участю:

секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Старовижівської селищної ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним рішення виконкому Старовижівської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення права на приватизацію квартири, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року,

                                       В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2007 року уклав шлюб із відповідачкою ОСОБА_5 . З дня реєстрації шлюбу він на правах члена сім`ї та з дозволу ОСОБА_5 вселився у квартиру АДРЕСА_1 . Наймачем даної квартири була відповідачка. Офіційно в цій квартирі він зареєстрований з 11 червня 2012 року. В кінці 2020 року відповідачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про позбавлення його права користування вказаним житлом і виселення. Із отриманих документів йому стало відомо, що ОСОБА_5 отримала у власність зазначену квартиру без його участі та згоди на приватизацію, як члена сім`ї. Вказує, що на час передачі квартири у власність ОСОБА_5 перебував з нею у шлюбі та постійно проживав у цій квартирі. Вважає, що ОСОБА_5 при оформленні документів на приватизацію житла свідомо не додала свідоцтво про одруження та не повідомила орган приватизації про те, що він постійно проживає з нею. А отже, має право на приватизацію. Вказує, що виконком Старовижівської селищної ради прийняв незаконні рішення та видав свідоцтво про право власності на житло не на всіх членів сім`ї, а лише на ім`я відповідачки ОСОБА_5 . Вказане нерухоме майно 14 квітня 2009 року було зареєстровано на її ім`я у КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», в результаті чого було порушено його право на приватизацію квартири.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач вважає рішення незаконним, висновок суду - необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи. Покликається на те, що у рішенні селищної ради не зазначено, що дана квартира є кооперативною, а довідки, видані кооперативом "Ранок", про повну сплату відповідачкою пайових внесків не слід було брати до уваги через пояснення його голови в судовому засіданні. Вважає, що в даному випадку його бувшою дружиною була здійснена приватизація житла без його участі, а не оформлення права власності на кооперативну квартиру внаслідок повної сплати нею пайових внесків.

Відповідачкою до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, мотивуючи необґрунтованістю доводів апеляційної скарги. Вказувала, що спірна квартира набута нею до укладення шлюбу з позивачем шляхом повної сплати пайових внесків, хоча оформлення права власності і відбулося вже після одруження. А тому вважає рішення суду про відмову в позові законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, будучи членом житлового кооперативу «Ранок», сплатила всі пайові внески кооперативу і набула право власності на спірну квартиру. Тобто, позивачка ОСОБА_5 набула право власності на спірну квартиру не шляхом безоплатної передачі у порядку статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а у порядку статей 384 ЦК України, 19-1 Закону України "Про кооперацію" - шляхом викупу квартири через сплату пайових внесків, будучи членом кооперативу "Ранок".

Із такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 з 14 жовтня 2007 року перебували у шлюбі.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2019 року даний шлюб розірвано.

Згідно з будинковою книгою серії НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані: відповідачка ОСОБА_5 - з 06 лютого 2001 року, дочка ОСОБА_6 - з 24 листопада 2010 року та позивач ОСОБА_1 - з 11 червня 2012 року (а.с.71-73).

До 2012 року позивач був зареєстрований у будинку батьків у с. Седлище Старовижівського району Волинської області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що спірна квартира була виділена батькові відповідачки як житло у гуртожитку від підприємства, де він працював. Спочатку у ній проживав батько відповідачки, а після одруження - вони з відповідачкою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Старовижівської селищної ради Волинської області від 27 липня 2000 року № 68 затверджено рішення зборів громадян, які проживають у гуртожитку, від 13 липня 2000 року № 1 про організацію житлового кооперативу «Ранок», а також зареєстровано його за адресою : АДРЕСА_3 (а.с.167).

Рішенням виконавчого комітету Старовижівської селищної ради Волинської області від 27 липня 2000 року № 68/1 на підставі рішення загальних зборів громадян, які вступили в кооператив, затверджено Статут житлового кооперативу «Ранок» в АДРЕСА_3 (а.с.166).

Житловий кооператив «Ранок» зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №678114 від 27 липня 2000 року (а.с.175).

30 січня 2001 року рішенням виконкому Старовижівської селищної ради затверджено зміни до Статуту ЖК "Ранок" (а.с.168).

Зі змісту змінених норм Статуту вбачається, що кооператив створений для представлення інтересів засновників, що утримується лише за рахунок внесків таких засновників. Кооператив створений з громадян, які подали письмові заяви про вступ в кооператив і визнані членами кооперативу на загальних зборах.

Відповідно до п.1.9 Статуту закріплення квартир проводиться за членами кооперативу на підставі загальних зборів та проекту реконструкції гуртожитку в житловий будинок з відповідним оформленням статусу житлового будинку. Кооператив являється домовласником.

Кооператив проводить капітальні та поточні ремонти житлового фонду за рахунок разових та періодичних внесків засновників та членів кооперативу, пасивних доходів (п.2.1 Статуту).

Кошти кооперативу складаються з: вступних внесків, пайових внесків, внесків за квартплату, пасивних доходів. Кошти кооперативу вносяться на відповідний рахунок кооперативу в банк, який обслуговує засновника (п.3.2 Статуту кооперативу) (а.с.168).

З довідок, виданих головою житлового кооперативу «Ранок» від 16 липня 2008 року та від 18 січня 2021 року, вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 дійсно є членом кооперативу «Ранок» в АДРЕСА_2 і являється головним власником даної квартири. Пайові внески нею повністю внесені станом на 01 січня 2007 року (а.с.65, 74).

Рішенням виконавчого комітету Старовижівської селищної ради від 31 липня 2008 року № 153 вирішено оформити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачкою ОСОБА_5 (а.с.12).

З довідки №27 Відділу статистики у Старовижівському районі Головного управління статистики у Волинській області вбачається, що керівником житлового кооперативу зареєстрований ОСОБА_7 (а.с.174).

Отже, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги та колегія суддів не бере до уваги покликання позивача і його представника на пояснення голови кооперативу, що він не пам"ятає обставин оплати пайових внесків членами кооперативу та що кошти вносились, зокрема і за комунальні послуги, а тому позивач вважає, що довідки про повну сплату відповідачкою ОСОБА_5 пайових внесків не відповідає дійсності.

Згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 грудня 2008 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 квітня 2009 року з №22479522 комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №244872702 від 18 лютого 2021 року власником квартири по АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_5 (а.с.68,69,70).

Разом з тим, представник відповідача Старовижівської селищної ради на підставі перевірених ним документів, що зберігаються в селищній раді, у суді підтвердив, що органи приватизації в селищній раді не створювалися, питання радою щодо приватизації державного житла не розглядалися.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут кооперативу, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та в розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу відповідно до статті 16 Закону України «Про кооперацію» є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Відповідно до статті 133 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Згідно із ст. 137 ЖК Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Відповідно до статті 19-1 Закону України « Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу він стає власником цього майна.

Як роз`яснено у пункті 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9, що згідно із статтею 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

З роз`яснень, наданих у пункті 6 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, вбачається, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки пайові внески за спірну квартиру були повністю сплачені ОСОБА_5 станом на 01.01.2007 року, що не спростовано позивачем, як і не надано доказів сплати будь-якої суми пайових внесків у період перебування у шлюбі з відповідачкою зі спільних коштів подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна квартира не була об`єктом приватизації державного житлового фонду, а викуплена відповідачкою як членом житлового кооперативу шляхом сплати всіх необхідних пайових внесків до укладення шлюбу між сторонами, та позивачем не доведено, що він проживав у цій квартирі на час її придбання.

Вказаного висновку не спростовує той факт, що право власності на цю квартиру оформлено на відповідачку в період шлюбу, та невключення позивача до членів сім`ї, які мають право на участь у приватизації, адже за змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2017 року у справі № 6-2921цс16 (від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду) сам по собі факт оформлення права власності на нерухоме майно в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із меж її доводів, відсутні.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367-369, 375, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, суд

                                       П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді