ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12713/20 Головуючий у І інстанції - Кушнова А.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію по рішенню суду у справі № 2а-1358/10, № 2-а-2037/10 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є Позивач є дитиною війни, пенсіонером, особою, яка постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та особою, потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком.

Позивач зазначає, що у серпні 2020 року йому стало відомо про те, що за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Відповідач неправильно нараховував та виплачував йому пенсію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене листом від 30.09.2020 № 1000-0426-8/79388, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплат до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статей 39, 51 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії як «Дитині війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо строку з якого необхідно перерахувати та виплачувати йому додаткові пенсії та доплати до пенсії, а тому у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до адміністративного суду, воно просить залишити позовні вимоги без розгляду.

Позивачем подано заяву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, Позивач у вказаній заяві просить суд апеляційної інстанції не приймати до розгляду апеляційну скаргу, оскільки документи на підтвердження повноважень представника Відповідача в матеріалах справи відсутні.

Проте, до апеляційної скарги додано оригінал довіреності від 04.01.2021 року № 32/09-16, згідно з якою ОСОБА_2 працює в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області головним спеціалістом - юрисконсультом відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 3 юридичного управління та уповноважений представляти Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у всіх судових установах України з усіма правами, наданими учасникам справи.

Відповідно до пункту 2.2.17 розділу II Положення про юридичне управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2019 № 188 працівники відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 3 юридичного управління Пенсійного фонду України у Київській області уповноважені представляти (захищати) в установленому порядку інтереси Фонду та, за необхідності, у порядку, встановленому законодавством, його органів в судах.

Згідно з пунктом 2.1, 2.2.1 та 2.2.2 розділу II Посадової інструкції головного спеціаліста - юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 3 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затвердженої начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2019, головний спеціаліст - юрисконсульт здійснює представництво інтересів Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в суді, готує та подає до суду позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви та клопотання.

Згідно частини першої, третьої ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що підписана головним спеціалістом - юрисконсультом Шумом І.В. подана уповноваженою особою.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01.11.1996 та довічно Відділом соціального захисту населення Ірпінської районної державної адміністрації Київської області Позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується посвідченням від 02.12.1996 № 132919/04.

Позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Також, Позивач є дитиною війни у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 09 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, у справі № 2-а-1358/2010 позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Буча Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії задоволено.

Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Буча Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни.

Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м. Буча Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 25.04.2010 року з врахуванням вже проведених виплат.

Також, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, у справі № 2-а-2037/2010 позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст.ст. 51, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Буча Київської області нарахувати, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 51 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже проведених виплат з 24.05.2010.

07.09.2020 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій зазначив, що з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VІІ «Про Державний бюджет на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсії встановлених статтями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ та просив провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, посилаючись на постанови суду у справах № 2-а-1358/10 та № 2-а-2037/10, а також надати письмову відповідь по цих нарахуваннях.

Відповідачем листом від 30.09.2020 № 1000-0426-8/79388 повідомлено Позивача, що 16.05.2011 було проведено нарахування та виплачено перерахунок пенсії відповідно до ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 24.05.2010 по 31.10.2011 та 23.08.2011 проведено перерахунок відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24.05.2010 по 23.07.2011 в сумі 2540,81 грн. Зазначена сума не виплачена у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.

Щодо питання перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 повідомлено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Вказано, що Пенсійний фонд не є розпорядником бюджетних коштів, також повідомлено, що зобов`язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватися на правовідносини, що виникають між сторонами у зв`язку з подальшими змінами в законодавстві.

Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, а свої права порушеними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 № 1622-VII положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки підвищення до пенсії як "Дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 було передбачено законодавством, у Позивача були всі підстави для нарахування та виплати такої доплати у порядку, встановленому Законом, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата доплати за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю мали здійснюватись у розмірах, які визначені статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210).

Стосовно доводів Відповідача, викладених в листі від 30.09.2020 № 1000-0426-8/79388 щодо зобов`язань, встановлених в резолютивних частинах судових рішень у справах № 2-а-1358/10 та № 2-а-2037/10, колегіє суддів встановлено наступне.

Вказаними судовими рішеннями у справах № 2-а-1358/10 та № 2-а-2037/10 зобов`язано пенсійний фонд провести перерахунок та виплату Позивачу пенсію відповідно до ст. 51 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже проведених виплат з 24.05.2010 та щомісячну державну соціальну допомоги дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 25.04.2010 року з врахуванням вже проведених виплат.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 227/2526/17 та від 16 серпня 2019 року у справі № 161/17304/15-а, рішення суду не може встановлювати обов`язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, а також не може прийматися як застереження від будь-яких порушень.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача, що зобов`язання, встановлені в резолютивних частинах судових рішень у справах № 2-а-1358/10 та № 2-а-2037/10, не можуть поширюватися на правові щосили, що виникають, між сторонами у зв`язку з подальшими змінами в законодавстві.

Так, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати Позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 щомісячної доплати до пенсії як "Дитині війни" відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, оцінивши доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині питання щодо строку з якого необхідно перераховувати та виплачувати додаткові пенсії та доплати до пенсії ОСОБА_1 та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції зобов`язано Відповідача здійснити Позивачу перерахунок та виплату додаткову пенсію та доплати до пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, проте ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду в межах встановленого КАС України шестимісячного строку, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу може ухилятися від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускати протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У такому випадку суд у триваючих правовідносинах має вирішити питання захисту прав позивача у межах строку звернення до адміністративного суду.

Як зазначено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що права Позивача на отримання сум періодичних платежів - додаткові пенсії та доплати до пенсії, підлягають захисту в межах встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Беручи до уваги, що адміністративний позов було подано до суду першої інстанції лише 27.11.2020 року, то задоволені судом першої інстанції позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Згідно частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічну правову позицію застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2018 року по справі № 725/1352/16-а, від 01 листопада 2018 року по справі № 804/9874/14, від 31 липня 2018 року по справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 31 липня 2018 року по справі № 348/9/17.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 319. 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко