Справа № 950/482/21

Провадження № 2/950/298/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Косолапа В.М.,

за участі секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

представника позивача - Бровко Р.М.,

представника відповідача - Васильця С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод «Михайлівка» про визнання недійним договору оренди землі, повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод Михайлівка» у якій просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 13.09.2007, укладений між нею та відповідачем та зареєстрований у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2010 № 041062103980; зобов`язати відповідача повернути їй належні на праві власності земельні ділянки: площею 3,2057 га, кадастровий номер 5922986500:08:001:0165; земельну ділянку площею 0,3665 га, кадастровий номер 5922986500:10:001:0635 та земельну ділянку площею 0,1428 га, кадастровий номер 5922986500:09:002:0378, розташовані на території Михайлівської сільської ради Сумського району Сумської області, які належать позивачу на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 004242, виданого 27.03.2002, виданого Михайлівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів № 242.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельних ділянок площею 3,2057 га, кадастровий номер 5922986500:08:001:0165; площею 0,3665 га, кадастровий номер 5922986500:10:001:0635 та площею 0,1428 га, кадастровий номер 5922986500:09:002:0378, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Сумського району Сумської області та належать позивачу на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 004242, виданого 27.03.2002, виданого Михайлівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів № 242.

13.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди вказаних вище земельних ділянок строком на 5 років, який зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» 29.12.2010 за № 041062103980. В пункті 8 договору зазначено, що «Договір укладено на 5 (п`ять) років». Ручкою здійснено допис «15 п`ятнадцять». Коли і ким були внесені виправлення до договору вона не знає, питання про збільшення строку дії договору оренди землі з нею не узгоджували. Підписуючи договір вона висловила своє волевиявлення щодо строку його дії виключно на 5 років, про що зазначено в п. 8 первісної редакції договору із зазначенням даного строку цифрою «5» та прописом «п`ять». Однак наступні зміни, тобто на думку позивача «незаконні виправлення», жодним чином не засвідчені відповідною посадовою особою відповідача чи його представником.

За таких обставин позивач вважає договір оренди землі, укладений 13.09.2007 таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та положенням Закону України «Про оренду землі», а тому є недійним. Підставою недійсності правочину на думку позивача є те, що проведення державної реєстрації договору оренди землі, який містить виправлення в частині строку дії договору не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач передала в оренду земельну ділянку лише на 5 років.

Представник відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує та зазначив, що дійсно 13.09.2007 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди землі, у відповідності з яким були передані у строкове платне користування 3 земельні ділянки, належні позивачу, загальною площею 3,72 га, в тому числі рілля - 3,21 га, сіножаття - 0,37 га та пасовища - 0,14 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки розташовані на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області. Укладений договір зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 29.12.2010 за № 041062103980.

У подальшому, право оренди таких земельних ділянок було зареєстровано відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.01.2021.

При укладенні договору оренди землі від 13.09.2007 відповідачем були використані наявні в нього бланки договорів оренди землі, які за формою та змістом відповідали вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типовому договору оренди землі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03.03.2004 № 220. У таких договорах дійсно було надруковано відомості щодо строку оренди земельних ділянок - 5 (п`ять) років. Але при проведенні переговорів з власниками земельних ділянок, в тому числі позивачем, було досягнуто згоди щодо визначення нового (більш тривалого) строку оренди належних їм на праві власності земельних ділянок - 15 років. У відповідності з досягнутими домовленостями були внесені відповідні зміни щодо строку дії договору оренди землі до 3 примірників бланку проекту договору оренди землі, які в подальшому були надані для підписання безпосередньо самому позивачеві.

В подальшому всі підписані позивачем та відповідачем примірники договорів оренди землі були подані до Лебединського районного відділу Сумської регіональної філії «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» для проведення їх державної реєстрації у відповідності з положеннями ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Таким чином, на думку представника відповідача, договір оренди землі від 13.09.2007, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, відповідає чинному законодавству і підстави для визнання його недійсним відсутні.

При цьому протягом усього строку дії договору, позивачу виплачувалась орендна плата як у натуральній так і у грошовій формі. Зокрема у 2018 році позивач за власним бажанням отримала від товариства в рахунок орендної плати пшеницю, молоко та іншу продукцію. У 2019-2020 роках позивач отримувала орендну плату в грошовій формі.

Також, відповідно до положень чинних на момент укладення спірного договору Закону України «Про оренду землі» та п. 43 договору, такий договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 29.12.2010, тобто зберігає свою чинність до 29.12.2025.

За таких обставин представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

На вказаний відзив представником позивача - адвокатом Бровком Р.М. (яким позивач представлена з травня 2021 року) була надана відповідь.

Так, представник позивача зазначив, що жодних переговорів із позивачем щодо зміни строку дії договору не проводилось, жодних домовленостей з цього приводу досягнуто не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Волевиявлення сторін на зміну договору може мати зовнішнє вираження у формі угоди (договору) про внесення змін до основного договору, яка підписується всіма сторонами угоди (договору). Закреслення, підчищення, внесення виправлень до тексту договору є недопустимим. Умови, положення договору, які одна із сторін самостійно змінила та/або включила в текст договору, не можуть бути застосовані при врегулюванні спірних правовідносин, які виникли за таким договором. Іншими словами, умови договору, які сторона самостійно включила, змінила чи виключила з тексту договору без згоди іншої сторони, не є такими що регулюють спірні правовідносини між сторонами договору.

Позивачем підпис на договорі вчинений саме коли редакція п. 8 договору містила «Договір укладено на 5 (п`ять) років». Відповідно, відповідачем вже після підписання договору оренди позивачем, було внесено виправлення до п. 8 договору. Таким чином, положення договору оренди щодо строку його дії 15 років, не може бути застосовано до спірних правовідносин, що виникли між сторонами. До даних правовідносин підлягають застосуванню саме положення договору оренди в яких зазначено строк його дії в 5 років.

Що стосується позиції відповідача про поновлення договору оренди та застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то договір оренди землі припинив свою дію (є припиненим) з 30.12.2020. Це пояснюється тим, що відповідно до п. 43 спірного договору, даний договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Така реєстрація проведена 29.12.2010. Відповідно п`ятирічний термін дії договору закінчився 29.12.2015. Враховуючи те, що сторони договору вчиняли певні дії, які свідчили про те, що між ними продовжують тривати орендні відносини після 29.15.2015, такий договір фактично вважається продовженим на тих самих умовах, які діяли до 29.15.2015. Позивач отримував від відповідача протягом 2015-2020 орендну плату у грошовій та натуральній формі. Відповідно, відповідач, протягом 2015-2020 користувався земельною ділянкою (обробляв, засівав її, тощо). Після 29.12.2020 позивачем жодних дій, які б свідчили про продовження дії договору оренди, не вчинялося.

Договір оренди, яким врегульовуються відносини сторін даного спору, містить п. 8 (третє речення), в якому чітко зазначено, для реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди, орендар (відповідач) повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідачем жодних дій після припинення договору оренди 30.12.2020, які б свідчили про його намір продовжити його дію, не вчинялося. Вважає, що строк дії договору оренди закінчився 30.12.2020 і саме з даної дати договір оренди є припиненим.

За викладених обставин представник позивача зазначив, що у зв`язку з частковою зміною позиції, ОСОБА_2 не наполягає на позовній вимозі щодо визнання договору оренди недійсним, оскільки, вважає її на даний час необґрунтованою. Договір оренди є дійсним, але з умовою яка передбачає строк його дії 5 років. На даний час договір оренди припинив свою дію з 30.12.2020, тобто, строк дії договору закінчився з 30.12.2020.

На вказаний відзив представником відповідача надано заперечення, у яких він зазначає про те, що договір оренди було укладено саме на 15 років, після чого були внесені зміни до усіх трьох примірників такого договору. У подальшому усі примірники договору були передані для його державної реєстрації. У судовому засіданні 12.05.2021 позивач надала пояснення та зазначила, що договір був у неї в наявності з 2010 року, де було вказано строк оренди 15 років. Позивач також вважала, що дія договору оренди закінчується у 2022 році (через 15 років з моменту його укладення), що свідчить про погодження нею строку оренди землі саме на 15 років.

В той же час позивач самостійно отримувала орендну плату від товариства, а 2019 році подала реквізити рахунку, відкритого нею в банківській установі для перерахування орендної плати.

Ухвалою від 22.03.2021 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою від 13.04.2021 судом, за клопотанням представника відповідач, у відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області витребувано необхідні для розгляду даної справи докази.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. З моменту залучення представника, останній у судових засіданнях позовні вимоги також підтримував, зазначив, що договір від 13.09.2007 є припиненим, а тому вимога щодо повернення позивачу належних їй земельних ділянок є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з копією державного акту на право приватної власності на землю Серії ІІІ-СМ № 004242 від 27.03.2002, ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Лебединської райдержадміністрації від 15.03.2002 року № 69 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,72 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради, Лебединського району Сумської області. Землю передано для ведення сільськогосподарського товарного виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 241 (а.с. 11).

При цьому згідно з Державним актом, земельна ділянка загальною площею 3,72 га складається із земельних ділянок: 3,21 га ріллі, 0, 51 га кормових угідь.

13.09.2007 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ВАТ «Племзавод «Михайлівка» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 3,72 га, у тому числі ріллі - 3,21 га, сіножатей - 0,37 га, пасовищ - 0,14 га, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12-13).

При цьому в пункті 8 договору зазначено: «Договір укладено на 5 (п`ять) років». Також, зазначений пункт договору доповнено рукописним текстом, а саме перед друкованою літерою 5 міститься дописи «1», а після слово «п`ятнадцять». Крім того, міститься відбиток печатки ВАТ «Племзавод «Михайлівка» та підпис, однак не зазначено чий.

Такі виправлення у договорі містять усі його примірники, тобто копії додані позивачем до позовної заяви, копія договору яку надав представник відповідача (а.с. 24-25) та копія договору, яку надав відділ у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 46-47).

Крім того, такі відомості (виправлення) містить також і оригінал договору, який зберігається у відділі у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та який було витребувано та оглянуто судом.

Договір оренди землі зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» 29.12.2010 року за № 041062103980.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.01.2021 № 240281932, 30.12.2020 зареєстровано договір оренди землі від 13.09.2007, належної ОСОБА_1 земельної ділянки за орендарем ВАТ «Племзавод «Михайлівка», земельна ділянка площею 3,2057 га, дата закінчення дії 29.12.2025 рік (а.с. 26).

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.01.2021 № 240282351, 30.12.2020 зареєстровано договір оренди землі від 13.09.2007, належної ОСОБА_1 земельної ділянки за орендарем ВАТ «Племзавод «Михайлівка», земельна ділянка площею 0,3665 га, дата закінчення дії 29.12.2025 рік (а.с. 27).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.01.2021 № 240282740, 30.12.2020 зареєстровано договір оренди землі від 13.09.2007, належної ОСОБА_1 земельної ділянки за орендарем ВАТ «Племзавод «Михайлівка», земельна ділянка площею 0,1428 га, дата закінчення дії 29.12.2025 рік (а.с. 28).

Звернувшись до суду, позивач вважає договір оренди землі від 13.09.2007 недійсним, оскільки нею не було погоджено строк його оренди терміном у 15 років, натомість нею укладався договір на строк 5 років. Оскільки строк у 15 років було визначено без її волевиявлення, вона вважає такий договір недійсним та просить повернути належні їй земельні ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За частиною 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 13 указаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону визначає умови договору оренди.

Зокрема, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20).

Таким чином строк дії договору оренди є істотною його умовою. При цьому права і обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В межах даної справи спірним є строк дії договору оренди укладеного 13.09.2007 з огляду на те, що позивач указує, що такий договір нею було укладено з умовою його дії терміном у 5 років. При цьому позивач також зазначає про те, що збільшений строк у 15 років з нею не було погоджено, що свідчить про недійсність такого договору.

Натомість відповідач стверджує, що строк дії договору було погоджено з позивачем, нею прийнято умову зі строком оренди в 15 років, про що також свідчить прийняття нею виконання умов договору протягом усього строку його дії, зокрема й отримання орендної плати та не звернення до орендодавця із заявами або скаргами щодо повернення належної їй земельної ділянки.

Так, пункт 8 договору від 13.09.2007, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Михайлівка» містить умову, за якою остаточний строк його дії становить 15 років.

Пунктом 43 такого договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається із самого договору, його було зареєстровано у Лебединському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» 29.12.2010 року за № 041062103980 (а.с. 25 зворот. стор.).

Тобто з урахуванням положень Закону України «Про оренду землі» на момент укладення договору, договір від 13.09.2007 укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Михайлівка», є чинним з 29.12.2010, тобто з моменту його державної реєстрації.

Щодо строку його дії, який в даному випадку є спірним, суд зазначає наступне.

Позивач вказувала на те, що договір вона укладала на 5 років, а хто здійснив допис та змінив умову його дії до 15 років вона не знає, оскільки з нею такий строк не погоджували. У судовому засіданні представник позивача також вказував на те, що умова договору щодо строку його дії в 15 років не була відома позивачу.

При цьому, як встановлено судом, державна реєстрація договору від 13.09.2007 була проведена 29.12.2010. Після цього один із примірників договору, яких сторонами було підписано 3, був переданий безпосередньо позивачу.

Зважаючи на те, що оригінал договору, який зберігається у відділі у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та який був наданий суду, містить умову його дії в 15 років, отримавши такий договір після його державної реєстрації позивач була ознайомлена з такою умовою.

Про прийняття умови щодо строку дії договору в 15 років (обізнаність з такою умовою) свідчить і те, що позивач отримувала орендну плату за таким договором як у натуральній так і грошовій формі, що нею не заперечувалось. Також вона підтвердила, що з приводу неналежного строку дії договору до відповідача вона жодного разу не зверталась.

Також, у судовому засіданні, безпосередньо за участі позивача, остання вказала, що думала, що у 22 році договір припиниться «і вона забере землю». Таким чином позивач вважала договір від 13.09.2007 чинним до 2022 року, тобто із строком його дії - 15 років, починаючи з моменту його укладення.

Допитані у судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду показали, що вони також укладали із ВАТ «Племзавод «Михайлівка» договори оренди землі у 2007 році, їх договори також містять умови щодо строку його дії 15 років. З приводу неправильного строку (15 замість 5 років) ні до товариства ні до суду не звертались. При цьому з приводу спірного договору по даній справі, а саме договору ОСОБА_1 зазначили тільки те, що її договір містить умову «15 років», інших відомостей щодо обставин його укладення, підписання отримання позивачем орендної плати, звернення позивача до ВАТ «Племзавод «Михайлівка» з приводу розірвання договору суду показань не надали.

Крім того, на обґрунтування позовних вимог представником позивача була подана копія наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 2484/5, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_5 від 25.01.2021, скасовано рішення 30.12.2020 № 56017298, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області (а.с. 105).

Зазначений наказ прийнято на підставі рішення Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.04.2021 (а.с. 106-109).

Необхідність подання зазначених доказів представник позивача обґрунтовує тим, що вищевказаним наказом скасовано рішення державного реєстратора від 30.12.2020, яким проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 13.09.2007, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Племзавод «Михайлівка». Підставою для прийняття такого рішення стала невідповідність строку дії договору оренди як і у даній справі, а саме договір укладено на 5 років, а право оренди зареєстровано на 15 років.

Таким чином представник позивача стверджує, що наведені обставини підтверджують позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки нею також укладався договір виключно на 5 років.

З приводу наведених обставин та поданих на їх підтвердження доказів, суд зазначає, що по-перше, надані документи не можуть бути належними доказами на підтвердження обставин даної справи, оскільки наказ не стосується спору між сторонами по даній справі. Крім того, скасування державної реєстрації права оренди не свідчить про недійсність спірного договору на підставі якого проведено реєстрацію відповідного права (в даному випадку оренди).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином державна реєстрація договору оренди, є підтвердженням існування відповідних правовідносин, в даному випадку орендних і скасування державної реєстрації відповідного права не свідчить про недійсність правочину на підставі якого таке право було зареєстровано.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові від 10.04.2019 по справі № 390/34/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Із встановлених судом обставин вбачається, що будучи обізнаною із строком оренди земельної ділянки - 15 років, фактично виконуючи договірні зобов`язання, в тому числі отримуючи оренду плату за спірним договором, у 2021 році ОСОБА_1 вказала про те, що договір є недійсним з огляду на те, що вона договір укладала на 5 років.

Однак, в ході з`ясування обставин справи було встановлено, що про умову договору оренди (строк 15 років) позивач знала в тому числі отримавши свій примірник договору у 2011 році і протягом 10 років не виявляла жодних заперечень проти такого строку.

Крім того, зі спливом 5 років як від дати укладення договору у вересні 2007 року так і з часу його державної реєстрації (2015 рік) ОСОБА_1 до відповідача жодного разу не зверталась, що також підтвердила у судовому засіданні.

На думку суду така поведінка позивача суперечить її попередній поведінці та умовам договору від 13.09.2007, а саме приймаючи виконання вказаного договору протягом більше ніж 10 років, не піднімаючи питання про припинення такого договору, отримуючи орендну плату, в тому числі у грошовій формі у 2019-2020 роках, не заявляючи про невірний, на її думку, строк дії договору, позивач звертається до суду про визнання такого договору недійсним.

Тобто такі дії позивача не можна визнати цілком добросовісними, оскільки вони суперечать досягнутим умовам договору оренди землі від 13.09.2007 та її (позивача) попередній поведінці щодо виконання умов такого договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Племзавод «Михайлівка» про визнання недійним договору оренди землі від 13.09.2007, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 29.12.2010 за № 041062103979, повернення земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Лебединський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення (з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності головуючого судді) складено 04.10.2021.

Суддя В.М.Косолап