КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Горб І.М.,

суддів Балацької Г.О.,

Сілкової І.М.,

при секретарі Веременко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року, зокрема, ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 вересня 2021 року включно, без альтернативи внесення застави.

Таке рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів та перед судом не доведена можливість застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, і тому з метою забезпечення стандартів охорони прав потерпілих, визнав необхідним продовжити йомустрок тримання під вартою.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення суд порушив його права передбачені Конституцією України, КПК України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, при цьому повністю ігнорував вимоги законодавства України та практику ЄС з прав людини, порушив вимоги ст. 178 КПК України, та не розглядав і не оцінював у сукупності всі обставини справи, оскільки сторона обвинувачення їх не надала.

Крім того, зазначає, що він знаходиться під вартою вже 6 років 10 місяців, проте за цей час прокурор так і не надав доказів його вини. Разом з _______________________________________________________

Справа №11-кп/824/4060/2021 Головуючий у першій інстанції Омельченко М.М.

Категорія: ст. 115 КК України Доповідач Горб І.М.

тим до даного злочину він не має ніякого відношення, так як його не вчиняв.

Також вказує на те, що він має стійкі соціальні зв`язки, приватний підприємець, пенсіонер, має дітей, онуків, а також має постійне місце проживання та реєстрації в місті Києві.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

З огляду на вказані вимоги закону апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження, оскільки відсутні клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014110140000698 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може завадити спробам, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_1 вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, 27 липня 2021 року постановив ухвалу про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.09.2021 року включно, без альтернативи внесення застави.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні в тому числі такого особливо тяжкого злочину, який призвів до загибелі людини, та за який передбачено покарання і у виді довічного позбавлення волі, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений під тягарем покарання, що йому загрожує, може переховуватись від суду та вдатися до інших способів неналежної процесуальної поведінки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в апеляційній скарзі фактично проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до нього жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, дослідив всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, на час винесення оскаржуваної ухвали, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 дані про його особу, а саме те, що він має стійкі соціальні зв`язки, є приватним підприємцем та пенсіонером, має дітей, онуків, а також має постійне місце проживання та реєстрації в місті Києві, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.

Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо того, що він даного злочину не вчиняв та немає до нього ніякого відношення, а прокурором за 6 років 10 місяців його тримання під вартою так і не було надано доказів його вини - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді домашнього арешту, що є змістом апеляційної вимоги обвинуваченого, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року, якою, зокрема, ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24 вересня 2021 року включно, без альтернативи внесення застави, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________________ ___________________ ___________________

Горб І.М. Балацька Г.О. Сілкова І.М.