Справа № 2-2290/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого – судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Коваль Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом справу за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Земсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, де зазначив, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №95-Ф07, згідно якого Позивач зобов’язався відкрити ОСОБА_1 кредитну лінію в розмірі 252 500,00 грн.
Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» виконано зобов’язання за кредитним договором та надано кредитні кошти. Факт надання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки №4 від 28.09.2007 року.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 28.07.2007 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та приватним підприємством «Земсервіс» укладено договір поруки №95-Ф07/п від 28.09.2007р. За договором поруки ПП «Земсервіс» зобов’язався солідарно відповідати за зобов’язаннями, що виникнуть за умовами кредитного договору.
ОСОБА_1 не виконано зобов’язань за кредитним договором. За розрахунками Позивача з урахуванням уточнень позовних вимог станом на 20 жовтня 2010 року заборгованість Відповідачів перед Позивачем складає:
- заборгованість за кредитом – 252 500,00 грн.;
- заборгованість по сплаті відсотків 7 263,70 грн.;
- заборгованість по пені за несплату тіла кредиту 51 040,06 грн.;
- заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків – 14 437, 22 грн.;
- заборгованість по пені за несвоєчасну сплату щорічної комісії – 1 073, 51.;
- заборгованість по сплат і щорічної комісії – 10 100 грн.
Також Позивач вимагає в порядку ч.2 ст.625 ЦК України сплати Боржниками у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно ця сума становить 10 126,72 грн., з врахуванням індексу інфляції – 2 986, 35 грн.
Згідно п. 4.2. кредитного договору Відповідачам нараховано штраф в розмірі 10%:
- за несвоєчасну сплату кредиту – 25 250,00 грн.;
- за несвоєчасну сплату відсотків – 25 250,00 грн.;
- за несвоєчасну сплату комісії по кредиту - 25 250,00 грн.
Загальна сума заборгованості за підрахунками Позивача становить 425 142,07 грн.
У відповідності до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
У зв'язку з викладеним, Позивач просив винести рішення, яким:
- стягнути солідарно з Відповідача – 1 та Відповідача – 2 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» суму заборгованості в розмірі 425 142,07 грн.
- стягнути солідарно з Відповідача – 1 та Відповідача – 2 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» понесені судові витрати (1700,00 грн. – судовий збір та 120,00 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Відповідач 1 заперечує проти позову з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву та просив суд:
Відмовити в задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 190 376,05 грн. внаслідок припиненого зобов’язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог та у стягненні штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору у зв’язку з безпідставністю нарахування частини з них внаслідок спливу позовної давності, решту штрафних санкцій просить не стягувати на підставі ч.3 ст. 551 ЦК у зв’язку з важким матеріальним становищем. Витрати по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просив віднести на Позивача.
Відповідачем – 1 подано заяву від 18.08.2010 року про розгляд справи без його участі.
Стосовно заперечень Відповідача -1 проти позову Позивачем надано пояснення, у яких зазначається, що наявність ліквідаційної процедури є перешкодою для зарахування однорідних зустрічних вимог, оскільки порушується процедура черговості задоволення вимог кредиторів. Окрім цього, переуступлені Відповідачу – 1 вимоги по депозитних вкладах на момент переуступки вже були погашеними, а відтак не можуть враховуватися при зарахуванні однорідних зустрічних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №95-Ф07, згідно якого Позивач зобов’язався відкрити ОСОБА_1 кредитну лінію в розмірі 252 500,00 грн., або 50 000,00 дол. США.
Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» виконано зобов’язання за кредитним договором та надано кредитні кошти. Факт надання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки №4 від 28.09.2007 року.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 28.07.2007 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та приватним підприємством «Земсервіс» укладено договір поруки №95-Ф07/п від 28.09.2007р. За договором поруки ПП «Земсервіс» зобов’язався солідарно відповідати за зобов’язаннями, що виникнуть за умовами кредитного договору.
ОСОБА_1 не виконано зобов’язань за кредитним договором.
20 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором, укладеним між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» ОСОБА_2.
За договором про відступлення права вимоги, до Відповідача 1, перейшло право вимоги належного виконання зобов’язань Позивачем:
- за договором №436-ДТ2 «Добра традиція» від 02.09.2009 року в розмірі 4 300,00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення договору про відступлення права вимоги складає 34 023,32 (Тридцять чотири тисячі двадцять три гривні 32 коп.) грн.
17 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, укладеними між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» ОСОБА_3.
За договором про відступлення права вимоги, до Відповідача 1, перейшло право вимоги належного виконання зобов’язань Позивачем:
- за договором №305-КЛ2 «Класичний» від 03.07.2009 року в розмірі 51 231,00 гривень;
- за договором №270-Ц-ЕЛ1 від 26.08.2008 року в розмірі 10 372,00 євро, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення договору про відступлення права вимоги складає 105 121,73 (Сто п’ять тисяч сто двадцять одна гривня 73 коп.) грн.
25 серпня 2010 року Відповідачем – 1 подано Позивачу заяву про врахування в рахунок погашення боргу (зарахування зустрічних однорідних вимог) за кредитним договором грошових коштів у сумі 190 376,05 грн та припинення зобов’язання у цій частині.
У відповідності до ст.ст.512, 513 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредиторові, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується або не зобов’язується їх оплатити.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. ст. 598, 599 та 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від виконання.
Статтею 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить заборони щодо взаємозаліку зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку, так само, як і заборони на перехід права вимоги за грошовими зобов’язаннями до іншої особи. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відступлення права вимоги іншій особі та зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідаційної процедури банку можливе .
Ст. 96 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів, щодо коштів одержаних в результаті ліквідаційної процедури. Сума вкладу не є такими коштами, а отже не може розподілятися в порядку черговості. Таким чином, припинення зобов’язання банку щодо депозитного вкладу шляхом зарахування зустрічних вимог, жодним чином не порушує черговості задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 88 Закон України «Про банки і банківську діяльність» Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при визнанні банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст 1.) поділяє кредиторів на конкурсних та поточних, що не суперечить ЗУ «Про банки і банківську діяльність», оскільки це питання не врегульовано даним законом.
Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Заявити свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури можуть лише конкурсні кредитори, тобто такі вимоги яких існують на цей час.
Що ж стосується поточних кредиторів, зобов’язання яких виникли вже в процесі ліквідаційної процедури, то їхні вимоги не можуть бути заявлені у згаданий строк, оскільки вони на цей час ще не існують, а тому встановлене законом положення щодо погашення вимог, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх подання, не стосується вимог поточних кредиторів.
Як випливає з долучених до матеріалів справи договорів про уступку вимоги, вони укладені між Відповідачем -1 та ОСОБА_220 червня 2010 року, Відповідачем – 1 та ОСОБА_3 17 липня 2010 року, тобто після порушення ліквідаційної процедури. А отже вимоги Відповідача – 1 до Позивача за депозитними договорами є поточними і не можуть вважатися погашеними відповідно до ч.9 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано жодних доказів тої обставини, що вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є погашеними, тому суд вважає цю обставину не доведеною і не може враховувати її при винесенні рішення.
Відповідно до наведених положень, суд вважає відносини між сторонами Позивачем та Відповідачем – 1, на суму 190 376,05 грн. припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: Позивача до Відповідача - 1 на суму 190 376,05 грн., які виникли з кредитного договору № 95-Ф07 від 28.09.2007р., та Відповідача - 1 до Позивача на суму 190 376,05 грн., які виникли з договорів про відступлення права вимоги від 20.06.2010 року та від 17.07.2010 року і на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.08.2010 р.
Таким чином сума основного боргу по тілу кредиту становить 62 123,95 грн. Представником позивача подано уточнення позовних вимог, в якому уточнюється розмір відсотків за користування кредитом з урахуванням строку користування по 20 жовтня 2010, а також сплаченої Відповідачем-1 заборгованості по відсотках у сумі 88 326, 53 грн. Докази оплати долучені Відповідачем-1 до матеріалів справи. З урахуванням уточнення розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом становить 7 263, 70 грн. 25 серпня 2010 року Відповідачем-1 було подано заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 190 376,05 грн., що є одностороннім правочином та не оспорювалось позивачем. Однак, з урахуванням зустрічних однорідних вимог не було враховано позивачем при розрахунку уточнення позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного за користування кредитними коштами у сумі 190 376,05 грн., плата у вигляді відсотків стягуватись не повинна за період з 25 серпня 2010р. по 20 жовтня 2010р. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 6 663, 16 грн. задоволенню не підлягає. Остаточний розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом, який підлягає задоволенню, становить 600, 54грн.
Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано пеню, за період з березня 2008 року по 20 жовтня 2010 року.
Статтею 258 ЦК України, встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.
Тому суд вважає вимоги Позивача по стягненню пені поза межами позовної давності такими, що не можуть бути задоволені в судовому порядку у зв’язку зі спливом позовної давності.
Суд вважає безпідставною вимогу Позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії за договором у сумі 1 073,51 гривень. Судом не виявлено у Договорі кредиту № 95-Ф07 від 28.09.2007 року норми, яка б встановлювала зазначений вид відповідальності.
Тому вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії за договором у сумі 1 073,51 гривень не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні обставин, які мають істотне значення для визначення розміру неустойки, яка підлягає стягненню на користь Позивача суд приймає до уваги майновий стан сторін.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 виховує дитину без батька та на час розгляду справи судом є безробітною.
Суд вважає обставиною, що має істотне значення для справи, наявність на утриманні Відповідача – 1 ОСОБА_1 неповнолітньої дитини, відсутність роботи та постійного доходу.
Окрім цього, кредитним договором № 95-ФО7 передбачено подвійну відповідальність для Позичальника за одні й ті ж порушення: сплата пені та сплата штрафу. Загальний розмір неустойки, нарахованої Позивачем, – 142 300,79 грн., значно перевищує суму загальної заборгованості за договором - 72 824,49 грн.
З урахуванням важкого матеріального становища Відповідача - 1 та співвідношення розміру заборгованості та розміру неустойки, суд вважає можливим задовольнити прохання Відповідача – 1 та відмовити у задоволенні вимоги Позивача про стягнення штрафних санкцій, зокрема пені – у розмірі 66 550,79 грн. та штрафу у розмірі 75 750 грн.
Сплата відповідно до ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції не є штрафною санкцією, тому цю вимогу Позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Крім того, з відповідачів слід стягнути в користь позивача судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду.
Керуючись ст. ст. 15, 151, 30, 60, 62,110, 202, 203, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 258, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 551, 554, 559, 598, 599, 601, 602, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Земсервіс», на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»:
заборгованість за кредитом в розмірі 62 123 (шістдесят дві тисячі сто двадцять три) гривні 95 коп.; заборгованість по відсотках у розмірі 600 (шістсот) гривень 54 коп.; заборгованість по щорічній комісії у розмірі 10 100 (десять тисяч сто) гривень; три відсотки річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції у розмірі 10 126 (десять тисяч сто двадцять шість) гривень 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 та ПП «Земсервіс» 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. сплаченого при поданні заяви до суду судового збору та 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Р.Б.Єзерський