Справа № 2-1116-10

Рішення

іменем України

03 листопада  2010 року   Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі  Лебідь  О.В., розглянувши  в відкритому  судовому засіданні  в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням  здоров”я,    

встановив:

           Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив, що вироком  Сватівського  районного  суду  від 17  квітня 2008 року  відповідача ОСОБА_2 засуджено за ст.286 ч.1 КК України  до 3 років  обмеження волі   із застосуванням  ст.75 КК України , через те  що   він 18 жовтня 2007  року    керуючи  своїм автомобілем порушив    п.10.1  ПДР і скоїв  ДТП , в  результаті якого  йому  (позивачу)  було завдано середньої  тяжкості  тілесних ушкоджень   в вигляді закритої  черпно- мозкової травми , струс головного  мозку  та інш..  Вироком  суду  стягнено на його користь з відповідача   матеріальну  та моральну шкоду, яку відповідач   не сплатив.  Він продовжує  хворіти  через завдані в ДТП тілесні  ушкодження  і    тому  проходив   курс лікування  в 2009 р.та в 2010 р .,   його затрати на лікування  згідно наданих квитанцій в 2009 р. становлять 750, 48 грн., а в 2010 р.-869, 50 грв. , які просить стягнути з відповідача.

               В судовому зсіданні  представник  позивача  ОСОБА_3.  підтримала  поданий позивачем  позов повністю. Суду пояснила, що  позивач є її  сином.  В результаті  ДТП , винним в  скоєнні  якої є  відповідач, син  зазнав  тяжких тілесних ушкоджень, стан  його здоров”я   залишається по теперішній  час незадовільним ,  він  потребує  періодичного  лікування .  В 2009 р. та в 2010 р. син  проходив  через наслідки   ДТП  лікування в лікарні в м.Харкові, затрати  згідно   доданих доказів  становлять  1619, 98 грн., які  слід стягнути  з відповідача. Вирок  суду , яким засуджено  відповідача , набрав законної , просить  суд  позов задовольнити.  

                Відповідач  ОСОБА_2    в судовому засіданні   позов не визнав, суду пояснив, що   недоведено  причинний зв”язок   між захворюванням,   через яке лікувався  позивач  в 2009-2010 р.  і  ДТП,   до того ж позивач  має вади  здоров”я  ще з дитинства , можливо він лікувався саме через них. Хоча вирок суду  стосовно нього  ( відповідача ) і набрав законної сили,  він з ним не згоден, тому  подав заяви  про   його  оскарження.  Просить  суд  в задоволенні позову відмовити.

                  Представник  відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні  проти позову заперечує, вирок вважає незаконним ,  в ДТП  винен  потерпілий ,   його лікування  не пов”язане  з  наслідками ДТП, адже це може встановити лише  експертиза. В задоволенні позову   просить  відмовити.

                        Суд, вислухавши  осіб, які брали участь у справі,  дослідивши в судовому засіданні надані ними докази, оцінивши їх у сукупності,    з’ясувавши обставини, на які вони посилаються   як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених  тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає , що позовні вимоги позивача підлягають частковому  задоволенню  в зв”язку з наступним.

        Вироком  Сватівського  районного  суду  від 17  квітня 2008 року  відповідача по справі ,ОСОБА_2, засуджено за ст.286 ч.1 КК України  , через те  що   він 18 жовтня 2007  року    керуючи  автомобілем порушив      ПДР і скоїв  ДТП , в  результаті якої  потерпілому , позивачу по справі ОСОБА_1,   було завдано згідно  судово-медичної експертизи середньої  тяжкості  тілесних ушкоджень в вигляді закритої  черепно- мозкової травми , струс  головного  мозку   та інш.  ( а.с.43-45),  вирок  суду  набрав  законної     сили ( а.с.46-48), що в судовому засіданні підтвердили і   учасники процесу.

Згідно  ст.61 ЦПК України – обставини ,  визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню;  вирок у кримінальній  справі, що набрав законної сили  ,є обов”язковим для суду , що розглядує справу  про цивільно- правові  наслідки дій особи , стосовно якої  ухвалено  вирок  з питань , чи мали  місце ці дії та чи  вчинені вони цією особою.

Право потерпілого, яким є позивач  ,  на відшкодування йому   завданої відповідачем  шкоди   ушкодженням здоров”я  передбачено ст.1195 ЦК  України, якою встановлено  що  фізична  або юридична  особа, яка завдала  шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я фізичній особі , зобов”язана  відшкодувати  в т.ч.   додаткові витрати , якими є і придбання ліків  тощо.

 Згідно наданих суду виписок  з історії  хвороби , позивач  пройшов лікування  в 2009 р.  та в 2010 р.р.  в неврологічному  відділенні лікарні  через  наслідки  закритої  черепно-мозкової травми , струсу головного  мозку  , отриманих  18.10.2007 року ( а.с.2,13).

 Розмір  затрат  на лікування  позивача згідно наданих суду   доказів  становить в  2009 р. -750, 45 грн . (а.с. 14-17, 18, 19) , а в 2010 р.-719, 50 грн. ( а.с.4,5-8, 9),  а  розмір загальних витрат  , понесених на лікування позивачем становить 1469, 95 грн. ,   які підлягають  в зв”язку з вище наведеним стягненню з відповідача.

 Проте   вимоги позивача про відшкодування з відповідача   витрат по сплаті благодійного внеску  в розмірі 150 грн. ( а.с.10) не підлягають задоволенню , бо не є затратами на лікування.

           Оскільки згідно  положень законодавства , позивач звільнений від сплати  судових витрат  за даним позовом,    вони підлягають стягненню згідно вимог ст.88 ЦПК України  -з відповідача  в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.1195  ЦК України,  ст. 10, 11, 88, 58, 60,61 , 213-215,  256, 294 ЦПК України,

вирішив:

                          Позовні вимоги    ОСОБА_1          задовольнити  

        частково.

 Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1     1469, 95 грн.  понесених затрат на лікування , в задовленні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави  судовий  збір в розмірі  51 грн . , а також    витрати    на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.

         Рішення суду набирає законної сили  після  закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу  не було подано.   У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  розгляду  справи  апеляційним судом.  

         На рішення суду може        бути подана апеляційна  скарга  протягом  десяти днів з дня  його  проголошення. Особи , які    брали участь у справі, але не були присутні  у судовому  засіданні під час проголошення  судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення.

Суддя                                           О.А. Гашинська