Ухвала

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 458/590/19

провадження № 61-18483св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Кріль Л. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у складі колегії суддів:Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивований тим, що він є власником автомобіля марки «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 та правомірно користується причепом до нього номерний знак НОМЕР_2 , що належить його брату ОСОБА_3 01 вересня 2018 року в Чеській Республіці його автомобіль з вказаним причепом з вини водія ОСОБА_2 , якому він надав їх у користування, потрапили у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого були заподіяні механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода була зафіксована поліцією Чеської Республіки, в довідці про участь у дорожньо-транспортній пригоді від 28 травня 2019 року зазначено, що автомобіль та причіп отримали механічні пошкодження. Стверджує, що змушений був за власні кошти купувати запчастини, деталі та проводити відновлювальний ремонт автомобіля з причепом.

Загальна вартість куплених запчастин та вартість ремонтних послуг автомобіля та причепа становить 65 345,00 грн, однак відповідач відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду, а тому просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в розмірі 65 345,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2019 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 65 345,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, а всього разом - 66 113,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачу з вини відповідача ОСОБА_2 завдано майнову шкоду, яка полягає у пошкодженні автомобіля та причіпа, у зв`язку з ремонтом яких позивач поніс витрати на придбання запчастин та на оплату відновлювального ремонту, які підлягають відшкодуванню, а відповідачем не надано доказів на спростування його вини у ДТП, щодо причин пошкодження автомобіля та розміру завданої майнової шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Турківського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини заявника, а в результаті технічної несправності переднього лівого колеса автомобіля, яка виникла раптово. Судом апеляційної інстанції не були застосовані норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статей 979, 988, 992, 999 та 1194 ЦК України. Суд не дослідив зібрані у справі докази. Позивач не обґрунтував розрахунок суми майнової шкоди, яку просить стягнути та не зазначив доказів. В долучених матеріалах не зазначена ціна кожної деталі, яку позивач придбав для ремонту автомобіля. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини у заподіянні майнової шкоди, не зазначено в чому полягає його вина, які протиправні дії вчинив, заподіявши позивачу майнову шкоду. В наданих позивачем доказах про придбання та ремонт автомобіля є суперечності. Позивачем не надано висновок експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу та причепу, щодо визначення розміру збитків завданих власнику транспортного засобу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 458/590/19 надійшли до Верховного Суду та 25 лютого 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року зазначено, що справа може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), наведені в касаційній скарзі доводи щодо не врахування правового висновку Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 вересня 2018 року о 14 год. 40 хв. в Чеській Республіці (Бржеги, вул. У Лабе - шосе ІІ класу, №33, на 1,02 км, в правобічному повороті, в місці виїзду з шосе №32220) автомобіль марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого були заподіяні механічні пошкодження як автомобілю, так і причепу.

Дорожньо-транспортна пригода зафіксована поліцією Чеської Республіки.

В дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 01 вересня 2018 року автомобіль марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 отримав наступні механічні пошкодження: ліва сторона повністю, задній бампер, ліва задня фара, повністю права сторона, дах, ліве переднє колесо. Причеп згідно вказаної довідки отримав повне пошкодження.

Власником автомобіля марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 є ОСОБА_1

ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 надано послуги з ремонту автомобіля марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , зокрема, заміна натяжної цепки, ремонт ходової (заміна сайлентблоків, заміна наконечників), заміна переднього скла, заміна підкрильників, заміна бампера, заміна ступиці, ланжерона, підшипника переднього колеса, заміна рульової колонки, заміна ЕГР, заміна обшивки салону, покраска лівого заднього крила дверей, полірування машини на загальну суму 25 000,00 грн.

ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 надано послуги з ремонту причепа легкового ПГМФ 8302, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , зокрема, заміна балки, проводки, брезенту, бортів, дишла на загальну суму 10 000,00 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20660797 від 04 червня 2015 року вбачається, що ФОП ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібною торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, вантажним автомобільним транспортом та іншою допоміжною діяльністю у сфері транспорту.

ОСОБА_1 понесено витрати на відновлювальний ремонт автомобіля марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 та причепа легкового ПГМФ 8302, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 на загальну суму 35 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 поніс витрати на придбання запчастин та деталей до автомобіля на загальну суму 30 345,00 грн, що підтверджується товарними чеками від 04 березня 2019 року, від 13 березня 2019 року та від 19 березня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до відповідача, який перебував за кермом даного автомобілю та безпосередньо винен в ДТП.

У справі, № 755/18006/15-ц, на яку посилається ОСОБА_2 в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди».

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, до правовідносин, в справі, що переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні судів не відповідають обставинам справи. дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини заявника, а в результаті технічної несправності переднього лівого колеса автомобіля, яка виникла раптово. Судом апеляційної інстанції не були застосовані норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статей 979, 988, 992, 999 та 1194 ЦК України. Суд не дослідив зібрані у справі докази, Позивач не обґрунтував розрахунок суми майнової шкоди, яку просить стягнути та не зазначив доказів. В долучених матеріалах не зазначена ціна кожної деталі, яку позивач придбав для ремонту автомобіля. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини у заподіянні майнової шкоди, не зазначено в чому полягає його вина, які протиправні дії вчинив, заподіявши позивачу майнову шкоду. В наданих позивачем доказах про придбання та ремонт автомобіля є суперечності. Позивачем не надано висновок експертного авто товарознавчого дослідження транспортного засобу та причепу, щодо визначення розміру збитків завданих власнику транспортного засобу.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду України та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження в справі № 458/590/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Турківського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю Тітов