справа № 388/36/21

провадження № 2/388/248/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Кіцану Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Долинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства та стягнення аліментів,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника позивача - адвоката Гончаренка В.О.,

представника відповідача - адвоката Дем`яненко Т.О.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа - Долинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства та стягнення аліментів, у якому просила:

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши з актового запису про народження дитини, вчиненого Долинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за № 35 від 25.03.2020 запис про « ОСОБА_4 , громадянина України», як батька дитини « ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 », вказавши відповідача по справі батьком дитини;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її (позивача) користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви до суду до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її (позивача) користь аліменти на її (позивача) утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, щомісяця, починаючи стягувати від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з лютого 2019 року вона зустрічалась з ОСОБА_2 , а з травня місяця по серпень місяць 2019 року вони почали проживати разом за адресою її мешкання однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона від відповідача народила дитину, записавши її на своє прізвище як « ОСОБА_3 », а батька дитини записано у порядку ч. 1 ст. 135 СК України як « ОСОБА_4 ».Відповідач у добровільному порядку відмовляється за їх спільною заявою записати себе батьком дитини, та нести відповідні обов`язки.Визнання відповідача батьком дитини буде відповідати інтересам дитини та буде сприяти виникненню відповідних прав та обов`язків між ними. З дня народженні дитини відповідач не надає матеріальної допомоги на її утримання. Він працює у поліції, отримує гідну заробітну плату і має можливість сплачувати аліменти, на утримання дитини.Зазначила, що окрім сплати аліментів на дитину, відповідач повинен сплачувати аліменти і на її утримання до досягнення їх донькою трьох років.

Окрім заявлених позивних вимог позивач просила призначити у справі генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» для вирішення питання чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 і малолітньою дитиною ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , та чи являється ОСОБА_2 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 . Відібрання біологічних зразків у ОСОБА_2 та дитини - ОСОБА_3 просила доручити комунальному закладу «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Ухвалою від 02.02.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом із постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі.

Від представника відповідача - адвоката Нофенко Ю.В., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 22.02.2021, що було підтверджено ордером на надання правничої допомоги серія ВА № 1011717 від 23.02.2021, до суду надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований у суді 05.03.2021 за вх. № 1285/21.

На обґрунтування заперечень відповідача проти вимог позивача представник відповідача зазначила, що дійсно, у лютому місяці 2019 року через соціальні мережі відповідач познайомився з ОСОБА_1 . У період з лютого по березень 2019 року вони спілкувалися у телефонному режимі та мали лише декілька пішохідних прогулянок. Декілька днів на початку та наприкінці травня місяця 2019 року відповідача не було у м. Долинська, оскільки він перебував у м. Кривий Ріг де проходив обстеження, здавав аналізи та готувався до оперативного втручання, яке там же й було проведене. У лікарні його відвідували лише мати та друзі. ОСОБА_1 жодного разу не приїздила. За час лікування він мав з позивачем лише декілька телефонних розмов. З кінця травня по серпень 2019 року він мав з позивачем близькі стосунки, проте однією сім`єю вони жодного дня не проживали. Відтак і не мали спільного бюджету, не були пов`язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов`язків, притаманних чоловіку та дружині. Він є співробітником Міністерства внутрішніх справ України, цілими днями був на роботі, включаючи добові чергування та відрядження, а позивач за час їх спілкування ніде не працювала, то де вона проводила час і з ким, коли він був на роботі, йому невідомо. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що вона неодноразово бувала у м. Кривий Ріг, проте, що вона там робила також залишається для нього таємницею.

Після припинення десь у серпні 2019 року між ними стосунків він отримав від позивача смс-повідомлення, в якому було зазначено, що вона вагітна. Він наполягав на підтвердженні вказаного факту, пропонував разом відвідати лікаря, проте вона постійно відмовлялася, а згодом заблокувала його номер телефону. З серпня 2019 року по грудень 2020 року він з позивачем не спілкувався взагалі, а відтак і вагітною її не бачив. Приблизно у квітні-травні 2020 року бачив позивачку з дитячим візком. Вона його також бачила, проте жодної розмови вони не мали, оскільки остання навіть уникала зустрічі поглядами. У грудні 2020 року він отримав нове смс-повідомлення від позивача, яким вона повідомила, що дитину записала за своєю вказівкою, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України щоб отримувати допомогу на дітей одиноким матерям, однак згодом повідомила, що таку допомогу не отримала. Він запропонував після його повернення з відрядження у добровільному порядку провести експертизу ДНК. Враховуючи це, не заперечував проти проведення судової генетичної експертизи, однак не у запропонованому позивачем комунальному закладі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи». Також заперечував противідібрання біологічних зразків спеціалістами комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро СМЕ». Просив проведення експертизи доручити експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Зазначив, що у разі, якщо висновком судової генетичної експертизи буде встановлено, що саме він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір заявлених до стягнення з нього аліментів на утримання дитини визнає у повному обсязі. Однак він проти задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання матері дитини, оскільки такі вимоги вважає незаконними та необґрунтованими. Також зазначив, що немає матеріальної можливості надавати таку допомогу, оскільки на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка враховуючи вік є особою похилого віку, у зв`язку з чим знаходяться на обліку в Управлінні пенсійного фонду. Єдиним доходом останньої є пенсійне забезпечення, розмір якого є недостатнім для підтримання нормального рівня життя матері, враховуючи її стан здоров`я та витрати на житлово-комунальні послуги.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, зареєстрована у суді 10.03.2021 за вх. № 1313/21.

На обґрунтування заперечень проти доводів відповідача позивач, окрім наведеного у позові, зазначила, що відповідач про свою згоду на проведення судової генетичної експертизи виразив лише у відзиві, тобто лише після подачі нею позову до суду.Також зазначила про незгоду з експертною установою запропонованою відповідачем для проведення експертизи, оскільки остання відноситься до системи МВС у якій працює відповідач. Наполягала на відібрання зразків для експертизи саме у комунальному закладі «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» посилаючись на вік дитини та місце її проживання.

Ухвалою суду від 10.03.2021 у даній цивільній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експерту(ам) комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради». Відібрання біологічних зразків для проведення зазначеної експертизи було доручено фахівцям комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи». Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача. Провадження у справі зупинене.

Ухвалою від 08.04.2021 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Нофенко Ю.В. відновлено провадження у справі.

Ухвалою від 08.04.2021 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Нофенко Ю.В. відібрання біологічних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою від 10.03.2021 доручено фахівцям комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради». Провадження у справі зупинене.

Ухвалою від 14.07.2021 провадження у справі відновлено у зв`язку із надходженням до суду висновку експерта від 09.06.2021 № 341 молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Дем`яненко Т.О., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 11.06.2021, що підтверджено ордером серія КР № 121875, заявлено клопотання про проведення повторної судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Позивач та її представник у підготовчому судовому засіданні заперечували проти задоволення зазначеного клопотання посилаючись на його необґрунтованість, оскільки відсутні підстави для призначення у справі повторної експертизи. Звернулися до суду із заявою про відшкодування витрат пов`язаних з поїздкою позивача та дитини до експертної установи у розмірі 835,64 грн., які позивач просила стягнути з відповідача.

Ухвалою від 19.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення повторної судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов, обґрунтовуючи свою позицію аналогічно викладеному у ньому та відповіді на відзив, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача підтвердив позицію позивача та просив вирішити питання про стягнення з відповідача витратпов`язаних із проведенням експертизи, а саме, витрат, пов`язаних з поїздкою позивача та дитини до експертної установи у розмірі 835,64 грн. На обґрунтування зазначеної суми посилався на раніше наданий розрахунок розміру витрат, пов`язаних з проведенням експертизи та долучені до нього підтверджуючі документи.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію аналогічно викладеному у відзиві на позов та клопотанні про призначення повторної судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Уточнив, що не погоджується з висновком експертизи проведеної комунальним закладом, а не державною установою, тому своє батьківство не визнає та заперечує проти стягнення з нього аліментів. На уточнююче питання головуючого підтвердив, що перебував з позивачем у статевих зносинах коли вони зустрічались. Щодо витрат позивача пов`язаних з її поїздкою разом з дитиною до експертної установи заперечував проти їх стягнення з нього, оскільки він оплатив проведення експертизи, а інших витрат він на себе не брав.Крім того, зауважив, що позивач могла приїхати до експертної установи громадським транспортом.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце проведення судового розгляду справи не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні. Раніше, третя особа звернулась до суду з листом, зареєстрованим у суді 19.08.2021 за вх. № 5022/21, у якому просила проводити розгляд справи за відсутності третьої особи на розсуд суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності третьої особи за участі сторін на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Заслухавши позивача ї її представника та відповідача і його представника, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи письмові процесуальні заяви сторін по суті справи, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомились у лютому 2019 року та, зокрема, приблизно у період з травня по серпень 2019 року підтримували стосунки як чоловік з жінкою, вступали у статеві зносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 народила дитину - ОСОБА_3 , яку записала на своє прізвище із зазначенням ім`я батька дитини з її слів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 СК України, як « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини № 00029221939 від 15.012021.

Дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 проживає окремо.

Такі, встановлені судом обставини сторони у справі не заперечували.

Відповідно до висновку експерта від 09.06.2021 № 341, складеного за результатами молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_1 , - відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Таким чином встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зав`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 %.

Положеннями ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до умов ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Положеннями ст. 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Європейський суд з прав людини у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07.05.2009 зауважив, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.

З урахуванням встановлених на підставі досліджених доказів обставин та вище наведених положень чинного законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, практики Європейського суду з прав людини, суд констатує доведеність того, що ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 134 СК України на підставі, зокрема, рішення суду про визнання батьківства, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі зазначеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину до досягнення дитиною повноліття є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому, не перебування батьків у шлюбних відносин та проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття, крім того, судом під час розгляду справи, з урахуванням умов ч. 1 ст. 182 СК України та наявних у справі доказів, не встановлено наявності обставин, які б свідчили про не можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному позивачем, - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, що ґрунтуються на вимогах законодавства, яке регулює сімейні відносини, у зв`язку з чим така вимога підлягає задоволенню. Отже, з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача на утримання їх спільної малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з дня пред`явлення позивачем позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч. 2 - 4 ст. 84 та ст. 86 і ст. 88 цього Кодексу.

Положеннямич. 2, ч. 4 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Надаючи оцінку позиції відповідача з приводу неможливості утримання матері своєї дитини до досягнення дитиною трьох років, оскільки на його утриманні знаходиться його мати, доходи якоїє недостатнім для підтримання нормального рівня життя, враховуючи її стан здоров`я та витрати на житлово-комунальні послуги, судом відзначається, що мати відповідача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про це зазначає сам відповідач, є пенсіонеркою та отримує пенсію, і у разі дійсної неможливості у повному обсязі сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вона користується, має право на отримання субсидії, яку надає держава. Окрім того, слід відзначити, що на підтвердження перебування на утриманні відповідача його матері жодних доказів відповідачем не надано, з огляду на що до такого твердження відповідача суд відноситься критично та розцінює, як намагання останнього уникнути витрат по утриманню матері своєї дитини.

На підставі зазначеного, враховуючи встановлення судом, що дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 , а батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо і останнім не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження його перебування у такому матеріальному становищі, яке б унеможливлювало надання матеріальної допомоги (сплати аліментів) ОСОБА_1 у визначеному нею розмірі, - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, що ґрунтуються на вимогах законодавства, яке регулює сімейні відносини, у зв`язку з чим така вимога підлягає задоволенню. Отже, з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи стягнення аліментів з дня пред`явлення позивачем позову до суду і до досягнення дитиною трьох років.

З урахуванням вище наведеного, враховуючи, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 дійсно є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_1 , а отже має, зокрема, обов`язок щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття, та має можливість та обов`язок утримувати позивача, як мати його дитини до досягнення дитиною трьох років, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання батьківства та стягнення аліментів є обґрунтованими та доведеними, а тому такі вимоги підлягають задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав фізичної особи, і узгоджується з положеннями законодавства, які регулюють сімейні правовідносини, зокрема, у частині урахування інтересів дитини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

Питання розподілу судових витрат у частині витрат зі сплати судового збору слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено повністю, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за позовною вимогою про визнання батьківства у розмірі 908,00 грн. та останню звільнено від сплати судового збору, який становить 908,00 грн., за звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів, - суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору за вимогою про визнання батьківства у розмірі 908,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, та стягнути з позивача на користь держави 908,00 грн. у рахунок судового збору за вимогами про стягнення аліментів.

Щодо вимоги позивача про стягнення витратпов`язаних із проведенням експертизи судом відзначається таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Ухвалою від 10.03.2021, якою призначено експертизу у даній справі,витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача. І таке рішення суду гуртувалось, зокрема, на твердженні представника відповідача - адвоката Нофенко Ю.В., висловленому у підготовчому судовому засіданні 10.03.2021 про те, що відповідач згоден взяти на себе витрати на проведення експертизи та відібрання зразків.

Ухвалою від 08.04.2021, якою, за клопотанням представника відповідача - адвоката Нофенко Ю.В., змінено установу, якій доручено відібрання біологічних зразків для проведення експертизи,- витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покладено на відповідача.

Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 107 ЦПК України, крім іншого, передбачено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Відповідно до умов ч. 4 ст. 139 ЦПК Українисуми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Сукупний аналіз наведених цивільних процесуальних норм, що регулюють питання призначення і проведення експертизи та компенсації витрат на її проведення свідчить про те, що витрати пов`язані з проведенням експертизи у цивільній справі відшкодовуються особі, яка їх понесла, особою, на яку судом було покладено такий обов`язок.

Таким чиним, враховуючи покладення судом на відповідача витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, то і обов`язок компенсувати такі, понесені позивачем витрати, слід покласти на відповідача враховуючи повне задоволення позову.

Щодо розміру таких витрат, які були пов`язані з поїздкою позивача та дитини до експертної установи у розмірі 835,64 грн., що складаються виключно з витрат на пальне, суд, враховуючи наданий позивачем розрахунок (422 км. / 100 х 7,1 л. х 27,89 грн.), вважає обґрунтованим.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача, який заперечував проти розміру таких витрат з посиланням на те, що позивач з дитиною могли приїхати до експертної установи громадським транспортом, оскільки, з урахуванням віку дитини та відстанню від місця її проживання до місця відібрання зразків для проведення експертизи, обраний спосіб пересування у повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини.

Таким чином, питання розподілу судових витрат у частині витрат пов`язаних з проведенням експертизи слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача, на підставі чого, враховуючи, що позов задоволено повністю та позивачем понесено та документально підтверджено витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 835,64 грн., - суд дійшов висновку, що такі судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Долинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства та стягнення аліментів, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з 16.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття - по ІНФОРМАЦІЯ_7 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від всіх видів доходів (заробітку) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 16.01.2021 і до досягнення дитиною трьох років - по ІНФОРМАЦІЯ_8 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 908,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат,пов`язаних із проведенням експертизи 835,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- третя особа - Долинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: вул. Тесленка, буд. 59, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 23234108.

Повний текст рішення суду виготовлено 04.10.2021.

Суддя О.А. Кнуров