ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3436/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управлінням активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель»

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Плахов О.В., судді - Здоровко Л.М., Лакіза В.В.)

від 17.05.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»

про стягнення 420 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 26.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» (надалі - ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» (надалі - ТОВ «Завод «Будінвест», відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 420 000,00 грн за порушення пункту 6.8 кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 - неповідомлення про наявні претензії з боку третіх осіб.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» стверджує, що відповідач, як позичальник, в порушення умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 не повідомив кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до нього, сума яких перевищує 10 (десять) процентів від суми кредиту, а тому повинен сплатити штраф у розмірі 420 000,00 грн.

1.3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з таких підстав:

- у відповідача не виникло будь - якого обов`язку повідомляти кредитора про пред`явлені до нього вимоги третьою особою (ТОВ «Бітекс»), оскільки заява, яка була подана останнім в рамках справи № 922/3369/19 про банкрутство ТОВ «Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг» відповідачу не направлялась;

- позивач не довів належним чином факт порушення відповідачем умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, оскільки ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» не вказав, яким чином відбулося порушення пункту 6.8 договору, дату порушення та момент, з якого відповідач дізнався про пред`явлені до нього вимоги.

1.4. У випадку, якщо суд встановить порушення умов договору, відповідач просив зменшити розмір штрафу до 100,00 грн, оскільки кредитне зобов`язання боржником виконане і позивач не зазнав жодних негативних наслідків в результаті неповідомлення про наявність претензії з боку третьої особи. Крім того, на розгляді Господарського суду Харківської області перебуває ще 8 справ, ініційованих позивачем, про стягнення з відповідача неустойки на загальну суму 6 192 370,25 грн.

1.5. У відповіді на відзив позивач стверджував, що відповідач був обізнаний про пред`явлені до нього вимоги та надав докази того, що ТОВ «Бітекс» надсилало копію заяви відповідачу про звернення до нього, в тому числі, із кредиторськими вимогами в межах справи № 922/3369/19. Позивач вказав про відсутність підстав для зменшення штрафу, оскільки відповідач не наводить виняткових обставин, за наявності яких у суду виникає право на його зменшення. Також позивач стверджував, що зазначена відповідачем практика не є релевантною до спірних правовідносин, а тому суд не повинен її враховувати при прийнятті рішення. Крім того, позивач вказував, що сплачена відповідачем сума за майже рік користування кредитними коштами, не підтверджує повне виконання ним зобов`язань за кредитним договором. Протягом останнього місяця відповідач погасив майже всю прострочену заборгованість за процентами, але повного виконання зобов`язання не відбулося, хоча такий борг не є простроченням.

1.6. 21.12.2020 позивач подав заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи в сумі 24 000,00 грн.

1.7. 11.01.2021 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не довів, що такі витрати є фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтований. Також відповідач стверджував, що вони є занадто завищеними і не відповідають критеріям співмірності та розумності.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 06.12.2019 між ТОВ «Завод «Будінвест» (позичальник) та Акціонерним товариством «Акціонерний банк «Радабанк» (кредитор, первісний кредитор) було укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0, відповідно до якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язався на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з пунктом 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному цим договором.

2.2. Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

2.3. Пунктом 6.8 кредитного договору сторони погодили, що обов`язок позичальника повідомити кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10 процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 цього договору, з наданням за вимогою кредитора всіх необхідних документів.

2.4. Відповідно до частини другої пункту 9.2 кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов`язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. цього договору, позичальник зобов`язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф в розмірі 5% від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 договору, за кожен факт порушення.

2.5. Первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту: перерахував на належний відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8 326 130, 12 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019, проте відповідач кошти своєчасно не повернув.

2.6. 26.06.2020 між Акціонерним товариством «Акціонерний банк «Радабанк» та ТОВ «КУА «Фінекс-капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст.

2.7. Згідно з положеннями пункту 1.1 договору первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника, іпотекодавця (ТОВ «Завод «Будінвест»), та поручителя за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов`язані виконати їх обов`язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.

2.8. Пунктом 3.1 визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі, встановленому пунктом 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9 238 656,49 грн.

2.9. Як вбачається з матеріалів справи, новий кредитор сплатив первісному кредитору 9 238 656,49 грн в порядку пункту 3.1 договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26.06.2020.

2.10. 26.06.2020 актом приймання-передачі прав вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019.

2.11. Відповідно до пункту 1.4. договору про відступлення права вимоги сторони, за взаємною домовленістю, встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджуються в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього договору.

2.12. Підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення.

2.13. 26.06.2020 позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов`язань за кредитним договором.

2.14. Водночас, як зазначає позивач, останньому стало відомо із даних, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, що ухвала від 21.08.2020 року по справі № 922/3369/19, в якій Господарський суд Харківської області, серед іншого, вказує на те, що 19.08.2020 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Бітекс» про стягнення боргу з солідарних боржників, в якій заявник просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Завод «Будінвест» на користь ТОВ «Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг» суму вимог кредиторів, визнану ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2019 року в розмірі 7 446 641,93 грн.

2.15. З огляду на те, що ТОВ «Завод «Будінвест» в порушення пункту 6.8. кредитного договору не було повідомлено кредитора (позивача) у встановлені пунктом 6.8 кредитного договору строки про наявні претензії до нього з боку ТОВ «Бітекс», а також враховуючи, що сума до відшкодування складає набагато більше ніж 10 (десять) процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1. кредитного договору, то наведене свідчить про те, що відповідачем грубо порушено пункт 6.8. кредитного договору.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 420 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 300,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 24 000,00 грн.

3.2. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що нарахування неустойки не суперечить вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним - у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 420 000,00 грн, оскільки відповідач в порушення умов пункту 6.8 договору не повідомив позивача протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника.

3.3. Відмовляючи у зменшенні неустойки, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій, а саме: не надано до суду жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та доказів відсутності на рахунку ТОВ «Завод «Будінвест» коштів, необхідних для проведення розрахунків з позивачем.

3.4. Крім того, суд першої інстанції вказав, що зменшення штрафу до 100,00 грн не узгоджується з приписами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України щодо врахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

3.5. Місцевий господарський суд, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин цієї справи, дійшов висновку, що заявлені ТОВ «КУА «Фінекс-Капітал» до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн підтверджені належними доказами, є повністю співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені.

3.6. Східний апеляційний господарський суд 17.05.2021 ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував в частині стягнення 419 900,00 грн та в частині стягнення 12 000,00 грн витрат на правову допомогу, прийняв в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача штраф за порушення п. 6.8 кредитного договору у розмірі 100,00 грн, судовий збір у розмірі 1,05 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

3.7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування неустойки не суперечить вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним - у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 420 000,00 грн, проте з огляду на подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 100, 00 грн.

3.8. Також апеляційний господарський суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому має бути зменшений до 12 000,00грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1. 07.06.2021 скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2. Позивач визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:

- підпункт «б» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування якого скаржник стверджує, що він буде позбавлений можливості у справі № 922/4121/20 спростувати обставини встановлені оскаржуваним судовим рішенням, яке матиме преюдиційне значення у розумінні норми частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;

- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16;

- пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції встановив обставини повного погашення заборгованості на підставі недопустимих доказів, не дослідивши чи були зараховані грошові кошти на банківські рахунки позивача, сплачені на підставі платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З огляду на наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження та наявність справи № 922/4121/20, при розгляді якої, за його твердженням, він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, Верховний Суд дійшов висновку відкрити касаційне провадження у цій справі.

4.3. ТОВ «Завод «Будінвест» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказував, що суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про зменшення розміру неустойки, оскільки неустойка, в першу чергу, повинна стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Також ТОВ «Завод «Будінвест» вважає, що апеляційний господарський суд правомірно зменшив витрати на правничу допомогу, оскільки заявлений позивачем їх розмір був занадто завищеним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення штрафу в сумі 420 000,00 грн за неповідомлення відповідачем позивача протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника.

5.3. Предметом касаційного оскарження є рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови у стягненні штрафу у сумі 419 900,00 грн.

5.4. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.5. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.6. Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

5.7. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

5.8. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.9. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19).

5.10. Крім того, Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

5.11. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

5.12. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

5.13. Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішив на власний розсуд питання про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Так апеляційний господарський суд, враховуючи добросовісність поведінки відповідача щодо сплати основної суми заборгованості та ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором (основна заборгованість за кредитним договором є погашеною), відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, та взявши до уваги баланс інтересів сторін, дійшов висновку, що стягнення штрафних санкцій в заявленому розмірі може призвести до негативних наслідків в його господарській діяльності, а їх розмір є неспіврозмірним.

5.14. У свою чергу, звертаючись із касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

5.15. У справах № 914/2202/18, № 905/2149/18, № 914/2252/18 суди з огляду на обставини, які мають істотне значення у кожній з цих справ, зменшили розмір штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на вказані справи є безпідставним, оскільки і в справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені конкретні обставини дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафу. Тобто висновки, які зроблені Верховним Судом у справах № 914/2202/18, № 905/2149/18, № 914/2252/18 не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у цій справі.

5.16. У справах № 910/10427/18 та № 923/760/16 суди, вказавши, що зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, відмовили у їх зменшенні з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум.

5.17. З огляду на те, що у справах № 910/10427/18 та № 923/760/16 суди дійшли висновків про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій виходячи з інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для їх врахування.

5.18. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.21. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини повного погашення заборгованості на підставі недопустимих доказів, не дослідивши, чи були зараховані грошові кошти на банківські рахунки позивача, сплачені на підставі платіжних доручень, наданих відповідачем, що є підставою для скасування прийнятих у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Верховний Суд вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин на підставі недопустимих доказів, зокрема копій платіжних доручень, довідок та відомостей розрахунків з позивачем, виданих відповідачем, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт погашення заборгованості виключно в контексті наявності підстав для зменшення суми штрафу, обставини повної оплати заборгованості по тілу кредиту чи відсотках за кредитом судом не досліджувались та не встановлювались. Суд апеляційної інстанції встановив лише факт погашення заборгованості, проте суму та обставини її погашення він не встановлював, а суд касаційної інстанції, згідно з вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, факт часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань не заперечується і позивачем, про що зазначено у відповіді на відзив до позовної заяви.

5.23. Доводи скаржника, що встановлені в оскаржуваній постанові, на підставі недопустимих доказів, обставини повного погашення заборгованості матимуть преюдиційне значення та позбавлять позивача можливості в судовому порядку стягнути з відповідача суму нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, суму неповернутого кредиту та взагалі домогтися належного виконання відповідачем його зобов`язань, зокрема і у справі № 922/4121/20, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувались та не встановлювались обставини наявності чи відсутності заборгованості, а тому позивач не позбавлений можливості доводити існування непогашеної заборгованості в інших справах, зокрема і у справі № 922/4121/20.

5.24. Аргументи скаржника, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, не врахував висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 є безпідставними з огляду на таке.

5.25. У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

5.26. Водночас у справі, що переглядається, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат за надання правничої допомоги, а тому відсутні підстави для врахування висновків, зроблених у справі № 910/906/18.

5.27. У справі № 922/455/19 Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки вказані витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, у справі № 922/455/19 факт надання професійної правничої допомоги адвокатом (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму судами не було спростовано.

5.28. Проте у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, на підставі поданого відповідачем до місцевого господарського суду клопотання, проаналізував обсяг наданих послуг та виконаних робіт та дійшов висновку про необхідність їх зменшення. Тобто у справі № 922/455/19 та № 922/3436/20 (що переглядається) встановлені різні обставини наявності чи відсутності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому висновки, яких дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/455/19 не є релевантними до цієї справи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 922/3436/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кібенко