УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/3370/20 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.

Категорія 43 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді:         Талько О.Б.,

суддів:                         Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря    Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/3370/20 за позовом представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітної ОСОБА_2 , -  ОСОБА_3 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 3 вересня 2018 року, поблизу с. Левковичі Овруцького району Житомирської області, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого загинув чоловік позивачки - ОСОБА_5 , який перебував у салоні вказаного автомобіля.

       На момент цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не була застрахована.

30 червня 2020 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування на користь доньки ОСОБА_6 , яка перебувала на утриманні батька, у розмірі 134028 грн.

       Однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , оскільки для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною уповноваженою установою ( вирок суду, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, обвинувальний акт тощо).

       Оскільки такі дії не відповідають вимогам законодавства та порушують права неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , адвокат Ільків М.М. просив стягнути з відповідача на користь позивачки 134028 грн. на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

Окрім того, просив стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 5978 грн. 14 коп., три відсотки річних у сумі 1498 грн. 18 коп., а також 5026 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань.

Також просив відшкодувати 7500 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Моторного ( транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування у розмірі 134028 грн., 5978 грн. 14 коп. пені, три відсотки річних у розмірі 1498 грн. 18 коп., інфляційні втрати в сумі 5026 грн. 03 коп. та 7500 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з відповідача на користь держави 1465 грн. 30 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Моторне ( транспортне) страхове бюро України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, зазначає, що на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія автомобіля ВАЗ була застрахована у ТДВ “Страхова компанія “ Ю.Ес.Ай”. Отже, у МТСБУ відсутній обов`язок щодо відшкодування шкоди.

Окрім того, при зверненні до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування позивачка не надала документи для спростування або підтвердження статусу утриманців померлого.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що окрім доньки, право на відшкодування шкоди мають батьки ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник позивачки не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

       Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 3 вересня 2018 року, поблизу с. Левковичі Овруцького району Житомирської області, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля ВАЗ 21703, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого загинув чоловік позивачки - ОСОБА_5 , який перебував у салоні вказаного автомобіля.

       На момент цієї дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не була застрахована.

       Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду копію полісу №АМ4562821, який містить інформацію про те, що ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ “Страхова компанія “ Ю.Ес.Ай” як водій автомобіля ВАЗ 2112, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3 червня 2020 року представник ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування на користь доньки ОСОБА_5 у розмірі 134028 грн. у зв`язку зі смертю годувальника.

Однак у виплаті коштів на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, їй було відмовлено з тих підстав, що для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною уповноваженою установою ( вирок суду, постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, обвинувальний акт тощо).

       За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч.2 ст.1187 ЦК України).

       Частиною 5 даної норми також передбачено, що особа, яка здійснює свою діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

       Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

       До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

       Відповідно до п.22.1 ст.22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

       Підпунктом «а» пункту 14.1 статті 41 вказаного Закону також передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

       Згідно зі ст. 23 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

        Пунктом 27.2 статті 27 Закону України “ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування ( регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

       Частиною 1 статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

       Частиною 2 статті 1200 ЦК України також передбачено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку ( доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

       Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі, без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів ( частина 3 статті 1200 ЦК України).

       Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; дитина потерпілого, народжена після його смерті.

       Оскільки малолітня донька ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні свого батька, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вона має право на відшкодування шкоди у порядку, передбаченому ч.1 ст. 1200 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказана дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 3 вересня 2018 року за участю ОСОБА_4 , і внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , є страховим випадком, а тому у МТСБУ виник обов`язок здійснити регламентну виплату доньці померлого за шкоду, завдану водієм автомобіля ВАЗ 21703, державний номерний знак НОМЕР_1 , яка пов`язана зі смертю потерпілого. Розмір такої шкоди визначений у відповідності до положень ст. 27 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Судом також встановлено, що мати загиблого ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батько ОСОБА_7 не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування. Відтак, посилання в апеляційній скарзі на наявність інших осіб, які претендують на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого, є безпідставним.

Судом також вірно врахована та обставина, що відповідно до полісу № АМ4562821 забезпечено інший транспортний засіб — ВАЗ 2112, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водночас, під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 21703, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Отже, обов`язок щодо відшкодування шкоди покладено на МТСБУ.

       Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом ( ст. 992 ЦК України).

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика ( МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже законодавством передбачене нарахування пені за прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, у разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика застосовуються положення ч.2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних полягає у відшкодуванні майнових втрат та отримання компенсації (плати) за неправомірне користування боржником грошовими коштами, належними до сплати, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки ( пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Встановивши, що відповідач прострочив грошове зобов`язання з виплати позивачці відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 5978 грн. 14 коп. пені , трьох відсотків річних у сумі 1498 грн. 18 коп. та 5026 грн. 03 коп. інфляційних втрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд, врахувавши надані позивачкою докази, дійшов вірного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 грн..

Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: