ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.08.2006 | Справа №2-25/12329-2006А |
За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (м.Сімферополь, пр. Кірова\пров. Совнаркомовський, 52\1)
До відповідача Територіального відділення Антимонопольного комітету в АР Крим ( м. Сімферополь, пр. Кірова,13)
Про визнання неправомірними дій.
Суддя М.В. Маргарітов
При секретарі І.К.Діланян
представники:
Від позивача – Бутенко О.В., вед. ю\к, дов у справі.
Від відповідача – Шаповалов М.В., гол.спец., дов у справі, Дмітрієва І.А., нач. юр відділу, дов. від 21.03.2006р.
Сутність спору: Позивач звернувся в суд з позовом про визнання неправомірніми дій Територіального відділення Антимонопольного комітету в АР Крим, що виразилися у вимозі до підприємства строго дотримувати Закону України « Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» при здійсненні закупівлі за власні кошти, у вимозі до підприємства надавати план державних закупівель на 2006 р., у вимозі до підприємства надавати щокварталу результати здійснення закупівель за минулий період та установити відсутність компетенції у відповідача на право вимагати у позивача здійснювати закупівлю товарів, робіт, послуг за рахунок власних коштів відповідно до норм Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що акції підприємства не належать державі, у зв’язку з чим на нього не можуть розповсюджуватись норми вищевказаного закону.
Відповідач просить у позовних вимогах відмовити, оскільки вважає, що акції позивача відноситься до державної форми власності та він повинен узгоджувати свої витрати з відділенням Антимонопольного комітету України.
08.08.2006р. в порядку ст. 150 КАС України по справі оголошувалась перерва до 15.08.2006р., потім до 18.08.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представники сторін тіж самі.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд
встановив:
Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням виконкому Сімферопольської міської ради 21.08.1998р.
Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» створено на базі Державного виробничого підприємства по видобутку, зберіганню й транспортуванню
нафти й газу «Чорноморнафтогаз» на виконання Указу Президента України від 25.02.98 р. № 151/98 «Про реформування нафтогазового комплексу України», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 747 «Про створення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відповідно до Наказу Державного комітету нафтовий, газової й нафтопереробної промисловості України від 18.08.98 р. № 184 «Про створення ДАТ "Чорноморнафтогаз"».
Відповідно до зазначеного Наказу Держкомітету нафтової, газової й нафтопереробної промисловості України, розпорядженням Сімферопольського міського голови від 21.08.98 р. № 671-р зареєстрований Устав ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Відповідач 10 травня 2006 р. за вих. № 13/02/883 направив на адресу позивача Рекомендації зі здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва й конкуренції, якими рекомендовано позивачу направляти на адресу відповідача екземпляр річного плану державних закупівель на 2006 р. і щокварталу, до 5 числа надавати звіти про результати здійснення процедури закупівель за минулий період, здійснюваних відповідно до Закону України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Після спрямування на адресу відповідача заперечень позивача на вказаний вище лист, Відповідач листом від 23.06.2006 р. (вих. № 02/1299) вимагає неухильно виконувати Закон України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» і зазначених вище Рекомендації, а також надавати дані про закупівлі. Доводи відповідача базуються на тому, що 100 % акцій позивача перебуває в статутному фонді НАК «Нафтогаз України», а ця Компанія відноситься до державної форми власності, та й позивач також є підприємством державної форми власності.
Позовні вимоги підлягаю задоволенню у зв’язку з наступним.
Верховною Радою України 15.12.2005 р. за № 3205-1V прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Цим Законом вносяться доповнення в Закон України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти», стаття 1 якого доповнюється редакцією наступного змісту: «розпорядники державних коштів - …. державні, казенні, комунальні підприємства й господарчі товариства, у яких державна частина акцій перевищує 50 %».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 747, а саме Додатком 1 до зазначеної Постанови передбачений Перелік державних підприємств, на базі яких створюються державні акціонерні товариства, 100% акцій яких передаються в статутний фонд НАК «Нафтогаз України». У даному Переліку зазначене й Державне виробниче підприємство «Чорноморнафтогаз».
Приналежність 100% акцій позивача НАК «Нафтогаз України» підтверджується Реєстром власників іменних цінних паперів станом на 17.03.2006 рік (л.с. 41-43).
Крім того, п. 5. 2 Статуту позивача встановлено, що його акціонером є НАК «Нафтогаз України».
Таким чином 100% акцій Товариства перебувають у статутному фонді іншого суб'єкта господарювання - НАК «Нафтогаз України». НАК «Нафтогаз України», будучи власником акцій ДАТ "Чорноморнафтогаз", має корпоративні права стосовно Товариства, що передбачене п.5.3. Устава Товариства.
Належність 100% акцій позивача НАК, 100% акцій якого належать державі в особі Мінпаливенерго України (п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 року), не свідчать про належність акцій позивача до державної власності.
Суд вважає, що держава, володіючи 100 % акціями НАК «Нафтогаз України» не володіє безпосередньо акціями ДАТ "Чорноморнафтогаз", тому що відносно Товариства не було ухвалене рішення про залишення акцій у власності держави, як це передбачено відносно інших підприємств, зазначених у додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. № 747.
Крім того, статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності від імені держави Україна здійснюють відповідни органи державної влади. Жоден з органів державної влади не здійснює право володіння, користування або розпорядження акціями або майном позивача, отже, позивач не є підприємством 50% акцій якого знаходяться в державній власності. Власником акцій позивача є НАК «Нафтогаз України»- самостійний суб’єкт підприємницької діяльності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що єдиною кваліфікуючою ознакою, відповідно якої господарські товариства відносяться до розпорядників державних коштів є
те, що 50% акцій цих товариств належать державі, тоді як витікає з Переліку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05. 1998 року № 747, 100 % акцій позивача передані НАК «Нафтогаз України», а не залишені в державній власності, як акції підприємств, вказаних в Переліку 2 Постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, відповідно Державному класифікатору України (класифікація форм власності), затвердженому Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 року № 97, до державній власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади, тоді як НАК «Нафтобаз України» таким органом не є.
Як уже було зазначено вище, держава Україна, в особі своїх органів влади не є власником акцій позивача. НАК «Нафтогаз України» не можна розглядати як орган державної влади, тому що він є господарюючим суб'єктом.
Статтею 3-1 Закони України «Про внесення змін у Закон України « Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 3205-1V від 15.12.2005 р. визначені права Антимонопольного комітету як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг. Права, викладені в даній статті, носять вичерпний характер, в них відсутнє право відповідача вимагати від позивача виконувати дії, викладені в його листах, оскільки його акції не належать до державної власності.
Зобов'язуючи позивача перейти на інший порядок закупівлі, відповідач порушує його право на принципи господарювання, які викладені в статті 6 Господарського кодексу України.
Держава в особі відповідача не вправі втручатися в господарську діяльність позивача, вимагати звітність, не передбачену нормами чинного законодавства, особливо якщо це стосується частини внутрішньої економічної політики, а саме - закупівлі товарів, робіт і послуг за свої власні кошти.
Зобов’язуючи позивача виконувати певні дії, не засновані на законодавстві, відповідач порушує конституційні права позивача, норми публічного права, що регулюють відносини суб'єкта підприємництва й органа державної влади. Зазначені дії відповідача можуть негативно позначитися на здійсненні господарської діяльності, привести до зриву виробничих планів, у тому числі державних замовлень, а також спричинити зупинку безперервних процесів - видобуток углеводородної сировини.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи влади, місцевого
самоврядування і їхніх посадових осіб зобов'язані діяти відповідно до законів України.
Заперечення відповідача про те, що вимоги до позивача викладені в його листах, ніяким чином не порушують прав позивача та не приводять до негативних наслідків суд до уваги не приймає у зв’язку з наступним:
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень комітету віднесено право здійснювати повноваження, передбачені Законом України «Про закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти» встановлено, що розпорядниками державних коштів є … господарські товариства, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків.
Таким чином, відповідач кваліфікуючи позивача як розпорядника державних коштів, фактично встановлює до нього відповідні умови господарювання, які на державне акціонерне товариство не розповсюджуються , чим вже порушує його права.
Суд може захистити право суб’єкта господарювання в разі наявності дій органу владних повноважень, здійснених за відсутності для нього належних юридичних підстав та з порушенням встановленого законом порядку. Наявність негативних наслідків таких дій для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов’язане з самою протиправністю дій.
Такої думки додержується Судова палата по адміністративним справам Верховного Суду України, про що викладено в постанові по розгляду справи за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниці.
У зв’язку з викладеним, позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати дії Територіального відділення Антимонопольного комітету в АР Крим, що виразилися у вимозі до підприємства дотримувати Закон України « Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» при здійсненні закупівлі за власні кошти, неправомірнімі.
3. Визнати дії Територіального відділення Антимонопольного комітету в АР Крим, що виразилися у вимозі до підприємства надавати план державних закупівель на 2006 р., неправомірнімі.
4. Визнати дії Територіального відділення Антимонопольного комітету в АР Крим, що виразилися у вимозі до підприємства надавати щокварталу результати здійснення закупівель за минулий період, неправомірнімі.
5. Встановити відсутність компетенції у відповідача на право вимагати у позивача здійснювати закупівлю товарів, робіт, послуг за рахунок власних коштів відповідно до норм Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти».
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.