Справа № 657/1550/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить розподілити їх спільне з відповідачем майно подружжя виділивши їй Ѕ частину вартості спільного майна на загальну суму 60 750 грн., а саме: 30 375 грн. та стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що з 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2019 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проживання однією сім`єю та перебування у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ними було здійснено ремонтні роботи в будинку, зокрема, у 2009 році на газифікацію будинку було витрачено 5 600 грн., вартість газової труби 400 грн., процедура врізки газу на території домоволодіння коштувала 6000 грн., ремонт ванної кімнати 2300 грн., навіс перед будинком 2 300 грн., будівельні матеріали 3000 грн., освітлення території двору 1000 грн., вартість 5 тон піску та цегли становила 4000 грн., здійснено заміну метало пластикового вікна вартістю 3 150 грн.. Крім того, за час сумісного проживання ними було придбано: холодильник з морозильною камерою вартістю 8000 грн., пральну машину вартістю 7000 грн., бойлер вартістю 14 000 грн., газову плиту вартістю 4000 грн.. Оскільки зазначене майно було придбане нею та відповідачем у період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому вона має намір поділити вищезазначене майно.

Ухвалою суд від 04 листопада 2020 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалами суду від 11 лютого 2021 року, 24 березня 2021 року, 20 квітня 2021 року, 18 травня 2021 року, 13 липня 2021 року, 18 серпня 2021 року, слухання справи призначено в режимі відео конференції. Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. Будь-які інші процесуальні дії судом не здійснювались.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі просив відмовити в його задоволенні, зазначив, що дійсно проживав з позивачем у шлюбі. Однак,за період їх сумісного проживання відповідач не працювала, тому не могла придбати будь-яке майно. Пральну машину та газову плиту ним було придбано особисто в кредит, тому відповідач жодного відношення до вказаного майна не має.

Представник відповідача адвокат Кушнеренко Сергій Володимирович в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні в зв`язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного доказу про придбання стосовно вартості та об`єму придбаного майно у період їх сумісного проживання з відповідачем, як подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони з 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2019 року, яке набуло чинності 21 січня 2020 року.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

В ході розгляду справи, було встановлено, що сторонами за час спільного проживання, зокрема, в 2016 році було придбано метало пластикове вікно вартістю 3 150 грн., що підтверджується копією квитанції, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем в ході розгляду справи, визнано ту обставину, що в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України є обставинами, що не підлягають доказуванню, що ним у період шлюбу з позивачем було придбано у кредит пральну машину вартістю 7000 грн. та газову плиту вартістю 4000 грн..

Придбання решти зазначеного в позові майна не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки сторонами не надано доказів, щодо складу придбаного майна та його вартості.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що за час спільного проживання сторонами придбано, зокрема, метало-пластикове вікно вартістю 3 200 грн., пральну машину вартістю 7000 грн. та газову плиту вартістю 4000 грн.. Таким чином, загальна вартість придбаного майна становить 14 200 грн..

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що вказане майно, перебуває в розпорядженні відповідача, позивач проживає близько двох років в іншому населеному пункті та не користується вказаним майном, тому суд вважає розподіл майна в натурі не моживим та за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації половину вартості вказаного вище майна в сумі 7100 грн., залишивши спільно придбане майно в розпорядженні відповідача.

Посилання відповідача на те, що вказане майно було придбано за його кошти, суд вважає безпідставним та не доведеним беззаперечними доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що у сім"ї сторін працював відповідача та мав постійний заробіток. Відповідач не працювала і не отримувала жодного доходу.

Суд оцінює критично покази свідка ОСОБА_5 , оскільки на підставі вказаних свідчень не можливо встановити ні складу спільного майна, ні його вартості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення компенсації вартості спільного майна на суму 7100 грн..

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому частиною першою ст. 141 ЦПК України, шляхом, стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 196 грн. 49 коп..

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 71 СК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7100 грн. в рахунок компенсації вартості спільного майна подружжя та витрати по сплаті судового збору в сумі 196,49 грн..

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.10.2021 року.

Суддя: Ковальчук О. В.