КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 752/472/21 Головуючий у суді першої інстанції - Ольшевська І.О.

Номер провадження № 22-ц/824/12589/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» Гребенюк О.С. звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 28 лютого 2018 року у розмірі 101 558,58 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 28 лютого 2018 року. Вказано, що відповідно до виявленого бажання, відповідача було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав преміальну кредитну картку Platinum (кредитний ліміт до 100 000 грн).

Проте, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених відповідачем коштів на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 15 листопада 2020 року становить 101 558,58 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 85 025,44 грн, в т.ч. 0,00 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту, 85 025,44 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованості за нарахованими відсотками, 16 533,14 грн - заборгованості за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 0,00 грн - нарахованої пені, 0,00 грн - нарахованої комісії.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 85 025,44 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 759,79 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що ним не підписувались Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», згідно з якими банк самостійно може змінювати та встановлювати кредитний ліміт та умови кредитування. Апелянт зазначає, що йому було вставлено кредитний ліміт, який неодноразово підвищувався без його згоди банком, а витяг з тарифів обслуговування кредитної картки Platinum не містять підпису позичальника.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що ним неодноразово здійснювалися пролонгації, які не зараховувались в погашення суми тіла кредиту, що він вважає незаконним.

Доводами апеляційної скарги є також те, що апелянтом було сплачено регулярні платежі, а саме кошти у розмірі близько 30 000 грн й вказані кошти були зараховані в погашення відсотків за кредитом, хоча оскаржуваним рішенням суду першої інстанції встановлено, що сторони не погодили умови щодо сплати відсотків за користування преміальною карткою Platinum. Таким чином, апелянт вважає, що сплачені ним кошти повинні були бути зараховані в погашення тіла кредиту.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» та стягуючи заборгованість за тілом кредиту мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості за тілом кредиту у відповідача й відповідачем не було спростовано належними доказами наявність вказаної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 85 025,44 грн.

Судом першої інстанції також було зазначено, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого визначено, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить для картки «Універсальна» 86,4%, для картки «Універсальна Голд» 84%. Однак, позивач вказує, що відповідачу банком було видано преміальну картку Platinum. Таким чином, ні підписаною відповідачем анкетою, ні підписаним паспортом споживчого кредиту сторони не узгодили умов щодо сплати відсотків за користування преміальною карткою Platinum, а тому й підстав для стягнення відсотків з відповідача на користь позивача немає.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Приватбанк» (а.с.16).

Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, а також зобов`язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «Приватбанку».

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Разом із позовною заявою банком також було надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 28 лютого 2018 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за період з 23 грудня 2019 року по 15 листопада 2020 року (а.с.6-7). Відповідно до вказаних розрахунків, станом на 15 листопада 2020 року заборгованості за кредитом - 85 025,44 грн, в т.ч. 0,00 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту, 85 025,44 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованості за нарахованими відсотками, 16 533,14 грн - заборгованості за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 0,00 грн - нарахованої пені, 0,00 грн - нарахованої комісії, що разом становить 101 558,58 грн.

Крім того, банком також було надано виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 30 січня 2019 року по 01 листопада 2020 року (а.с.8-13), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.14), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.15).

Також в матеріалах справи міститься довідка про типи кредитного продукту, відповідно до якої відповідачу було запропоновано оформити на своє ім`я: карту «Універсальна», карту «Універсальна GOLD» (а.с.17-18). Вказана довідка містить умови щодо кредитних лімітів по вказаним видам кредитних карт, строк договору та кредитування, процентні ставки, пільговий період.

АТ КБ «Приватбанк» також надало витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa Signature (а.с.19-23).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і що відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 28 лютого 2018 року процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві відсутні умови договору щодо строку виконання зобов`язань з повернення кредиту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 лютого 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку», розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в «Приватбанку» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, надана банком довідка про типи кредитного продукту, відповідно до якої відповідачу було запропоновано оформити на своє ім`я: карту «Універсальна», карту «Універсальна GOLD» (а.с.17-18), а також запропоновано оформити преміальну картку, що вбачається із наданого витягу з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, Visa Signature.

Вказана довідка про типи кредитного продукту та витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток апеляційним судом сприймаються критично, оскільки із вказаної довідки неможливо встановити який саме тип кредитного продукту обрав відповідач та на які умови останній погоджувався, а тарифи обслуговування преміальних кредитних карток взагалі не підписані відповідачем по справі.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що сторони обумовили та погодили розмір процентів, які мав сплачувати відповідач за користування кредитними коштами.

У зв`язку із чим апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у стягненні відсотків з відповідача за користування кредитними коштами.

Щодо доводів ОСОБА_1 в частині неправомірності стягнення з нього тіла кредиту, які він обґрунтовував тим, що він погашав кредит, однак банк вказані кошти неправомірно зараховував в погашення відсотків по процентам за користування кредитними коштами, то слід зазначити наступне.

Так, звертаючись до суду із цим позовом банк надав суду зокрема анкету-заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2018 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.16), розрахунок заборгованості (а.с.6-7), виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 30 січня 2019 року по 01 листопада 2020 року (а.с.8-13), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.14), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.15).

При цьому, банк стверджував, що згідно виписки по картковому рахунку позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов`язання щодо їх повернення. Факт часткового погашення заборгованості за наданим кредитом також підтверджує сам апелянт в поданій апеляційній скарзі.

Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, де вказано, що заборгованість за тілом кредиту становить - 85 025,44 грн, вказане підтверджує заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом.

Заперечуючи щодо доводів позивача в частині погашення тіла кредиту, відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем розрахунків.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 85 025,44 грн.

Апеляційний суд також враховує, що відповідачем по справі здійснювались дії щодо часткового погашення заборгованості за наданим кредитом, при цьому при погашенні вказаних коштів ним не зазначалося, що вказані погашення здійснювалися тільки на погашення тіла кредиту. Крім того апеляційним судом враховується, що відповідачем не було подано до суду позовної заяви щодо неправомірного списання грошових коштів, внесених на погашення кредитної заборгованості в частину погашення заборгованості по відсоткам, а тому вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості по тілу кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції та не можуть свідчити про його не законність у вказаній частині.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір щодо стягнення відсотків повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв