Справа № 2-168/10 р.

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

4 листопада 2010 року Костопільський районний суд Рівненської області

в складі:     головуючої-судді     Грипіч Л.А.

      при секретарі         Фесюк С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в м.Костополі Рівненської області цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача Кузнецов В.В. позов підтримав повністю, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись вчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомлено.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши  пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі, вважає заявлені вимоги необгрунтованими.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 28.03.2008 року між ЗАТ КБ „Приватбанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0803/122, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 85000,00 дол.США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 25.03.2013р. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 23 березня 2008 року уклали договір іпотеки жилого будинку та земельної ділянки, які належать відповідачам на праві приватної власності. Відповідач ОСОБА_2 умов договору кредиту не виконує, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Правовідносини, що виникли між сторонами випливають з кредитних відносин і регулються нормами параграфу 6 гл. 49 ЦК України (про заставу) та Законами України «Про заставу» та «Про іпотеку», якими встановлено особливості звернення стягнення на предмет іпотеки/застави та задоволення за рахунок його вартості вимог іпотеко- заставодержателядержателя.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку", банком відповідачам не направлялася.

З таких підстав, суд приходить до висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним. Таким чином, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в задоволенні позову.

Що ж до вимоги позивача, щодо виселення відповідачів, то суд рахує її також необгрунтованою.  

Відповідно до ч.2 та ч.3 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Проте в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення будинку, що є порушенням норм закону та п.28 договору іпотеки.

    На підставі викладеного, керуючись ст.16 Цивільного кодексу України, ст.109 Житлового кодексу України, ст.ст.35,40 Закону України „Про іпотеку”,ст.ст.10,11,209,212,214-215,224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд  –

В И Р І Ш И В :

    В позові закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення  може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд  шляхом подачі в десятиденний  строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги з подачею її копій до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    СУДДЯ :