Справа №:755/11436/19

Провадження №: 1-кс/755/3952/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача (слідчого) та прокурора у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 04.07.2019 за № 12019100040005638, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які кожен із них зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, установив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність дізнавача (слідчого) та прокурора, у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у нездійсненні ними процесуальних дій, які вони зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, оскільки після отримання суб`єктами оскарження його клопотань, що були подані, у порядку ст.ст. 220, 308 КПК України, останні, у строки регламентовані вказаними статтями зазначеного Кодексу, не розглянуто.

Позиція сторін

Сторони у судове засідання будучи повідомленими про нього, згідно положень ст. 135 КПК України, не прибули, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті.

Встановлені обставини із посиланням на докази

У провадженні Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження унесене до ЄРДР за № 12019100040005638.

Процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Києва.

Згідно даних кримінального провадежння, котрі були дослідені судом, установлено, що кримінальне провадження розслідується за зверненням ОСОБА_1 .

Постановою слідчого від 11.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання його потерпілим.

Рішенням слідчого від 11.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вчинення дій визначених ст. 55 КПК (вручення пам"ятки про права та обов"язки потерпілого).

Ухвалою слідчого судді цього місцевого суду від 12.08.2019 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення слідчого про відмову у визнанні його потерпілим.

Рішенням слідчого від 01.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вчинення дій визначених ст. 55 КПК (вручення пам"ятки про права та обов"язки потерпілого).

Тим самим, установлено, що автор скраги, згідно даних матеріалів кримінального провадження, не набув статусу потерпілого, у порядку ст. 55 КПК, та як наслідок має статус заявника, згідно ст. 60 КПК.

Щодо листа-відповіді начальника СВ УП А. Пасічника від 22.08.20 за № Ф-3612 проте, що у кримінальному провадженні унесеному до ЄРДР за № 12019100040005638 автор скарги має статус потерпілого, то такий лист не може підмінювати собою рішення слідчого про відмову у визанні потерпілим та ухвали слідчого судді, якою таке рішення слідчого залишено без змін.

Тотожним є підхід суду і шодо оцінки інших листів у т.ч. № Ф-3667/125/50-2019 від 23.08.2019, № Ф-92/125/50-2020 від 28.01.202, № Ф-91/125/50-2020 від 29.01.2020.

Щодо ухвал слідчих суддів, котрими задовольнялись інші скарги ОСОБА_1 подані у порядку ст.ст. 220, 303 КПК, то слід відмітити, що згідно змісту цих судових рішень суди керувалися даними листа-відповіді начальника СВ УП А. Пасічника від 22.08.20 за № Ф-3612, та саме кримінальне провадження не аналізували, прокурори та слідчі участі при розгляді таких скарг не приймали, відповідно і не був установлений факт наявності рішення слідчого про відмову у визанні потерпілим та ухвали слідчого судді, якою таке рішення слідчого залишено без змін.

Також судом з"ясовано, що, згідно даних АСДС «Д-3», ухвалою слідчого судді від 30.06.21 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , про скасування постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП в м.Києві Циби О.М. про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019100040005638 від 04.07.2019 року, та розгляд скарги вце час триває, однак так як в силу ст. 305 КПК подання скарги на рішення, дії слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, дізнавача, прокурора, указане собою не спростовує факту того, що автору скарги відмовлено у визнанні потерпілим у провадженні.

Крім того у провадженні суду перебуває інша скарга на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим у якій на цей час вирішується питання про слушність відкриття провадження, відповідно і в цій ситуації є дійсним факт, що в силу норм ст. 305 КПК подання скарги не зупиняє виконання та дію рішення про відмову автору скарги у статусі потерпілого, згідно ст. 55 КПК.

Установлено у ході цього розгляді у те, що у наведеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 було подано 26.08.2021 до (1) УП клопотання, у порядку ст. 220 КПК, та клопотання до прокуратури, згідно ст. 308 КПК.

Дані про розгляд цих звернень, у автора скарги на час подання скарги були відсутні, тож він зверувся у порядку ст.ст. 303, 308 КПК з цією скаргою до слідчого судді, й відповідно проанізувавши аргументи якої (скарги), судом установлено таке.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.

Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України. Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення прокурора про закриття кримінального провадження.

Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.

У розумінні статті 303 КПК України нездійснення процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк, може вважатися протиправною бездіяльністю й оскаржуватися до суду лише у випадках, коли законний обов`язок службової особи щодо їх вчинення є безальтернативним і не передбачає дискреції як можливості вибору одного з кількох варіантів правомірної поведінки.

Порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування врегульовано статтею 220 КПК України. Відповідно до цієї статті клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

При цьому, у цьому разі бездіяльність як предмет судового оскарження має місце тоді, коли в установлений статтею 220 КПК України термін слідчий, прокурор не виконує дій, визначених цією статтею як обов`язкові, - не повідомляє особу, яка заявила клопотання, про результати його розгляду та/або не приймає жодного з альтернативно можливих рішень - не задовольняє клопотання і не виносить мотивованої письмової постанови про відмову у його задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2019 в провадженні № 11-945сап18).

В цій ситуації судом установлено, що клопотання було подано особою, котра має у кримінальному провадженні статус заявника, відповідно є дійсним факт, що строки розгляду визначені ст. 220 КПК на такі клопотання не поширюються.

Апріорі, згідно ст. 60 КПК заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Тобто, заявник не має права ініціювати питання про проведення певних слідчих або ж процесуальних дій у певному кримінальному провадженні.

За таких умов не може йти мова про порушення суб`єктом оскарження порядку визначеного ст. 220 КПК.

Щодо порушення вимог ст. 308 КПК, то слід відмітити, що Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування, тобто знову таки на заявника така можливість (право подати скаргу у порядку ст. 308 КПК до прокурора вищого рівня) не поширюється.

Щодо вжитих у нормам ст.ст. 220, 308 КПК понять «іншої особи», то Суд зауважує, що в розумінні КПК України «інша особа» - це особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

КПК України не розкриває надалі ані поняття «інша особа», ані чіткий перелік її прав та обов`язків, а тому, для прикладу, статуси «іншої особи», «заявника» та «третьої особи» не є тотожними.

Виходячи з норм КПК України та судової практики, поняття «інша особа» є більш широким, адже під «іншою особою» фактично розуміють особу, яка піддається «кримінальному обвинуваченню».

Так, на думку ЄСПЛ, обвинувачення охоплює весь комплекс процедур - від початку досудового розслідування стосовно особи до винесення остаточного рішення. Тим самим під початком досудового розслідування проти конкретної особи може розумітися внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, у тому числі у короткій фабулі витягу з наведеного Реєстру.

В цьому кримінальному провадженні, в ключі наведеного, не можливо констатувати факт того, що ОСОБА_1 є особою, яка піддається «кримінальному обвинуваченню».

Питання арешту його майна не вирішувалося в цій справі, а тому указаний статус (інша особа) на нього не поширюється.

Також Суд зауважує, що не дивлячись на аргументи автора скарги рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим в силу ст. 110 КПК є таким, що є обов`язковою для виконання.

Щодо ухвали слідчого про відмову у задоволенні скарги, то слід указати, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду.

Як наслідок, Суд констатує, що не є установленим факт набуття прав та обов`язків потерпілого автором скарги в наведеному кримінальному провадженні.

Так, ст. 55 КПК визначає, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

В цій ситуації так не сталося, з огляду на відмову слідчого у визнанні заявника потерпілим.

Відсутність статусу в свою чергу не дозволяє суду констатувати факт порушення строків розгляду звернень автора скарги визначених ст.ст. 220, 308 КПК, у порядку ст.ст. 303, 307 даного Кодексу.

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

З цих підстав та керуючись ст. ст. 303-308, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

відмовити у задоволенні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Слідча суддя Оксана БІРСА